Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 910/15097/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.- головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області (далі - ФОП ОСОБА_2),

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014

зі справи № 910/15097/13

за позовом ФОП ОСОБА_2

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деутек Україна", м. Київ (далі - ТОВ "Деутек Україна"),

про визнання положення третейської угоди недійсним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_2 - не з'яв .,

ТОВ "Деутек Україна" - Скрипця В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним пункту 10.2 укладеного з ТОВ "Деутек Україна" договору поставки від 28.03.2011 № 280302 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2013 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Буравльов С.І. - головуючий, судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд внаслідок неповного з'ясування обставин справи та порушення приписів Закону України "Про третейські суди".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

ФОП ОСОБА_2 надіслав телеграму з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання. Беручи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги судом обов'язковою не визнавалася та відсутність передбачених статтею 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, Вищий господарський суд України не вбачає необхідності у задоволенні даного клопотання.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Деутек Україна", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина четверта статті 12 Закону України "Про третейські суди").

Приписом частини сьомої статті 12 Закону України "Про третейські суди" визначено, що в разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Господарськими судами у справі встановлено, що у пункті 10.2 Договору зазначено: "Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в постійно діючому третейському суді при Асоціації "Правова група "Преміум Лекс", одноособово головою третейського суду, що знаходиться за адресою: 03124, м. Київ, вул. Василенко, 7-а".

Попередні судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових актів виходили з того, що сторони підписали Договір, скріпили його своїми печатками, відтак погодили умови Договору в цілому та, зокрема, в частині третейського застереження, яке містить пункт 10.2 Договору. Зміст даного третейського застереження не суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди", тому підстави для визнання недійсним пункту 10.2 Договору відсутні.

Вищий господарський суд України з такими висновками погодитися не може, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи. Так, за змістом приєднаного до позовної заяви примірника Договору, він має містити підписи сторін на кожній сторінці окремо, та в кінці договору. Проте такі підписи відсутні, як і підпис та печатка ФОП ОСОБА_2 Аналогічні недоліки наявні в копіях Договору на а.с. 56-60. Водночас ФОП ОСОБА_2 заперечує, що саме його підпис міститься на примірнику Договору, копії якого знаходяться на а.с. 61-65, 66-70 (має напис "дублікат"); сторінка цього примірника Договору, де зазначено про арбітражне застереження, взагалі не підписана.

У зв'язку з наведеним місцевому та апеляційному господарським судам слід було належним чином дослідити оригінали наявних примірників Договору, з'ясувати питання щодо підпису осіб на них, та в разі необхідності - призначити відповідну судову експертизу.

За таких обставин попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Ці порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу частиною другою статті 1117 ГПК України.

Відтак у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку щодо правильності застосування названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, що мають значення для розгляду справи, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 зі справи № 910/15097/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко