Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 913/2739/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.-головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ (далі - КП "Теплокомуненерго"),

на рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014

зі справи № 913/2739/13

за позовом КП "Теплокомуненерго"

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ (далі - відділення АМК),

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

КП "Теплокомуненерго" - Рисістих І.А.,

відділення АМК - Харченко С.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

КП "Теплокомуненерго" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 29.08.2013 № 01-24/186 у справі № 129 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - рішення № 01-24/186).

Рішенням господарського Луганської області від 19.12.2013 (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дучал Н.М. - головуючий, судді Богатир К.В., Склярчук О.І.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі КП "Теплокомуненерго" просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невірне застосування положень Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК просить залишити касаційну скаргу без задоволення з мотивів, наведених у даному відзиві.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 01-24/186:

визнано, що КП "Теплокомуненерго" протягом 2011-2012 років та в січні-квітні 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринках транспортування та постачання теплової енергії та гарячої води в межах теплових мереж, якими користується дане підприємство у м. Луганську;

дії КП "Теплокомуненерго", що полягали в укладанні зі споживачами договорів "про постачання теплової енергії" та "про закупівлю за державні кошти" за умовами, які передбачають розширення повноважень та зменшення зобов'язань даного підприємства, зменшення прав споживачів та інших відхилень від умов Типового договору, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку;

КП "Теплокомуненерго" зобов'язано припинити зазначене порушення шляхом приведення укладених зі споживачами договорів відповідно до вимог чинного законодавства;

за це порушення на КП "Теплокомуненерго" накладено штраф у сумі 60 000 грн.;

- рішення № 01-24/186 мотивовано такими фактичними даними:

КП "Теплокомуненерго" уклало з певними юридичними особами та фізичною особою-підприємцем досліджені адміністративною колегією відділення АМК договори "про постачання теплової енергії", предметом яких є постачання цим споживачам теплової енергії, що виробляється КП "Теплокомуненерго", для потреб опалення та гарячого водопостачання споживачів; поставлена теплова енергія оплачується, зокрема, відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні постуги";

КП "Теплокомуненерго" включило до цих договорів однакові умови, у тому числі:

пунктом 8.2.2 встановлено відповідальність у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян за недопуск представника КП "Теплокомуненерго" до "систем теплоспоживання";

згідно з пунктом 8.2.3 за водозабір з системи опалення, самовільне підключення до систем опалення, споживання наданих послуг за наявності пошкодження пломб засобів обліку, або в разі прострочення повірки цих засобів встановлено відповідальність у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

відповідно до пункту 8.2.4 у разі самовільного відключення споживача від теплової мережі до закінчення строку дії договору визначено відповідальність споживача у розмірі до п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

адміністративною колегією відділення АМК також досліджено зазначені в рішенні № 01-24/186 договори "про закупівлю за державні кошти", укладені КП "Теплокомуненерго" з певними бюджетними установами м. Луганська, про постачання останнім теплової енергії для централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання;

ці договори містять пункт 7.3.1 однакого змісту, згідно з яким за порушення строків оплати стягується пеня в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми невиконаного зобов'язання;

а також - пункт 7.3.2, згідно з яким за водозабір з системи опалення, самовільне підключення до систем опалення, споживання наданих послуг за наявності пошкодження пломб засобів обліку, або в разі прострочення повірки цих засобів встановлено відповідальність у розмірі подвійної вартості нанесених збитків;

пунктом 7.3.5 договорів "про закупівлю за державні кошти" за самовільне відключення споживача від теплової мережі до закінчення строку дії договору передбачено стягнення подвійної вартості теплової енергії, яка підлягала б сплаті за час несанкціонованого відключення;

КП "Теплокомуненерго", погодивши з контрагентами наведені умови договорів "про постачання теплової енергії" та "про закупівлю за державні кошти" відступило від змісту Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630; зазначені умови суперечать чинному законодавству, тому відсутні підстави для висновку про те, що КП "Теплокомуненерго" конкретизувало зобов'язання споживачів за Типовим договором.

За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Стаття 13 цього Закону з-поміж інших житлово-комунальних послуг вирізняє комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною третьою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні посліги", визначено, що виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

За змістом пункту 1 Правил вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

У пункті 25 Правил зазначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Витрати, пов'язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем (пункт 27 Правил).

Згідно з пунктом 30 Правил споживач зобов'язаний:

оплачувати послуги в установлені договором строки;

забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення:

для ліквідації аварій - цілодобово;

для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору;

дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу;

у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі;

виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Пунктом 31 Правил передбачено, що виконавець має право:

у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором;

вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги;

вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку;

виконавець має також інші права відповідно до законодавства.

Попередні судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили з того, що адміністративною колегією відділення АМК доведено зайняття КП "Теплокомуненерго" монопольного (домінуючого) становище на досліджуваного ринку, оскільки це підприємство в межах належних йому мереж, до яких приєднані відповідні споживачі, одночасно є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Місцевий та апеляційний господарські суди, проаналізувавши наведені норми, а також зміст Закону України "Про житливо-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 в цілому дійшли обґрунтованого висновку про те, що в рішенні № 01-24/186 встановлено зловживання КП "Теплокомуненерго" монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку. Так, на підставі договорів "про постачання теплової енергії" та "про закупівлю за державні кошти" на споживачів покладено додаткову, не передбачену чинним законодавством, відповідальність, і ці штрафні санкції не можуть розглядатися як конкретизація умов Типового договору.

Доводи касаційної скарги зазначеного не спростовують.

Підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2014 зі справи № 913/2739/13 залишити без змін, а касаційну скаргу Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"- без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко