Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2015 року Справа № 924/1572/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Малетича М.М., Селіваненка В.П., розглянувши матеріали касаційнихскаргпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 у справігосподарського суду Хмельницької області №924/1572/14за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Південно-Західні тепломережі"простягнення 19 060 774,44грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Пронюк В.Я.,

від відповідача - Починок Л.К., Супінський Г.В.,

У С Т А Н О В И В:

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Південно-Західні тепломережі" було укладено договір №13/3023-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу.

За умовами, визначеними пунктами 1.1, 1.2, 6.1, 7.2, 11.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році, а покупець - прийняти та оплатити природний газ (надалі - газ), який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, релігійних організацій та національних спілок і їх регіональних осередків (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; за несвоєчасну оплату покупцем поставленого газу у строки, визначені пунктом 6.1 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу; договір набирає чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковими угодами №1 від 21.10.2013 та №2 від 31.12.2013 сторони передбачили, що кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу останнього, та продовжили строк дії договору в частині передачі газу до 30.06.2014.

На виконання своїх зобов'язань по договору, позивач протягом січня - грудня 2013р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 29 617 052,30 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 19.09.2013р. на суму 5 265 086,57 грн., від 19.09.2013р. на суму 4 221 617,52 грн., від 19.09.2013р. на суму 4 778 841,84 грн., від 19.09.2013р.на суму 2 226 684,74 грн., від 19.09.2013р. на суму 808 941,59 грн., від 19.09.2013р. на суму 743 878,27 грн., від 31.08.2013р. на суму 727 813,08 грн., від 30.09.2013р. на суму 840 317,87 грн., від 31.10.2013р. на суму 2 150 755,08 грн., від 30.11.2013р. на суму 3 193 807,80 грн., від 24.01.2014р. на суму 4 659 307,94 грн.

За розрахунком позивача, станом на 02.10.2014, в результаті неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором №13/3023-ТЕ-34, заборгованість останнього складала 14 763 642,09грн.

24.09.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП "Південно-Західні тепломережі" та НАК "Нафтогаз України" укладено договір №358/30 про організацію взаєморозрахунків, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

За змістом пунктів 3, 4, 5, 6 зазначеного договору Державна казначейська служба України перераховує Головному управлінню Державної казначейської служби у Хмельницькій області кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики у сумі 14 763 642,09грн. на підставі рішення Міністерства фінансів України. ГУ ДКСУ у Хмельницькій області перераховує на рахунок Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації, а останній перераховує комунальному підприємству "Південно-Західні тепломережі" зазначену суму коштів для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. В свою чергу КП "Південно-Західні тепломережі" перераховує указану суму коштів позивачу у справі, для погашення заборгованості за спожитий природний газ.

З метою виконання договору сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору (ч.2 ст.9 договору).

Після виконання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій (п.14 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.п.12, 13 договору).

За цим договором відповідач згідно платіжного доручення №29 від 25.09.2014 перерахував позивачеві 14 763 642,09грн. заборгованості за отриманий природний газ. Вказана сума 15.10.2014 була сплачена позивачеві Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

Незважаючи на підписання зазначеного договору, 15.10.14 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" 14 763 642,09грн. основного боргу, та нарахованих на цю суму 1 633 403,77грн. пені, 569 529,11грн. 3% річних, 2 094 199,47грн. інфляційних втрат, мотивуючи тим, що у порушення умов п.6.1 Договору купівлі-продажу №13/3023-ТЕ-34, останні не розрахувалися за поставлений природний газ у встановлені строки.

10.03.2015 рішенням господарського суду Хмельницької області (судді Танасюк О.Є., Виноградова В.В., Муха М.Є.), залишеним без змін 13.05.2015 постановою Рівненського апеляційного господарського суду (судді Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М., Гудак А.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи ухвалені у справі постанову та рішення, попередні судові інстанції зазначали про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки з метою виконання основного договору купівлі-продажу природного газу №13/3023-ТЕ-34 від 28.12.2012, сторони визначили новий порядок та строки оплати за ним у договорі про організацію взаєморозрахунків №358/30 від 24.09.2014, відтак враховуючи факт сплати 14 763 642,09грн. заборгованості згідно з останнім, грошові зобов'язання відповідача були виконані своєчасно, що виключає можливість нарахування пені, трьох відсотків та інфляційних втрат на цю суму.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" 1 633 403,77грн. пені, 569 529,11грн. 3% річних та 2 094 199,47грн. інфляційних втрат, а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 14 763 642,09грн. основного боргу припинити за відсутністю предмету спору, мотивуючи тим, що на момент розгляду спору судом першої інстанції вказаний борг був погашений.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з того, що уклавши 24.09.2014 договір про організацію взаєморозрахунків №358/30, сторони цим самим змінили строк виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №13/3023-ТЕ-34.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Згідно з п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п. 1.1 Порядку).

Відповідно до п.4 Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад (далі - місцеві фінансові органи); надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії (далі - енергопостачальники); державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Проаналізувавши положення Порядку та умов, зміст договору про організацію взаєморозрахунків, та норми законодавства, зокрема, ст.ст.627-629 Цивільного кодексу України, попередні судові інстанції обґрунтовано відхилили вимоги позивача про стягнення з КП "Південно-Західні тепломережі" 14 763 642,09грн. боргу, 1 633 403,77грн. пені, 569 529,11грн. 3% річних та 2 094 199,47грн. інфляційних втрат, оскільки договором про організацію взаєморозрахунків передбачалося не лише надання державою коштів на погашення вказаної заборгованості, але й змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2012.

Так, за змістом підпунктів 2, 3 п. 10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після нарахування коштів на їх рахунок.

Договір набув чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у сумі 14 763 642,09грн. Договір не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Беручи до уваги те, що відповідачем було перераховано грошові кошти у терміни, встановлені договором про організацію взаєморозрахунків, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки строки виконання грошового зобов'язання не було порушено.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем зазначалась сума боргу у розмірі 14 763 642,09грн., на яку він нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та яка була предметом проведених взаєморозрахунків за договором №358/30.

Утім у письмових поясненнях до касаційної скарги від 09.07.2015 заявник зазначав суму 14 265 545,93грн. вартості поставленого у січні-березні 2013 року природного газу, на яку, за твердженням позивача, нараховані заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Вищенаведені обґрунтування не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним, заявленим у позовній заяві вимогам. Жодні інші періоди поставленого та неоплаченого природного газу у позовній заяві не зазначались.

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми права, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.03.2015 у справі №924/1572/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя М.М. Малетич

Суддя В.П. Селіваненко