Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.02.2014 року у справі №5015/5256/12
Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №5015/5256/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 5015/5256/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Міщенко П.К.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар",на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року,у справі№ 5015/5256/12 Господарського суду Львівської області,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (с. Бережани, Пустомитівський район, Львівська область)провизнання банкрутом, - за участю представників:від ПАТ "Альфа-Банк": Косар Б.М. - представник (довіреність від 11.10.2012 року); Цюра П.С. - представник (довіреність від 31.10.2013 року);представники інших учасників судового провадження не з'явились;в с т а н о в и в :

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" (далі - ТзОВ "Компанія "Віктар") звернулось до Господарського суду Львівської області з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2012 року порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2013 року у справі № 5015/5256/12 введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Компанія "Віктар"; призначено розпорядником майна ТзОВ "Компанія "Віктар" арбітражного керуючого Гупала Т.В., інше.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2013 року у справі № 5015/5256/12 апеляційну скаргу ТзОВ "Компанія "Віктар" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.01.2013 року у справі № 5015/5256/12 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12 (суддя - Артимович В.М.) включено в Реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Компанія "Віктар" грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в сумі 16 956 579 грн. 28 коп. - перша черга. У включенні решти грошових вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі № 5015/5256/12 (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Плотніцький Б.Д., Малех І.Б.) в задоволенні вимог апеляційної скарги ТзОВ "Компанія "Віктар" відмовлено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 11.09.2013 року у справі № 5015/5256/12 залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що спірна ухвала є законною, місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанцій постановою, ТзОВ "Компанія "Віктар" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі № 5015/5256/12 та передати справу на новий апеляційний розгляд до господарського суду апеляційної інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права (зокрема, ст. ст. 42, 43 ГПК України).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Компанія "Віктар" прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

10.02.2014 року від ПАТ "Альфа-Банк" надійшов Відзив на касаційну скаргу, у якому ПАТ "Альфа-Банк" проти поданої ТзОВ "Компанія Віктар" касаційної скарги заперечує, вважає прийняту Львівським апеляційним господарським судом постанову від 27.11.2013 року законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

12.02.2014 року до Вищого господарського суду України від ТзОВ "Компанія Віктар" надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки його повноважного представника.

Розглянувши заявлене ТзОВ "Компанія Віктар" клопотання, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи ст. ст. 28, 32 - 34, 77 ГПК України, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

В судовому засіданні касаційної інстанції представники ПАТ "Альфа-Банк" проти поданої ТзОВ "Компанія Віктар" касаційної скарги заперечили за наведених у Відзиві на неї підстав, просили постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у цій справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.12.2012 року за заявою ТзОВ "Компанія "Віктар" порушено справу про банкрутство, в порядку ст. ст. 7, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2013 року у справі № 5015/5256/12 введено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Компанія "Віктар", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гупала Т.В.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Компанія "Віктар" здійснено в газеті "Голос України" № 31 від 15.02.2013 року.

07.03.2012 року ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду Львівської області із Заявою з вимогами до боржника у сумі 16 956 579 грн. 53 коп.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, зазначена сума заборгованості підтверджується наступним.

07.12.2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТзОВ "Компанія "Віктар" уклали рамкову угоду № SMERS00410 (далі за текстом - Угода), за умов якої ЗАТ "Альфа-Банк" (за текстом Угоди - кредитор) на умовах цієї Угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту (ТзОВ "Компанія "Віктар") кредитні продукти у межах строку, що становить 240 місяців (в редакції, згідно із Додатковою угодою № 1 до рамкової угоди від 06.03.2008 року) з дати укладення цієї Угоди, та в загальному розмірі, що визначений п. 1.2. цієї Угоди, та на умовах передбачених статтею 2 цієї Угоди.

Пунктом 1.2. рамкової угоди (в редакції згідно із Додатковою угодою № 1 до рамкової угоди від 06.03.2008 року) сторони погодили, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами в межах цієї Угоди не повинен перевищувати 5 000 000,00 доларів США.

