Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 64/229

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"на постанову від 12.02.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 64/229 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5,простягнення заборгованості у сумі 770 084,59 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКиринюк Л.А. (дов. від 06.12.2013 № б/н); Зяхор О.В. (дов. від 14.03.2014 № б/н);відповідачаГунда О.Т. (дов. від 12.05.2014 № б/н);третьої особи-1ОСОБА_8 (дов. від 12.05.2014 № 1640);третьої особи-2не з'явились;ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (надалі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзіт" (надалі - ТОВ "Транзіт"), за участю третіх осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 у сумі 770084,59 грн., з яких: 394 189,14 грн. суми основного боргу, 113 775,80 грн. процентів за користування кредитними коштами, 261 672,79 грн. пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 64/229 (суддя Зеленіна Н.І.), позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Транзіт" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за Кредитним договором у сумі 770 084,59 грн., що складається: з 394 189,14 грн. суми основного боргу, 113 775,80 грн. процентів за користування кредитними коштами, 261 672,79 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору; стягнуто з ТОВ "Транзіт" на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" 7 700,90 грн. витрат із сплати державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 (колегія суддів: Андрієнко В.В. - головуючий, судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено повністю; рішення господарського суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 64/229 скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_4 29 700,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи; стягнуто з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_4 7 700,85 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивач - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 03.01.2013 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушенно норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1077, 1078, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43 ГПК України, оскільки ненадано належної правової оцінки усім обставинам справи в їх сукупності, що призвело до прийняття неправомірного судового рішенн та є підставою для його скасування.

Відповідач - ТОВ "Транзіт" та третя особа-1 - ОСОБА_4 у відзивах на касаційну скаргу позивача заперечили проти її доводів та просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та третьої особи-1, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до Кредитного договору № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 (з урахуванням Додаткових договорів до нього, а саме: № 1 від 21.06.2007, № 2 від 17.04.2009, № 3 від 30.11.2009), укладеного між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (правонаступником якого є позивач - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") (Банк) та ТОВ "Транзіт" (Позичальник), Позичальнику (позивачу) було надано кредитні кошти, які останнім повернуто Банку не у повному обсязі і на момент звернення до суду за ним рахується заборгованість по кредиту у сумі 394 189,14 грн., заборгованість по процентах за користування кредитними коштами у сумі 113 775,80 грн., а також Банком нараховано 261 672,79 грн. пені за прострочення виконання кредитних зобов'язань.

Встановивши факт неналежного виконання зобов'язань по Кредитному договору, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст. 193 Господарського кодексу України, частини 1 ст. 526, частини 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 394 189,14 грн.

Також, за умовами Кредитного договору, і зокрема пункту 1.4.1.1., проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі FIDR + 5,5 % (FIDR + п'ять цілих і п'ять десятих відсотків) річних, з розрахунку 365 календарних днів на рік. За базовий FIDR Сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення цього Договору) на строк в один календарний рік. Процентна ставка по Кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього Договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дня видачі Кредиту чи його першої частини (Траншу). Процентна ставка фіксується відповідно до умов цього Договору в перший Банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 12 (дванадцяти) місячного періоду дії попередньої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + 5,5 % (п'ять цілих і п'ять десятих відсотків) річних, з розрахунку 365 календарних днів на рік. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми Кредиту, без укладення будь-яких Додаткових угод до цього Договору.

При цьому, 30.11.2009 між Банком і Позичальником було укладено Додатковий договір № 3 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 3.1., 3.2. якого, на період з 30.11.2009 до 28.03.2010 для нарахування процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 17,20 %. На період з 29.03.2010 до повного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка в розмірі 10,72% + FIDR.

Оскільки умовами Кредитного договору, а також положеннями діючого законодавства передбачений обов'язок відповідача сплатити позивачу проценти за користування грошовими коштами, тому місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 113 775,80 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 4.1.1. Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору.

Виходячи з того, що судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання та враховуючи вимоги ст. 549 Цивільного кодексу України, місцевим господарським судом задоволено позовні вимоги про стягнення пені за період з 10.12.2010 по 12.04.2011 у розмірі 261672,79 грн.

При цьому, місцевим господарським судом зауважено, що сума заборгованості заявлена до стягнення, крім іншого підтверджується також рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 2-5677/11 (яке станом на час розгляду даної справи набрало законної сили), з якого вбачається, що ТОВ "Транзіт" не виконало належним чином умов Кредитного договору, у зв'язку із чим грошові кошти в сумі 770084,59 грн. були стягнуті з поручителів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки зазначене рішення суду відповідно до частини 4 ст. 35 ГПК України є преюдицією щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу не погодився з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Так, позивач - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернувся до суду з даним позовом на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 (надалі - Договір кредитного портфелю), укладеного між ПАТ "ОТП Банк" (Продавець) та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Покупець), останній прийняв право вимоги за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005, який було укладено між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Транзіт".

