Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.07.2014 року у справі №18/1694/11
Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №18/1694/11
Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №18/1694/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 18/1694/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської радина постанову від 11.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 18/1694/11 господарського суду Полтавської областіза позовомФОП ОСОБА_4доВиконавчого комітету Кременчуцької міської радиза участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" 2. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 3. Управління Держземагенства у м . Кременчукпровизнання недійсним рішення виконавчого комітету

за участю представників:

позивача: 1) ОСОБА_5, дов. від 26.04.2011 б/№950; 2) ОСОБА_6, дов. від 14.04.2011 б/№828;

відповідача: Сапицької Д.Є., дов. від 30.12.2014 №201;

третьої особи 1: Лазоренка В.П., дов. від 02.01.2014 №1/1;

третьої особи 2: не з'явився;

третьої особи 3: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Клопотання ФОП ОСОБА_4 про здійснення фіксації судового процесу задоволено.

Клопотання ФОП ОСОБА_4 про припинення провадження у справі - відхилено з огляду на таке.

Так, звертаючись із клопотанням про припинення провадження у справі позивач вказує на те, що касаційну скаргу відповідача було прийнято до провадження помилково так як у квитанції про сплату судового збору не вказано яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором. Вказане, на його думку є підставою для припинення провадження у справі.

Разом з тим, ст. 80 ГПК України встановлює перелік підстав, наявність яких обумовлює припинення провадження у справі, і заявлена представником позивача обставина у переліку відсутня.

Додатково, колегія суддів наголошує на тому, що фактично у клопотанні про припинення провадження представник позивача оскаржує ухвалу Вищого господарського суду про признання касаційної скарги Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради до розгляду. Однак, господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості оскарження вказаного виду ухвал.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 справа направлялася на новий розгляд (т.6, арк. 114).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.12.2014 (суддя М. Кульбако) в задоволенні позову підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 22.06.2007 №622 "Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію торгівельних рядів та благоустрою території ринку по АДРЕСА_1" відмовлено, оскільки позивачем не надано належних доказів на обґрунтування тверджень про порушення оскаржуваним рішенням його прав.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 (судді Л. Бородіна, Р. Гетьман, В. Лакіза) рішення місцевого господарського суду від 03.12.2014 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що оскаржуване рішення виконкому порушує права власності позивача щодо права належного користування своїм майном.

Виконком Кременчуцької міської ради у касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 та залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 03.12.2014. На його думку, постанова апеляційного суду винесена з порушенням вимог ст. 35 ГПК України. Крім того, в оскаржуваній постанові апеляційний суд не зазначив правові норми, які були порушені виконкомом при процедурі прийняття рішення №622. Ним зовсім не досліджувалося питання пропуску позивачем строку позовної давності для оскарження рішення виконкому від 22.06.2007 №622. З відповідним позовом ФОП ОСОБА_4 звернулася лише у 2011 році.

Скаржник також заперечує обставини, встановлені апеляційним судом щодо порядку прийому об'єкту в експлуатацію, змісту акту державної приймальної комісії. Наголошує, що предметом позову є визнання недійсним рішення виконкому міської ради, а не акту державної приймальної комісії.

В доповненні від 16.09.2015 до касаційної скарги виконком повідомив, що на даний час власником спірного нерухомого майна є не ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія", а ТОВ "Олма-Кременчук", що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.06.2015 (т.8, арк. 117).

У відзиві представник ФОП ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану відповідачем постанову апеляційного суду без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення органу місцевого самоврядування може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо його прийнято відповідним органом з перевищенням повноважень, з порушенням діючих норм законодавства та обов'язковою умовою є порушення оскаржуваним рішенням прав та охоронюваних інтересів позивача у справі (ст. 21 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції визнав спірне рішення виконкому Кременчуцької міської ради недійсним, оскільки відповідачем був порушений встановлений законодавством порядок прийняття об'єкта в експлуатацію, а саме: не була утворена робоча комісія, яка повинна була перевірити відповідність виконаних робіт проекту, санітарним, протипожежним, радіаційним та екологічним вимогам. Акт робочої комісії у справі відсутній і у акті приймання Державної комісії він не вказаний. За висновками судової комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи від 14.12.2012 проект реконструкції торгівельних рядів не містить схеми розміщення торгових рядів, кіосків, павільйонів, відомостей про існуючу будівлю павільйону, що належить ФОП ОСОБА_4 на відстані 0,37 м. від об'єкта ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія". Апеляційний суд дійшов висновку що, об'єкт побудований проекту Реконструкція торгівельних рядів, прийнятий в експлуатацію з грубим порушенням діючого законодавства, зокрема, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2.09.2004 №1243, що призвело до порушення прав ФОП ОСОБА_4 щодо права належного користування своїм майном та утримання його в належному стані, оскільки через відсутність відмостки будівлі можливе скупчення вологи між будівлями, просадка ґрунтів та деформація фундаменту нерухомості ФОП ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про основи містобудування". Відповідно до ст. 18 цього закону будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам (виконавчим комітетам).

Пунктом 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1243 (далі - Порядок №1243) зі змінами, передбачений порядок утворення державної комісії з прийняття в експлуатацію об'єкту, який залежить від джерела фінансування будівництва, його вартості та інших чинників. Зокрема, якщо в будівництво залучено 30 млн.грн. з місцевого бюджету, а також кошти інших джерел фінансування - держкомісія утворюється обласною держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради міста обласного значення.

За результатами роботи держкомісії складається акт, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.

Відповідно до п.3 Порядку об'єкти виробничого призначення з кількістю робочих місць понад 50 або вартістю понад 5 млн.грн., а також об'єкти житлово-громадського призначення III, IV, V категорій складності до пред'явлення їх державним приймальним комісіям попередньо приймаються робочими комісіями. Остання утворюється в порядку, передбаченому п.п.6-9 Порядку №1243, а саме: спочатку створюється робоча комісія, яка визначає готовність об'єкта для пред'явлення його державній комісії. Головою робочої комісії призначається представник замовника. Об'єкт приймається до експлуатації по закінченню всіх робіт передбачених проектною документацією. Крім цього, спільним наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства та Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.04.2006 №109/213 «Про затвердження переліку об'єктів та споруд, за якими проектна документація закладається до страхового фонду документації України» п. 2 якого встановлено, що документація закладається до страхового фонду документації України в обсязі затверджуваної частини робочого проекту. Згідно з п. 2.13 ДБН від 20.01.2004 №8 «Проектування. Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва. ДБН А.2-3-2004», затверджувана частина повинна була бути розроблена у цілому на об'єкт , в тому числі по чергах будівництва. Відповідно до п. 17 Порядку №1243 прийняття об'єкта в експлуатацію можливе лише при виконанні вищезазначених умов.

Голова та члени державної приймальної комісії несуть персональну відповідальність за виконання покладених на них функцій (п. 31 Порядку №1243). Але в даному випадку в якості відповідача зазначений виконком Кременчуцької міської ради. Що стосується цього відповідача, то суд апеляційної інстанції не дослідив його повноваження щодо затвердження оскаржуваного акта. Чи були йому делеговані повноваження утворювати державну приймальну комісію; хто повинен був створювати робочу та державну комісії, в якому порядку. Які документи розглядав виконком на засіданні 22.06.2007, коли приймалося оскаржуване рішення №622. В якому порядку виконком був зобов'язаний розглядати питання щодо приймання об'єкта в експлуатацію. Всі ці обставини судом не досліджувалися, оскільки документи на їх підтвердження у сторін та інших учасників справи не витребовувалися.

Відповідно до вимог ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Сторонами у судовому процесі відповідно до ст. 21 ГПК України є позивачі та відповідачі. Апеляційний суд неправильно застосував ст. 35 ГПК України пославшись на факти, встановлені при розгляді справи №5/384. Відповідачем у цій справі був не виконком, а ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія». Доводи скаржника про необхідність застосування ст. 35 ГПК України щодо факту дослідження у цій справі Акту державної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту також є безпідставними. Обгрунтованими є доводи скарги про те, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд не вказав, які норми права порушив виконком. Чи зобовязаний він був перевіряти дані акту держкомісії, які документи повинен був досліджувати на засіданні виконкому.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. Зважаючи на встановлені обставини справи, на підставі оскаржуваного рішення виконкому проведена реєстрація в Інспекції ДАБК та видано ТОВ "Кременчуцька торгова гільдія" свідоцтво про право власності на прийнятий в експлуатацію об'єкт.

Суд апеляційної інстанції не досліджував оскаржуване рішення виконкому на предмет того, а чи не вичерпало воно свою дію після отримання замовником будівництва свідоцтва про право власності на торгівельні ради. Чи був позивач власником майна на час винесення оскаржуваного ним рішення, якого та на якій відстані від межі земельної ділянки воно знаходилося. Чи звертався він до суду із позовом про заборону забудовнику будувати нерухомість на відстані 37 см. від його власності (ст. 386 ЦК України). Судом не з'ясовано з чиєї вини позивач належним чином не може доглядати за своєю будівлею, та яким чином він має захистити своє право на догляд (пред'явити збитки членам Держкомісії або зобов'язати порушника перенести стіну будівлі на нормативну відстань за умови, що позивач будував свою нерухомість відповідно до вимог чинного законодавства, а не самочинно (т.7, арк. 77-109,158,159,160).

Належним чином апеляційним судом не вирішено питання щодо строку позовної давності. Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обовязково має бути зазначене у протоколі судового засідання (п.6 ч.2 ст. 811 ГПК України). Суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити до матеріалів справи. Якщо зацікавлена сторона посилається на сплив такої давності, суддя вправі запропонувати кожній зі сторін подати відповідні докази з даного питання, в тому числі, в порядку підготовки справи до розгляду. Заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача за захистом якого той звернувся до суду.

Апеляційний господарський суд не надав правової оцінки заявам сторін у справі, що стосується строку позовної давності (т. 1, арк. 125,130). Доводи касаційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.

Копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданого виконкомом в доповнення до касаційної скарги, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки відповідно до вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права досліджувати докази у справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, апеляційний господарський суд не надав належну правові оцінку всім обставинам справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що є порушенням вимог ст. 43 ГПК України; неправильно застосував ст. 35 ГПК України; висновки апеляційного суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах (ст. 34 ГПК України); судом не з'ясовано, чи належний спосіб захисту свого права власності обрав позивач.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 34,34,43 ГПК України, що не дозволяє перевірити правильність застосування норм матеріального права - підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 1119 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При повторному розгляді справи необхідно ретельно дослідити обставини справи щодо повноважень виконкому, норм діючого законодавства, які він порушив при прийнятті рішення виконкому №622 від 22.06.2007. З'ясувати, чи не є це рішення одноразовим та виконаним; чи належний спосіб захисту свого права власності обрав позивач. Вирішити питання щодо строку позовної давності відповідно до вимог чинного законодавства. З'ясувати всі обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють відносини сторін та з дотриманням вимог процесуального права винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, - Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є.Чернов В. Цвігун