Відповідно до умов Угоди, між сторонами було укладено дев'ять договорів про надання траншу, зокрема:

- № SME0006375 від 07.12.2007 року, відповідно до якого позичальнику (ТзОВ "Компанія Віктар") надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США; надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 17654 від 07.12.2007 року;

- № SME0009526 від 06.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 500 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 4485 від 11.03.2008 року;

- № SME0009929 від 13.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 13447 від 13.03.2008 року;

- № SME00140108 від 18.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 2535 від 18.03.2008 року;

- № SME0010724 від 26.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 2064 від 26.03.2008 року;

- № SME0010890 від 31.03.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 300 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 877380 від 31.03.2008 року;

- № SME0013231 від 22.05.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 200 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 7090 від 22.05.2008 року;

- № SME0014586 від 26.06.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США, надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 425676 від 27.06.2008 року;

- № SME0014856-1 від 30.07.2009 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 623 324,08 грн., надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 520652 від 31.07.2009 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Угодою, а також зобов'язань, які можуть виникнути на її підставі в майбутньому, 07.12.2007 року сторони уклали Договір застави рухомого майна № SMERS00410/1, за умов якого заставодержатель (ПАТ "Альфа-Банк") має право вимагати, а заставодавець (ТзОВ "Компанія "Віктар") повинен виконувати наступні обов'язки: повернути кредит згідно умов рамкової угоди, сплатити відсотки за його користування, а також неустойку в розмірах та у випадках передбачених рамковою угодою. Заставою забезпечуються також витрати, які пов'язані із пред'явленням вимоги за рамковою угодою і зверненням стягнення на предмет застави, витрати та утримання і збереженням предмета застави, збитки завдані порушенням рамкової угоди чи умов договору застави.

В заставу, згідно з умовами Договору, було надано рухоме майно, вказане у Додатку № 1 до Договору, та належить заставодавцеві (ТзОВ "Компанія "Віктар") на підставі накладних № 22905 від 24.09.2007 року, № ЕС-000006 від 03.04.2007 року, № 120 від 09.08.2007 року, № 9180 від 06.08.2007 року та № 9182 від 07.08.2007 року.

Згідно п. 2.2. Договору застави, максимальний розмір вимог заставодержателя (ПАТ "Альфа-Банк") до заставодавця (ТзОВ "Компанія "Віктар"), що забезпечується заставою, згідно з цим Договором становить 2 000 000,00 доларів США.

06.03.2008 року сторони уклали Договір іпотеки № SMERS00410/3, за умов якого, цим Договором забезпечується виконання умов Угоди, а також ті зобов'язання, які можуть виникнути у зв'язку з її укладенням у майбутньому.

В іпотеку, за умов Договору, передано нерухоме майно, зокрема, об'єкт незавершеного будівництва (цех розливу мінеральної води) готовністю 97%, що розташований у с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області; об'єкт незавершеного будівництва (склад) готовністю 59 %, що розташований у с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області; та земельна ділянка 0,3288 га., що розташована на території с. Бережани, Пустомитівського району, Львівської області та належить іпотекодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 553554.

Згідно п. 2.2. Договору іпотеки, розмір основного зобов'язання, що забезпечується іпотекою згідно з цим договором, складає 5 000 000,00 доларів США.

Вимоги ПАТ "Альфа-банк" до боржника, окрім встановленого вище, підтверджуються рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 31.05.2011 року у справі № 1939-10/374/11 та ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 2515/108/12, якою задоволено повністю Заяву ПАТ "Альфа-Банк" про видачу виконавчого документа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 31.05.2011 року у справі № 1939-10/374/11.

Грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до боржника ТзОВ "Компанія "Віктар", які підлягають визнанню у справі про банкрутство становлять:

- прострочена заборгованість за кредитом - 1 557 973,18 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року - 12 621 169 грн. 92 коп.);

- заборгованість за процетами нарахованих станом на 05.05.2011 року - 126 789,24 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року - 1 017 999 грн. 58 коп.);

- заборгованість за процентами за період з 06.05.2011 року по 12.12.2012 року - 354 761,41 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 06.03.2013 року - 2 838 744 грн. 29 коп.);

- пеня за прострочення сплати кредиту станом на 05.05.2011 року - 278 628 грн. 18 коп.;

