Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року Справа № 904/6456/13

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши касаційну скаргуДніпропетровської обласної радина постановувід 05.11.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/6456/13за позовомДочірнього підприємства "Вітамін-Фарм"до відповідачів1) Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради 2) Дніпропетровської обласної радипровизнання договору оренди нерухомого майна № 238-УКВ/08 від 01.07.2008 продовженим,за участю представників: позивача - Кім Г.В.відповідача 1 - відповідача 2 -не з'явились не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2013 (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.), позовні вимоги Дочірнього підприємства "Вітамін-Фарм" (далі - позивач) до Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9" Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач-1) та Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач-2) про визнання договору оренди нерухомого майна № 238-УКВ/08 від 01.07.2008 продовженим задоволені повністю. Визнано договір оренди нерухомого майна №238-УКВ/08 від 01.07.2008, укладений між відповідачем-1 та позивачем, продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 4 роки 349 день (до 30.05.2018), на тих самих умовах.

Відповідач-2 з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставне задоволення господарськими судами попередніх інстанцій заявлених позовних вимог, оскільки спірний договір оренди припинив свою дію 15.06.2013 у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, а повідомлення про необхідність повернення орендарем об'єкту оренди були вручені останньому 23.04.2013 до закінчення строку дії договору, у зв'язку з чим вважає безпідставним застосування судами до спірних правовідносин лише положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представники відповідачів не скористатись своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 20.12.2013.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.07.2008 між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітамін" укладено договір №238-УКВ/08 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 №41/11 зі змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 19,0м2, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Воронцова, 29, на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 135037,00 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі міської клінічної лікарні № 9, для використання під розміщення аптеки (п.1.1 договору); орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди (п.2.2 договору); у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору (п.2.5 договору); орендар зобов'язаний, зокрема, у разі припинення цього договору протягом 5 календарних днів з дати припинення повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі, підписаним балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди з вини орендаря (п.5.5 договору); орендодавець зобов'язаний, зокрема, письмово повідомити орендаря не пізніше, ніж за 30 діб, про свій намір щодо припинення цього договору (п.7.2 договору); договір діє з 01.07.2008 до 16.06.2011 (п.10.1 договору); дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення терміну, на який його було укладено (п.11.1 договору).

На виконання умов договору, орендодавець передав орендареві в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 19,0 м2, яке знаходиться за адресою: пр. Воронцова, 29, вартістю, за незалежною оцінкою на 30.04.2008 - 135037 грн. (без ПДВ), що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2007.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 07.12.2010 до зазначеного договору найменування орендаря - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітамін" замінено на Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм".

Додатковою угодою №3 від 16.05.2011 до договору пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Цей договір діє з 01.07.2008 до 15.06.2013".

Додатковою угодою від 01.01.2012 до договору оренди №238-УВК/08 від 01.07.2008 сторони, зокрема, замінили орендодавця, яким став Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9" Дніпропетровської обласної ради та власника майна на Дніпропетровську обласну раду.

Листом від 23.04.2013 №586 орендодавець повідомив орендаря про те, що строк дії договору оренди закінчується 15.06.2013, а також запропонував останньому, в разі наявності у нього бажання продовжувати орендні відносини, прийняти участь у конкурсі на оренду майна згідно з Положенням про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.

Позивач, в свою чергу, надіслав відповідачеві-1 листи від 10.06.2013 №64 та від 24.06.2013 №74, в яких висловив намір орендаря продовжити строк дії договору.

Орендар - Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм" після дати, визначеної в умовах пункту 10.1 договору як дата закінчення строку його дії - 15.06.2013, продовжує користуватися орендованим майном, вносити орендну плату та відшкодовувати орендодавцю комунальні платежі. При цьому, зазначаючи про відсутність на момент закінчення строку договору та протягом місяця після цієї дати заперечень орендодавця проти продовження орендних правовідносини та, у зв'язку з чим, вважаючи, що строк дії спірного договору продовжено на той самий строк, на який він укладався, на підставі норми ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", чого орендодавець не визнає та вимагає повернення орендованого приміщення, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про визнання договору оренди нерухомого майна №238-УКВ/08 від 01.07.2008 продовженим, вимоги якого обґрунтовані нормами 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність, виходячи з того, що орендодавцем не доведено факту повідомлення орендаря про небажання продовжувати орендні відносини як станом на дату закінчення строку дії договору, так і протягом місячного строку після його закінчення, оскільки подані останнім в обґрунтування заперечень проти позовних вимог листи від 23.04.2013 №586 та від 04.07.2013 №873/8, в яких орендодавець зазначав про закінчення строку дії договору 15.06.2013, не є такими доказами, адже, перший лист фактично є пропозицією на укладення нового договору на конкурсній основі, а щодо другого листа від 04.07.2013, то відсутні докази його надсилання або вручення орендареві.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги непереконливими, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з вимогами ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем-1 як орендодавцем не надано доказів, які б підтверджували повідомлення позивача як орендаря про небажання продовжувати орендні відносини як станом на дату припинення строку договору, так і протягом місяця після його закінчення, адже поданий ним в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог лист від 23.04.2013 № 586 не підтверджує факту висловлення орендодавцем заперечень проти продовження договірних відносин, адже за своїм змістом фактично є пропозицією на укладення нового договору на конкурсних засадах з врахуванням вимог п. 2.2 Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради дев'ятої сесії шостого скликання від 23.03.2007 № 124-7/V, втім, доказів проведення такого конкурсу, в якому позивач не приймав участі, не надано.

Щодо листа від 04.07.2013 №873/8, в якому орендодавець зазначав про закінчення строку дії договору 15.06.2013 та необхідність повернення приміщення за актом приймання-передачі, судами встановлено не доведення факту його надсилання або вручення орендареві, такі доказі в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання відповідача-1 на лист 12.08.2013 №1038, оскільки зазначене повідомлення орендаря про необхідність повернення орендованого приміщення було здійснено поза межами місячного строку, встановленого нормами чинного законодавства.

Отже, враховуючи, що відповідачем-1 не доведено за допомогою належних та допустимих доказів повідомлення позивача у встановлені строки про відсутність згоди орендодавця на продовження договору оренди, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договір оренди нерухомого майна № 238-УКВ/08 від 01.07.2008 на підставі норми ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є продовженим на той же термін і на тих же умовах.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно з яким зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, що був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та вважає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 904/6456/13 залишити без змін.

Головуючий К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос