ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 922/1294/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Ткаченко Н.Г., Удовиченка О.С.розглянувши касаційні скаргиПриватного підприємства фірми "Альтаир" та ОСОБА_4на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року Господарського суду Харківської області від 02.09.2016 рокуу справі Господарського суду№ 922/1294/13 Харківської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-Трейд"провизнання банкрутомліквідаторЧульський О.С.в судовому засіданні взяли участь представники:

Приватного підприємства фірми "Альтаир": ОСОБА_7 (довіреність від 25.12.2015 року),ОСОБА_4:ОСОБА_7 (довіреність від 18.02.2015 року),Компанії OMBILIC LIMITED:Кіфорук Н.І. (довіреність від 12.03.2016 року),ТОВ "Омбілік-Трейд":ліквідатор Чульський О.С., арбітражний керуючий.ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 року за заявою ТОВ "Омбілік-Трейд" (далі - боржника) порушено провадження у справі №922/1294/13 про банкрутство боржника відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), визнано вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 712 187, 17 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника (том 2, а.с. 161 - 164).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.09.2013 року, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 11 973 935, 70 грн., в тому числі з грошовими вимогами Філії "Слобожанське РУ" АТ "Банк "Фінанси і Кредит" на суму 815 606, 30 грн. (четверта черга), на суму 1 147 грн. (перша черга) та на суму 119 441, 95 грн. (шоста черга); ПАТ АБ "Південний" на суму 70 867, 86 грн. (четверта черга) та на суму 1 147 грн. (перша черга); окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом застави (іпотеки): квартира АДРЕСА_1 кредитор-заставодержатель ПАТ АБ "Південний" на суму 1 450 047, 96 грн. Зазначену ухвалу попереднього засідання господарського суду залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (том 3, а.с. 145 - 147, 176, том 4-а, а.с. 154 - 160, том 6, а.с. 157 - 163).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 27.05.2014 року, ліквідатором ТОВ "Омбілік-Трейд" призначено арбітражного керуючого Шубу В.І. (том 7, а.с. 101 - 104).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 року, залишеною без змін постановою суду касаційної інстанції від 11.11.2015 року, припинено повноваження ліквідатора ТОВ "Омбілік-Трейд" Шуби В.І. та призначено ліквідатором ТОВ "Омбілік-Трейд" Чульського О.С. (том 14, а.с. 192 - 202, том 15, а.с. 106 - 113).

Ухвалою Господарського Харківської області від 30.09.2014 року визнано недійсним договір про проведення аукціону з реалізації квартири АДРЕСА_2, укладений між керуючим санацією ТОВ "Омбілік-Трейд" Цимберовим Д.І. та президентом ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" Шульгою І.В. (пункт 1 резолютивної частини ухвали); визнано недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 14.03.2014 року, укладений між керуючим санацією ТОВ "Омбілік-Трейд" Цимберовим Д.І. та Компанією OMBILIC LIMITED в особі директора ОСОБА_12, який оформлений на підставі протоколу №1 від 14.03.2014 року про проведення аукціону та акта про проведення аукціону від 14.03.2014 року (пункт 2 резолютивної частини ухвали); скасовано свідоцтво про право власності, видане 25.04.2014 року приватним нотаріусом Харківського МНО Корнійчук О.В. номер в реєстрі 2218 (пункт 3 резолютивної частини ухвали); зобов'язано Компанію OMBILIC LIMITED в особі директора ОСОБА_12, що діє на підставі довіреності від 24.11.2005 року, повернути в ліквідаційну масу ТОВ "Омбілік-Трейд" двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 31,3 кв.м. (пункт 4 резолютивної частини ухвали) (том 9, а.с. 159 - 165).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 року, пункти 2, 3, 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Харківської області від 30.09.2014 року скасовано, в решті ухвалу залишено без змін; заяву ПАТ АБ "Південний" задоволено частково, визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом №1 від 14.03.2014 року, затвердженого президентом ТБ "Всеукраїнський торговий центр" та керуючим санацією ТОВ "Омбілік-Трейд"; в решті вимог заяви відмовлено (том 9а, а.с. 28 - 42, 98 - 104).

06.06.2016 року до місцевого господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута Чульського О.С. про визнання права власності та витребування майна банкрута (з урахуванням додаткових пояснень від 29.08.2016 року), в якій ліквідатор просив витребувати шляхом вилучення у ОСОБА_4 та передати ТОВ "Омбілік-Трейд" квартиру АДРЕСА_1 визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 25.04.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В., номер в реєстрі 2218 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Омбілік-Трейд"; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №5482424 від 25.04.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 348247063101 (вх. №18501 від 06.06.2016 року та №28474 від 31.08.2016 року) (том 18, а.с. 1 - 62, 148 - 150).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2016 року залучено до участі у справі ОСОБА_4 як набувача спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 року, укладеним з Компанією OMBILIC LIMITED, яка придбала спірну квартиру в ліквідаційній процедурі банкрута з аукціону, результати якого визнано недійсними постановою апеляційного суду від 18.11.2014 року у даній справі (том 18, а.с. 63 - 64).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року (суддя Усатий В.О.) задоволено заяву ліквідатора (вх. № 18501 від 06.06.2016 року); витребувано шляхом вилучення у ОСОБА_4 та передано ТОВ "Омбілік-Трейд" квартиру АДРЕСА_1; визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 25.04.2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., номер в реєстрі 2218 про право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Омбілік-Трейд"; в іншій частині провадження за заявою ліквідатора припинено (том 18, а.с. 161 - 168).

Не погоджуючись з прийнятою місцевим господарським судом ухвалою від 02.09.2016 року, Компанія OMBILIC LIMITED, як переможець аукціону з продажу спірного майна банкрута, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що прийнята за умов неповноти дослідження обставин, що мають значення для справи, та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Чульського О.С. про визнання права власності та витребування до ліквідаційної маси банкрута спірної квартири у ОСОБА_4

Оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 02.09.2016 року, громадянка ОСОБА_4, як набувач спірного нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 року, укладеним з Компанією OMBILIC LIMITED, яка придбала спірну квартиру в ліквідаційній процедурі банкрута з аукціону, результати якого визнано недійсними постановою апеляційного суду від 18.11.2014 року, просила апеляційний суд скасувати ухвалу місцевого господарського суду від 02.09.2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута від 29.05.2016 року, мотивуючи невідповідністю висновків місцевого господарського суду за змістом оскаржуваної ухвали фактичним обставинам справи.

Також, не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 02.09.2016 року, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернувся голова комітету кредиторів боржника в особі Приватного підприємства фірми "Альтаир", в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що винесена з порушенням положень цивільного законодавства щодо захисту права власності шляхом витребування майна від добросовісного набувача, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Чульського О.С. про визнання права власності та витребування у ОСОБА_4 спірної квартири на користь підприємства-банкрута.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Білоусова Я.О., Шутенко І.А.) апеляційні скарги Компанії OMBILIC LIMITED, ОСОБА_4 та Приватного підприємства фірми "Альтаир" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року у даній справі - без змін (том 20, а.с. 200 - 216).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Приватне підприємство фірма "Альтаир" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 03.11.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 02.09.2016 року, справу передати на новий розгляд. Також, із касаційною скаргою на зазначені судові рішення звернулася ОСОБА_4, у фактичному володінні якої знаходиться спірне нерухоме майно, та просила суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора банкрута в повному обсязі.

Касаційні скарги обґрунтовані порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, статей 12, 16, 202, 204, 215, 216, 321, 328, 330, 334, 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 26, 114 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, статей 2, 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". ОСОБА_4 вважає помилковими висновки судів про витребування у неї, як добросовісного набувача, спірної квартири до ліквідаційної маси банкрута з посиланням на обставини відсутності будь-яких заборон та обтяжень на спірне нерухоме майно на момент його придбання у Компанії OMBILIC LIMITED за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 року та його підписання від імені Компанії OMBILIC LIMITED її директором за наявності у нього повноважень на вчинення спірного правочину. Приватне підприємство фірма "Альтаир" доводить необґрунтованість висновків судів про можливість розгляду заяви ліквідатора про визнання за боржником права власності на спірне майно та його витребування від фактичного власника до ліквідаційної маси банкрута, оскільки прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника належить до компетенції комітету кредиторів в силу положень частини 8 статті 26 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.11.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 02.09.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, вислухавши представника Приватного підприємства фірми "Альтаир" та ОСОБА_4 - ОСОБА_7, представника Компанії OMBILIC LIMITED - Кіфорук Н.І., а також ліквідатора банкрута Чульського О.С., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Отже, суди дійшли вірного висновку про застосування до спірних правовідносин положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року, який набрав чинності 19.01.2013 року, оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ "Омбілік-Трейд" порушено ухвалою місцевого господарського суду від 23.04.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.