- пеня за прострочення сплати процентів за період з 06.05.2011 року по 12.12.2012 року - 1 333 872 грн. 06 коп.;

- розмір третейського збору за розгляд справи - 25 000 грн. 00 коп.;

- розмір нотаріальних послуг за вчинення виконавчого напису - 40 000 грн. 00 коп.;

- витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення за розгляд справи Новозаводським районним судом м. Чернігова - 15 грн. 00 коп.;

- судовий збір за розгляд справи Новозаводським районним судом м. Чернігова - 4 грн. 25 коп.;

- судовий збір за розгляд грошових вимог заявника у справі про банкрутство - 1 147 грн. 00 коп.

Встановивши наведені вище обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про включення до Реєстру вимог кредиторів ТзОВ "Компанія "Віктар" грошових вимог ПАТ "Альфа-Банк" в сумі 16 956 579 грн. 28 коп. - перша черга. У включенні решти грошових вимог відмовлено. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій відзначено, що ПАТ "Альфа-Банк" помилково зазначено судовий збір у розмірі 4 грн. 50 коп., в той час як судовий збір за розгляд справи Новозаводським районним судом м. Чернігова складає 4 грн. 25 коп.

ТзОВ "Компанія "Віктар" з прийнятою апеляційним господарським судом постановою не погодилось, у зв'язку з чим звернулось з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції ст. 42, 43 ГПК України, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі № 5015/5256/12 та передати справу на новий апеляційний розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні поданої ТзОВ "Компанія "Віктар" касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

В силу названої норми, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Статтею 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, незалежно від того чи визнані вимоги кредитора боржником разом з розпорядником майна, чи ні, чи були стосовно них рішення судів, чи визнані вони в претензійному порядку, господарський суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника, і за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Про визнання чи відмову у визнанні вимог кожного кредитора судом виноситься ухвала (Рекомендації Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04.06.2004 року).

При цьому, кредитори, заявляючи вимоги до боржника, самостійно мають довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами звірок, накладними та ін.), тобто, грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому чинним законодавством порядку.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року, з метою правильного та однакового застосування законодавства про банкрутство роз'яснено, що, за змістом абз. 2 ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав. Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство. Окремо вносяться до реєстру також вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлено ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 названої статті Закону, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою; витрати на оплату державного мита.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про визнання заявлених ПАТ "Альфа-Банк" вимог у розмірі 16 956 579 грн. 28 коп. (перша черга).

Водночас, зважаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що, як вбачається з ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.08.2012 року у справі № 2515/108/12, ухвалою цього суду від 24.04.2012 року (залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10.07.2012 року) у справі № 6/514/12 про відмову у задоволенні заяви ТзОВ "Компанія "Віктар" про скасування рішення третейського суду від 31.05.2011 року і, згідно зі ст. 3894 ЦПК України, справа про оскарження рішення третейського суду розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з особливостями, встановленими цією главою.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами не тільки констатовано факт прийняття Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" рішення від 31.05.2011 року у справі № 1939-10/374/11 та видачу на виконання цього рішення виконавчого документа ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі № 2515/108/12, а й у встановленому законом порядку встановлено обставини щодо виникнення заборгованості ТзОВ "Компанія "Віктар" перед ПАТ "Альфа-Банк" та її (заборгованості) розмір станом на дату звернення ПАТ "Альфа-Банк" із Заявою про визнання його грошових вимог.

Доводи касаційної скарги щодо необізнаності ТзОВ "Компанія "Віктар" з розрахунками заборгованості, заявленої ПАТ "Альфа-Банк", також не можуть бути прийняті до уваги господарським судом касаційної інстанції, оскільки подана ПАТ "Альфа-Банк" Заява з грошовими вимогами (яка була направлена як на адресу господарського суду, так і на адреси боржника та розпорядника майна) містить розрахунки заявленої до визнання заборгованості.

Поряд з цим, зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ТзОВ "Компанія "Віктар" у касаційній скарзі порушує питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, в силу приписів ст. 43 ГПК України, здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, посилання скаржника на допущені апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження. а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Віктар" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 року у справі № 5015/5256/12 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: О.В. Білошкап

П.К. Міщенко