Відповідно до ст. 4 Договору кредитного портфелю, на підтвердження факту передачі кредитного портфелю Продавець (ПАТ "ОТП Банк") зобов'язаний передати Покупцю (позивачу) кредитні документи. При цьому, передача кредитного портфелю з усіма кредитними документами підтверджується підписанням відповідного акту передачі документів сторонами цього договору.

У статті 1 Договору кредитного портфелю є визначення поняття "Кредитні документи" для цілей цього договору, а саме: Кредитні документи - це Кредитні договори разом з усіма та будь-якими додатками до них, а також будь-які інші документи, пов'язані з Кредитним портфелем, включаючи, зокрема, документи, що підтверджують розмір заборгованості.

Виходячи з умов Договору кредитного портфелю позивачем, в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надано документів, якими підтверджується передана заборгованість ТОВ "Транзіт", (окрім копій Кредитного договору, Додаткових договорів до нього, Договорів поруки та розрахуну заборгованості, складеного самим позивачем), а також не надав доказів виконання умов Договору кредитного портфелю, як цього вимагає стаття 4 вказаного Договору (акту передачі документів, якими підтверджується передана заборгованість).

Разом з тим, зазначений факт має значення для вирішення даної справи, оскільки свідчить про відсутність первинних документів у позивача щодо господарських відносин між відповідачем та ПАТ "ОТП Банк", а розрахунок заборгованості здійснений самим позивачем не відповідає підпункту б) пункту 3.3. статті 3 Договору кредитного портфелю, яким позивачу надано право лише нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за Кредитними договорами з Дати набрання чинності договору, тобто, з 10.12.2010, про що зазначено у вказаному Договорі. Наведене свідчить, що в порушення умов Договору кредитного портфелю, позивач надав суду розрахунок заборгованості, складений починаючи з 2005 року, а не з дати набрання чинності Договору кредитного портфелю - 10.12.2010.

Окрім того, під час повторного перегляду справи судом апеляційної інстанції було призначено судово-бухгалтерську експертизу, за результатами якої у Висновку експертів № 5803/5804/13-45 від 30.10.2013 зазначено, що за клопотанням судового експерта від 22.07.2013 та за клопотанням судового експерта від 19.08.2013 про надання позивачем документів для проведення повного дослідження по справі, судовими експертами такі документи не отримано; також не виконано клопотання про надання виписок за всіма аналітичними рахунками з обліку заборгованості позичальника за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005, у тому числі за рахунками з обліку тіла кредиту, строкових та прострочених процентів, та відповідних транзитних рахунків; при цьому надані для експертного дослідження виписки з обліку операцій за Кредитним договором не містять інформації про вхідні та вихідні залишки за кожним операційним днем, а в межах кожного операційного дня інформації про номер кореспондентського рахунку та призначення платежу за кожною відображеною сумою. Тобто, за висновками експертів надані на дослідження документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положенню про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ України від 18.06.2003 № 254, у зв'язку з чим надані для дослідження виписки з аналітичних рахунків з обліку операцій за Кредитним договором не придатні для дослідження та надання відповідного експертного висновку, а тому не видається за можливе надати висновок про те, яка сума заборгованості за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 та Додатковим договором № 3 від 30.11.2009, враховуючи суму основного боргу, процентів та пені належить до сплати на користь ТОВ "ОТП Факторинг".

Також, у Висновку експертів № 5803/5804/13-45 від 30.10.2013 зазначено, що внаслідок застосування позивачем неправильної формули розрахунку пені, розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 завищений на 260 955, 88 грн. Реальний (фактичний) розмір пені відповідача за невиконання або неналежне виконання свої зобов'язань за кредитним договором не може бути визначена даним дослідженням внаслідок не отримання документів для проведення повного дослідження по справі, які були зазначені в клопотаннях судового експерта.

За таких обставин та враховуючи викладене у Висновку експертів № 5803/5804/13-45 від 30.10.2013 апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у зв'язку із відсутністю необхідних документів не видається за можливе підтвердити нормативно та документально наведену в розрахунках ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за Кредитним договором № СМ-005/007/2005 від 05.08.2005 та Додатковим договором № 3 від 30.11.2009, а тому рішення господарського суду міста Києва від 03.01.2013 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проте, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційне провадження, порушив вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів у результаті всебічного, повного, об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки судом не досліджувались обставини, що входять до предмету доказування у даному спорі, а саме: чи надавався Банком кредит та у якій сумі; чи здійснювалось погашення кредиту відповідачем, в які періоди та у якій сумі, з наданням належної правової оцінки доказам, якими підтверджуєються фактичні обставини справи. Також суду необхідно встановити, яку заборгованість відповідача передано позивачу на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, та в якому обсязі до останнього перейшли права кредитора.

При цьому, суду слід врахувати, що згідно з частиною 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відповідно до ст. 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної іестанції в іншому складі суду, а касаційна скарга позивача частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 у справі № 64/229 скасувати, а справу № 64/229 направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А. Кролевець