Отже, з 19.01.2013 року майнові спори про витребування майна до ліквідаційної маси та пов'язані з цим вимоги розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.

Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статті 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частин 1, 3 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі частини 1 статті 388 ЦК України. Визнання результатів торгів (аукціону) недійсними в судовому порядку є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України згідно Постанов від 03.10.2011 року у справі №51/232 та від 17.10.2011 року у справі №5002-8/5447-2010.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.04.2013 року за заявою боржника порушено дану справу про банкрутство ТОВ "Омбілік-Трейд" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року; постановою суду першої інстанції від 27.05.2014 року боржника визнано банкрутом та введено щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шубу В.І., повноваження якого припинено постановою апеляційного суду від 12.08.2015 року (залишена без змін постановою суду касаційної інстанції від 11.11.2015 року) з призначенням ліквідатором банкрута Чульського О.С. (том 2, а.с. 161 - 164, том 7, а.с. 101 - 104, том 14, а.с. 192 - 202, том 15, а.с. 106 - 113).

Судами встановлено, що на праві власності банкруту належала квартира АДРЕСА_1 іпотекою якої забезпечено визнані судом та окремо включені до реєстру кредиторські вимоги ПАТ АБ "Південний" на суму 1 450 047, 96 грн. відповідно до ухвали місцевого господарського суду від 20.08.2013 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30.09.2013 року. Зазначену ухвалу попереднього засідання господарського суду залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (том 3, а.с. 145 - 147, 176, том 4-а, а.с. 154 - 160, том 6, а.с. 157 - 163).

Суди встановили, що належну боржнику на праві власності квартиру АДРЕСА_1, включено до складу ліквідаційної маси та реалізовано на аукціоні від 14.03.2014 року, проведеному ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр"; переможцем аукціону визнано Компанію OMBILIC LIMITED, директор якої ОСОБА_12 та керуючий санацією боржника Цимберов Д.І. склали акт від 14.03.2014 року про передання права власності на нерухоме майно (квартиру) Компанії OMBILIC LIMITED (том 18, а.с. 22 - 27).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "Всеукраїнській торгівельний центр" від 31.03.2014 року у справі №20/03-01/14 зобов'язано ТОВ "Омбілік-Трейд" в особі керуючого санацією Цимберова Д.І. підписати з Компанією OMBILIC LIMITED акт приймання-передачі спірного майна на умовах, які були встановлені протоколом №1 проведення аукціону від 14.03.2014 року, зняти заборону на відчуження цього майна та вилучити іпотеку нерухомого майна (том 18, а.с. 29 - 33).

Судами встановлено, що на підставі акта про передання права власності на куплене нерухоме майно від 14.03.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. 25.04.2014 року видано переможцю аукціону Компанії OMBILIC LIMITED свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні; в цей же день, Компанія OMBILIC LIMITED відчужила спірну квартиру громадянці ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 25.04.2014 року, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В. (том 18, а.с. 28).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що станом на момент розгляду спору про визнання за боржником права власності на спірне майно та його витребування в порядку статті 388 ЦК України власником квартири АДРЕСА_1 згідно даних державних реєстрів є ОСОБА_4 (том 18, а.с. 59 - 61).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в межах провадження у даній справі про банкрутство постановою апеляційного суду від 18.11.2014 року, яку залишено без змін постановою суду касаційної інстанції від 28.01.2015 року, у зв'язку з порушенням порядку реалізації спірної квартири в процедурі санації боржника прийнято нове рішення та визнано недійсними результати аукціону з продажу заставного майна боржника, оформлені протоколом №1 від 14.03.2014 року, затвердженим президентом ТБ "Всеукраїнський торговий центр" та керуючим санацією боржника Цимберовим Д.І. (том 9а, а.с. 28 - 42, 98 - 104).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що на виконання вимог статті 41 Закону про банкрутство щодо вжиття заходів з повернення майна банкрута, яке знаходиться у третіх осіб, 06.06.2016 року ліквідатор Чульський О.С. звернувся до місцевого господарського суду зі заявою про визнання права власності та витребування майна банкрута, в якій просив витребувати шляхом вилучення у ОСОБА_4 та передати ТОВ "Омбілік-Трейд" квартиру АДРЕСА_1 визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 25.04.2014 року приватним нотаріусом ХМНО Корнійчук О.В., номер в реєстрі 2218 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Омбілік-Трейд"; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №5482424 від 25.04.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 348247063101 (том 18, а.с. 1 - 62, 148 - 150).

Задовольняючи заяву ліквідатора в частині вимог про витребування майна банкрута до ліквідаційної маси, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, виданого ОСОБА_4, визнання за боржником права власності на спірне майно (квартиру), суд першої інстанції у засіданні від 02.09.2016 року виходив із встановлених постановою апеляційного суду від 18.11.2014 року у даній справі преюдиційних обставин реалізації спірної квартири банкрута переможцю аукціону Компанії OMBILIC LIMITED з порушенням законодавства про банкрутство, що полягало у його продажу в процедурі санації без затвердженого господарським судом плану санації боржника, який передбачав реалізацію заставного майна забезпеченим кредитором, а також за відсутності доказів здійснення покупцем розрахунків за придбану з аукціону квартиру банкрута, обтяжену іпотекою ПАТ АБ "Південний".

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника (боржника) поза його волею, було відчужено за результатами спірного аукціону з порушенням вимог законодавства про банкрутство, у зв'язку з чим його результати визнано судом недійсними, що є підставою для його витребування з володіння ОСОБА_4, як добросовісного набувача, та визнання за ТОВ "Омбілік-Трейд" права власності на спірну квартиру, зважаючи на наявність у ОСОБА_4 сумнівів щодо належності зазначеного нерухомого майна банкруту.

Визнаючи недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру від 25.04.2014 року, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом ХМНО Корнічук О.В., місцевий господарський суд виходив з того, що зазначеним документом зафіксовано факт переходу до ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1, у ліквідатора відсутні правовстановлюючі документи, а ОСОБА_4 оспорює право власності боржника на спірну квартиру як добросовісний набувач.

При цьому, місцевий господарський суд припинив провадження у справі в частині розгляду вимоги ліквідатора Чульського О.С. про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №5482424 від 25.04.2014 року про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру з посиланням на виключну компетенцію державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про витребування спірної квартири з володіння ОСОБА_4 та визнання права власності на неї за боржником, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру попереднього власника ОСОБА_4 з огляду на встановлені обставини її вибуття з володіння власника-банкрута з аукціону, результати якого визнано судом недійсними, та відчуження спірного нерухомого майна переможцем аукціону на користь третьої особи за цивільно-правовим договором, що є підставою для захисту власником (боржником) своїх прав шляхом пред'явлення вимоги про витребування спірного майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій за результатами розгляду заяви ліквідатора Чульського О.С. про визнання права власності та витребування на користь банкрута спірної квартири з володіння громадянки ОСОБА_4 в порядку статті 388 ЦК України, а доводи ОСОБА_4 за змістом касаційної скарги про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет наявності у її володінні спірного нерухомого майна та можливості його витребування в порядку статті 388 ЦК України, з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги Приватного підприємства фірми "Альтаир" про безпідставність розгляду судами заяви ліквідатора Чульського О.С. про визнання за боржником права власності на спірне майно та його витребування у фактичного володільця до ліквідаційної маси з посиланням на виключну компетенцію комітету кредиторів щодо прийняття рішення про звернення до господарського суду з вимогою про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника колегія суддів касаційного суду відхиляє, оскільки положеннями статті 41 Закону про банкрутство на ліквідатора банкрута покладено обов'язок щодо вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, в тому числі шляхом подання заяви про витребування майна у добросовісного набувача до ліквідаційної маси банкрута в порядку статті 388 ЦК України.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про залишення без змін постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року та ухвали Господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року у справі №922/1294/13 як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та відмову у задоволенні касаційних скарг Приватного підприємства фірми "Альтаир" та ОСОБА_4.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Приватного підприємства фірми "Альтаир" та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.09.2016 року у справі №922/1294/13 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді Н.Г. Ткаченко

О.С. Удовиченко