Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 904/7473/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.за участі представників відповідача Діденка Ю.О.третьої особиКравцова С.В.заявника апеляційної скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITEDна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 рокуу справі№ 904/7473/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері"доПублічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К."третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITEDза участі Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (заявник апеляційної скарги)провизнання договору укладеним та визнання права власностіВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "А.В.К." (далі - відповідач) про визнання укладеним з дня набрання рішенням законної сили Договору про передачу відступного-нерухомого майна між ПАТ "Кондитерська фабрика "А.В.К." та ТОВ "АВК Конфекшінері" та визнання права власності на нерухоме майно, а саме:

- об'єкт нерухомого майна будівля літ. А-7, А'-1, А''-1, а-1, а'-1, а''-1- адміністративно-побутовий корпус: частина площею 5819,8 кв.м. та в будівлі АПК літ.А-7 у підвалі приміщення ІІ поз.1-32 захисної споруди ЦЗ(ЦО) № 12236 загальною площею 629,6 кв.м., літ. а, а',а''- ганки з навісами; будівля літ. Б-5, Б'-2, Б''-1, Б'''-1, Б}-1, Б}-1, Б}-1, Б}-2, Б}-5, Б}-1, б-1, в тому числі трансформаторна підстанція літ. Б{ХІІ}-1- головний корпус, загальною площею 29232,9 кв.м., б{І}- естакада з навісом, б{ІІІ}, б}, б}- приямок, б{ІV}- ганок з навісом, б}- вхід до підвалу, б}- естакада з ганком, б{ІХ}, б{Х}- ганок, б{ХІ}, б{ХІІ}- приямок, б{ХІІІ}- сходи, б{ХІV}-вхід до підвалу; будівля літ. В-2- холодильно-компресорна, загальною площею 1711,4 кв.м., в, в'- ганки, в''- ганок з навісом, в'''- сходи, в}- приямок; літ. Г-1, Г'-1- приміщення підготовчого відділення, загальною площею 453,0 кв.м.; будівля літ. Д- вагова; літ. Е- вагова; літ. Ж- склад; літ. З- градирня; літ. И- градирня; будівля літ.М- головний корпус; літ. Н, О, П, Т- сарай (тимчасовий); літ. У,Ф, Х - навіс; № 14- масложироуловлювач; № 1-13, № 15-21- споруди; І, ІІІ- вимощення, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 11 (далі - об'єкт 1);

- об'єкт нерухомого майна приміщення з виробництва літ.А-1, А{1}-1, загальною площею 6976,8 кв.м., естакади літ. а, а{І}, а{ІІІ}, а{ІV}, повітряна забірна шахта літ.а}, аІІІ}, а{ІХ}, приямки літ.аІ}, аІІ}, ганок з навісом літ.а{Х} та сходи літ.а{ХІ} ; склад силікатної глиби і приготування клею літ. Б-1, загальною площею 398,9 кв.м.; механічна майстерня, котельня літ.В-1, загальною площею 1338,1 кв.м., ганки літ.в, ганок з навісом літ. в{І}, в{ІV}, пандус літ.в{ІІ}, в{ІІІ}; овочевий склад літ.Г-1, загальною площею 117,2 кв.м.; прохідна літ.Е-1, Е'-1, Е{2}-1, загальною площею 122,9 кв.м.; протипожежна насосна станція літ.З; складські корпуси літ.И, Л, М; склад паперу, картону і ящиків літ.О; пальово-естакадний міст літ.П, Р, С; склади літ.Т, літ. У; кранова естакада №17, гараж літ. К-1, загальною площею 25,6 кв.м., майстерня літ. Ф-1, загальною площею 139,2 кв.м., ганок літ. ф, гараж з АПК літ. Д-2, загальною площею 406,2 кв.м., літ. д, д'- сходи, гараж Ж-1, Ж'-1, загальною площею 403,6 кв.м., альтанка літ. Ш, труба №19, діаратор № 20, будівля літ.Х (тимчас.), навіси літ.Ц, Ч, вагончики літ.Щ, Ю, Я, навіси (тимчасові) літ.2А, 2В, 2Г, огорожа, споруди №1-5, 7, 9-12, 15, 16, 18, 21-26, мостіння І,ІІ,ІІІ, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 7-В (далі - об'єкт 2);

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань, передбачених Попереднім договором про передачу відступного нерухомого майна від 07.08.2015 року.

Відповідач проти позову заперечує та вважає доводи позовної заяви надуманими та незаконними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Разом з позовною заявою позивачем подано суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:

1) накласти арешт на нерухоме майно (об'єкт 1 та об'єкт 2), що належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К.";

2) заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, але не виключно: Міністерству юстиції України, Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації прав власності та інших речових прав на зазначене нерухоме майно (об'єкт 1 та об'єкт 2).

Заява обґрунтована тими обставинами, що відповідач не з'явився до нотаріуса для укладання основного договору в погоджений час, що свідчить про ухилення від укладення основного договору та підписання акту прийому-передачі нерухомого майна.

Крім того, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач не здійснює погашення заборгованості, яка виникла за Договором купівлі-продажу в будь-який інший спосіб, що свідчить не лише про ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань, а й про наявність об'єктивних підстав, які можуть призвести до ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року (суддя Крижний О.М.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Конфекшінері» про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на зазначене нерухоме майно (об'єкт 1 та об'єкт 2), що належить Публічному акціонерному товариству "Кондитерська фабрика "А.В.К." та заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема, але не виключно: Міністерству юстиції України, Державній реєстраційній службі України, Департаменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Реєстраційній службі Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції вчиняти будь-які дії щодо реєстрації прав власності та інших речових прав на вищезазначене нерухоме майно.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», який не є стороною у справі № 904/7473/15, але вважаючи, що оскаржувана ухвала порушує його права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду від 26.08.2015 р. скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї скарги Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» посилається на те, що оскаржувана ухвала порушує його права, оскільки позов забезпечено шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці у банку та заборону органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації прав власності та інших речових прав на зазначене нерухоме майно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 904/7473/15 (головуючий суддя: Березкіна О.В., судді: Величко Н.Л., Іванов О.Г.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у справі № 904/7473/15 скасовано; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК Конфекшінері» про забезпечення позову відмовлено.

У касаційних скаргах Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст. 125 ГПК України, недотримання порядку надсилання судових документів за кордон та порушення порядку застосування положень Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р., просять скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 904/7473/15, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у справі № 904/7473/15 залишити без змін.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у відзиві просить залишити без задоволення касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 р. у справі № 904/7473/15 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2016 р. у справі № 904/7473/15 розгляд справи відкладено на 13.04.2016 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін з таких підстав.

Ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст. 67 ГПК України одним із заходів до забезпечення позову є накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Отже, арешт може накладатися на майно, яке належить тільки відповідачеві. Накладення господарським судом арешту на майно, яке належить іншим особам, чинним законодавством не передбачене.

Відповідно до ч. 11 ст. 67 ГПК України не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Позивач на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України звернувся про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та про заборону органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації прав власності та інших речових прав на зазначене нерухоме майно.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що неприбуття представника відповідача до нотаріуса для укладення основного договору 13 серпня 2015 року о 10:00 викликає обґрунтовані припущення, що відповідач може вживати заходи щодо продажу чи іншого відчуження зазначеного нерухомого майна, передання якого позивачеві передбачене основним договором, з метою ухилення від укладання основного договору.

Судом встановлено, що вказані можливі дії будуть мати наслідком утруднення виконання або навіть неможливість виконання рішення господарського суду (у випадку задоволення позову) в разі невжиття таких заходів.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2015 року у справі № 904/7473/15 та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" про забезпечення позову виходив з того, що спірне майно, що є предметом забезпечення позову, є іпотечним майном, тобто переданим в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за іпотечним договором № 20-2589/3-1 від 28.09.2011 р. та за іпотечним договором № 20-2623/3-1 від 28.09.2011 р. та на яке накладено заборону відчуження з 2011 року, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала місцевого суду порушує права іпотекодержателя спірного майна в частині вільного вибору способу та реалізації звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що в оскаржуваній ухвалі суду не вказано в чому полягає ймовірність та обґрунтованість припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками апеляційного суду стосовно того, що неявка до нотаріуса для укладання основного договору, не може вважатися належним доказом того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Враховуючи викладене, правомірним є висновок апеляційного суду про те, що наявність додаткових арештів та заборон, встановлених в рамках даної справи ухвалою від 26.08.2015 р., всупереч ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" унеможливить реалізацію пріоритетного права іпотекодержателя - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно вимог інших осіб, як в судовому, так і в позасудовому порядку.

Стосовно твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED в касаційних скаргах про подання апеляційної скарги особою, яка не мала права її подавати, оскільки не є стороною та учасником судового процесу, що, на думку скаржників, є підставою для припинення апеляційного провадження, то суд касаційної інстанції звертає увагу скаржників на ст. 91 ГПК України, відповідно до якої особам, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, надано право подавати апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 р. (в редакції від 16.12.2015 р.) у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було встановлено, що оскаржувана ухвала порушує права останнього, оскільки він є іпотекодержателем спірного майна та має першочергове право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, апеляційним судом обґрунтовано прийнято та розглянуто по суті апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як особи, яка не брала участь у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання, яке впливає на її права та обов'язки стосовно спірного майна та керуючись ст. 104 ГПК України скасовано оскаржувану ухвалу.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED в касаційних скаргах на порушення порядку вручення іноземним підприємствам та організаціям судових документів спростовується п. "а" ст. 10 Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 р.

Статтею 10 Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року визначено, що, якщо запитувана держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Нотою, датованою 05.01.1984 р., уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст. 10 Конвенції.

Таким чином, суд повинен призначати такий спосіб повідомлення сторін, який буде найбільш розумним з точки зору часу для повідомлення сторін про час, дату та місце судового розгляду, та, відповідно, надсилати судові документи нерезидентам, які перебувають за кордоном, безпосередньо поштою, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржників на імперативну необхідність надсилання відповідних судових документів через Центральний орган запитуваної Держави.

Повідомлення третьої особи про розгляд справи № 904/7473/15 підтверджується доказами надсиланням міжнародних поштових відправлень та повернень повідомлень про вручення міжнародного поштового відправлення третій особі.

Щодо твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED в касаційних скаргах на обов'язкове повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - юридичної особи-нерезидента з посиланням на ст. 15 Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, то суд касаційної інстанції звертає увагу скаржників на те, що положення ст. 15 зазначеної конвенції стосуються юридичної особи-нерезидента, процесуальний статус якого визначений в якості саме відповідача, а не третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржниками не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного суду.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційних скарг судовим збором, у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та третю особу .

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК Конфекшінері" та A.V.K.CONFECTIONERY HOLDINGS LIMITED залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 904/7473/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.Д. Кондратова

Суддя П.А. Гончарук

Суддя Л.В. Стратієнко