Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 911/1344/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2015у справі№ 911/1344/15 Господарського суду Київської областіза позовомпрокурора Вишгородського району в інтересах державидо1) Нижчедубечанської сільської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олми", 3) Фонду комунального майна Вишгородського районупровизнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання повернути майно,за участю від прокуратури: Красножон О.М. (посвідчення від 01.08.2012 № 000598), та від представників сторінвід позивача: не з'явились,

від відповідача 1:Невструєв Л.Б. (довіреність від 15.04.2015 № 160),від відповідача 2:не з'явились,від відповідача 3:Топоров А.О. (довіреність від 23.04.2015 № б/н),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вишгородського району в інтересах держави у березні 2015 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Нижчедубечанської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Олми", Фонду комунального майна Вишгородського району щодо визнання незаконним та скасування рішення Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 за № 81-15-XXIVпро включення приміщення дошкільного навчального закладу "Золотий Півник", розташованого за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородського району, Київської області, до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік; визнання договору купівлі-продажу № 05-31 від 03.11.2004 шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садку, укладеного між Фондом комунального майна Вишгородського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олми", недійсним; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Олми" повернути до комунальної власності територіальної громади села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради нерухоме майно, будівлю колишнього дитячого садку, загальною площею 1164, 5 кв., розташоване за адресою: вул. Леніна 48а, с. Нижча Дубечня, Вишгородського району, Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2015 у справі № 911/1344/15 (суддя Лилака Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 911/1344/15 (у складі колегії суддів: Отрюха Б.В. - головуючого, Тищенко А.І., Михайльської Ю.Б.) у позові повністю відмовлено.

Рішення та постанову мотивовано тим, що законність рішення Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 за № 81-15-XXIVвстановлено судом, а доказів недодержання в момент вчинення правочину сторонами положень чинного законодавства позивачем не надано. Підстав для задоволення позовної вимоги про повернення майна до комунальної власності, не вбачається.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 911/1344/15 Господарського суду Київської області, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 911/1344/15 Господарського суду Київської області, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши прокурора, заслухавши представників відповідача 1, відповідача 3, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV), дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту.

Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми власності на основі Положення про дошкільні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є комунальною власністю, регулюється положеннями цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV), навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Пунктом 6 статті 63 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV) передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з частинами 5, 6 статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту" (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 14.07.2004 за № 81-15-XXIV), вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми.

Майно, яке є державною або комунальною власністю (земельні ділянки, будівлі, споруди, обладнання тощо), придбання чи відокремлення якого призначене для здобуття дітьми дошкільної освіти, використовується виключно із зазначеною метою.

Засновник (власник) державного чи комунального дошкільного навчального закладу не має права безпідставно ліквідувати його, зменшувати в ньому площу території, кількість груп, а також здавати в оренду приміщення (будівлі).

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської районної Ради народних депутатів від 29.12.1990 № 310 вирішено затвердити акт державної приймальної комісії від 30.11.1990 про прийняття в експлуатацію дитячого садку на 140 місць, загальною площею 1262 кв. м, в селі Нижча Дубечня, кошторисною вартістю 482,08 тис. крб., збудованого ПМК-43 тресту "Броварисільбуд"; збудований дитячий садок вирішено передати на баланс радгоспу "Деснянський".

Рішенням загальних зборів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Деснянський" від 12.05.2003 вказаного приміщення дитячого садку виключено зі статутного фонду Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Деснянський"; на безоплатній основі передано до комунальної власності Нижчедубечанської сільської ради.

Рішенням Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2003 № 36-08-ХХІУ прийнято у власність територіальної громади села Нижча Дубечня пустуючу будівлю колишнього дитячого садку, в селі Нижча Дубечня та поставлено на баланс сільської ради.

Дитячий садок передано у власність Нижчедубечанської сільської ради, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта будівлі/дитячий садок/ від 01.08.2003, створеного відповідно до наказу № 44 від 25.07.2003 у складі: голови комісії - голови СВК "Деснянський" Зрайченко В.П., членів комісії - виконроба Петренко В.П., в.о. головного інженера Ткач Г.П., заступника голови СВК по господарству Щербина Т.

Рішенням виконавчого комітету Нижчедубечанської сільської ради № 80 від 14.10.2004 визнано право власності на пустуючу будівлю колишнього дитячого садку, в селі Нижча Дубечня, по вул. Леніна, 48а, за територіальною громадою села Нижча Дубечня в особі Нижчедубечанської сільської ради.

На підставі рішення виконавчого комітету Нижчедубечанської сільської ради № 80 від 14.10.2004 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, дитячий садок, загальною площею 1164,5 кв. м, за Нижчедубечанською сільською радою.

Рішенням Нижчедубечанської сільської ради від 14.07.2004 № 81-15-XXIV включено до переліку об'єктів приватизації шляхом викупу орендарем на 2004 рік пустуючу будівлю колишнього дитячого садку, яка розташована за адресою: с. Нижча Дубечня, вул. Леніна, 48а; делеговано Фонду комунального майна Вишгородського району право провести приватизацію пустуючої будівлі колишнього дитячого садку, в селі Нижча Дубечня, по вул. Леніна, 48а.

Між виконавчим комітетом Нижчедубечанської сільської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛМИ" (орендар) 01.02.2004 укладено договір № 1 оренди вказаного нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень).

Між Фондом комунального майна Вишгородського району (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олми" (покупець) 03.11.2004 укладено договір № 05-31 купівлі-продажу шляхом викупу орендарем будівлі колишнього дитячого садку, який зареєстрований розпорядженням Вишгородської районної ради № 47 від 03.11.2004.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Олми" зареєстровано право власності на будівлю колишнього дитячого садку у Вишгородському БТІ, що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно № 29118973 від 06.11.2014.

Висновки суду першої та апеляційної інстанцій зроблені всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів та суперечать нормам матеріального права, зокрема, частині 2 статті 18, пунктам 5, 6, статі 63 Закону України "Про освіту", частині 5 статті 16 Закону України "Про дошкільну освіту", частині 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна"

Судами не досліджено та не надано оцінку листу Нижчедубечанської сільської ради від 28.07.2014 № 02-21/295 щодо функціонування дитячого садку; та неналежну оцінку листу управління статистики у Вишгородському районі від 26.05.2015 № 90 щодо надання звітів до органів статистики за формою № 85к постійно діючого дошкільного вказаного виховного закладу "Золотий Півник", незалежно від відомчої підпорядкованості.

Аналіз наведених доводів у їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 у справі № 911/1344/15 Господарського суду Київської області частково задовольнити.

Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015

№ 911/1344/15 Господарського суду Київської області, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.