Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/8452/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І. Д., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р.у справі№910/8452/16господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"доПриватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"провідшкодування шкоди

за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаСавенка О.І. (дов. від 03.01.17)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 8 066,58 грн. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. (судді: О.В. Тищенко, А.І. Тищенко, О.М. Коротун) рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. у справі № 910/8452/16 - скасовано. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 8 066,58 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись із постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та довідки Відділу державтоінспекції ХМУ ГУМВС України в Харківській області та постанови Дзержинського районного суду м. Харкова, 02.10.2014 р. в м. Харкові, по вул. Ак. Ляпунова - пр. Леніна, ОСОБА_5, керуючи автомобілем Great wall Hover, д.н. НОМЕР_3, не впевнився, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем Hundai д.н. НОМЕР_4. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Hundai д.н. НОМЕР_4.

Постановою Дзержинського районного суду Харківської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6757411/2107/14 від 10.06.2014 р.

Відповідно до рахунку №Ч5-00000068 від 07.10.2014 р., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Hundai д.н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП склала 16 999,00 грн.

Як вбачається з страхового акту від 07.11.2014 р., позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 16 503,53 грн. Зазначені кошти в розмірі 16 503,53 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №0050457 від 10.11.2014 р.

З матеріалів справи також вбачається, що у відповідності до полісу № АІ/1598122 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Great wall Hover", д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідачем добровільно було частково відшкодовано позивачу 8 436,95 грн.

У зв'язку з частковим погашенням регресної вимоги за стягненням решти суми страхового відшкодування в розмірі 8 066,58 грн. позивач звернувся до суду.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що страхувальнику було виплачене страхове відшкодування в розмірі 16 503,53 грн. Натомість, відповідач виплатив страхове відшкодування в порядку регресу лише 8 436,95 грн. Не сплаченою залишилась сума в розмірі 8 066,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, суд першої інстанції послався на пункт 22.1 статті 22 та статтю 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якими передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що господарський суд помилково не взяв до уваги те, що відповідно до звіту з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ автомобіля Hundai д.н. НОМЕР_4 на момент 05.10.2014 р. складає 0,53, тобто 55%.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме - щодо застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки, відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки, відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зробив наступні висновки: по-перше, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати з моменту заподіяння шкоди; по-друге, у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду обґрунтовано зазначила те, що перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: по-перше, право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; по-друге, регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається: позивач - ПрАТ "Страхова компанія "Провідна", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього права кредитора, а не регресу до ПрАТ "Київський страховий дім", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Great wall Hover, д.н. НОМЕР_3 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" реалізувало своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ "Київський страховий дім", оскільки, за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до підпункту б) п. 7.39 вказаної Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Так, у відповідності до звіту № 98-D/20/1 від 20.11.2014 р. з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ на момент 05.10.2014 р., складеного ТОВ "Експертум-АВЕ" на замовлення відповідача, коефіцієнт фізичного зносу для складових КТЗ становить 0,53.

Відтак, апеляційний суд вірно зазначив, що застосувавши значення вказаного коефіцієнта для нових складників, які підлягають заміні при ремонті автомобіля Hundai д.н. НОМЕР_4, калькуляції від 29.01.2015 р. № 712-1287, вартість матеріального збитку, що прирівнюється до вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, склала 9 436,95 грн. Окрім того, з указаної суми відповідачем було вирахувано 1000,00 грн. франшизи, передбаченої полісом АІ/1598122.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, враховуючи зазначені обставини, умови полісу № АІ/1598122 та положення чинного законодавства, відповідач обґрунтовано та правомірно відшкодував позивачу 8 436,95 грн., а тому у позивача відсутні обґрунтовані підстави щодо стягнення з відповідача додатково 8 066,85 грн.

Крім того, дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України "Про страхування", а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з колегією суддів апеляційного господарського суду та вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" до ПрАТ "Київський страховий дім", стягнувши з відповідача 8 066,85 грн.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. у справі № 910/8452/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. Д. Кондратова

Ж. О. Корнілова