Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №910/20514/14
Постанова ВГСУ від 12.08.2015 року у справі №910/20514/14
Постанова ВГСУ від 27.04.2016 року у справі №910/20514/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Справа № 910/20514/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПатріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархатуна постановуКиївського апеляційного господарського судувід18.06.2015у справі№910/20514/14Господарського суду міста Києваза позовомПатріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархатудо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" 2. Національної спілки художників Українитретя особаПриватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Майорова Алла Володимирівнапровизнання недійсним договоруза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "К46"до1. Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1"третя особаКиївська міська радапровизнання нікчемним договору

за участю

- позивача Єрмоленко Є.В. (довіреність від 04.09.2014)- відповідача-1 Негода О.А. (довіреність від 01.11.2014),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Патріарша добродійна фундація (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату (далі - позивач) просила визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, зареєстрований в реєстрі за №4240 від 07.10.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "К46" (далі - відповідач-1) та Національною спілкою художників України (далі - відповідач-2), посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою Аллою Володимирівною (далі - третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір фіктивний, продані за цим договором нежитлові будівлі були знесені ще в 2008 році, та відповідачу-2 - продавцю не належали, оскільки наказ Фонду державного майна України про їх передачу було визнано недійсним, при цьому існування вказаного договору становить перепони для заплановано позивачем будівництва на земельній ділянці, оскільки згідно спірного договору на цій земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомості.

Відповідачем-1 подано зустрічний позов до позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1" (далі - відповідач-2 за зустрічним позовом), в якому він просив договір організації будівництва об'єктів нерухомого майна №07-11/13 від 07.11.2013, укладений між позивачем та відповідачем-2 за зустрічним позовом, визнати нікчемним.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір порушує публічний порядок, фактично є суборендою землі, порушує містобудівне і земельне законодавство щодо цільового використання землі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мельник В.І., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Куксов В.В., Ільєнок Т.В.), в первісному та зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані вище рішення в частині відмови у первісному позові та прийняти в цій частині нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відтак судові рішення в частині вирішення зустрічного позову не оскаржені.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в оскарженій частині, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2004 у справі №36/304 повністю задоволені позовні вимоги Національної Спілки художників України щодо зобов'язання Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату звільнити та передати Національній Спілці художників України творчі майстерні, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46, літери А, Б.

В рішенні також вказано на свідоцтво про право власності П-697, виданого на нерухоме майно, що і було відчужене за спірним договором.

18.11.2004, у зв'язку з набранням рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

Крім того, судами встановлено, що в іншій справі №48/126 рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009, за позовом Добродійної патріаршої фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Фонду державного майна України, за участю третьої особи - Національної спілки художників України, про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 №642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації Національної спілки художників України у власність Національної спілки художників України" та свідоцтва про право власності від 02.04.2004 № П-697, виданого на підставі наказу Фонду державного майна України від 31.03.2004 №642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації Національної спілки художників України у власність Національної спілки художників України", позовні вимоги задоволено повністю, судом визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 31.03.2004 №642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України.

При цьому, визнавши недійсним наказ Фонду державного майна України від 31.03.2004 №642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України", судом, в той же час, у чистині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності П-697 на спірні приміщення, припинено провадження у справі №48/126 за ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року.

Також судами встановлено, що Фондом державного майна України наказом №1564 від 26.10.2010 підтверджено чинність відповідного свідоцтва (копія наказу міститься в матеріалах справи).

Судами крім того встановлено, що в першій справі №36/304 ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2012, які залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.04.2012, судом відновлено строк для подання до виконання наказу Господарського суду міста Києва №36/304 від 18.11.04; скаргу Національної спілки художників України на дії відділу державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві щодо знищення виконавчого провадження з виконання рішення суду від 01.11.2004 у справі №36/304 - задоволено; визнано неправомірними дії державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві по знищенню виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі №36/304 від 01.11.2004; зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління відновити виконавче провадження з виконання наказу №36/304 від 18.11.2004; зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Солом'янського РУЮ у м. Києві провести виконавчі дії з виконання наказу №36/304 від 18.11.2004, тобто про зобов'язання Патріаршої добродійної фундації Патріарха Володимира звільнити та передати Національній Спілці художників України творчі майстерні, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46, літери А, Б.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №36/304 судом допущено заміну стягувача Національної спілки художників України його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "К46". Станом на січень 2015 року виконавче провадження по вказаному наказу (звільнити та передати Національній Спілці художників України творчі майстерні, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46, літери А, Б.) не закінчилось та продовжується.

Також судами встановлено, що 07.10.2013 між відповідачем-2, як продавцем, та відповідачем-1, як покупцем, був укладений спірний за первісним позовом договір купівлі-продажу нежитлових будівель (далі-Договір), розташованих за адресою: м. Київ, пр. Комарова 46, зареєстрований в реєстрі за №4240 від 07.10.2013. Вказаний договір було посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою Аллою Володимирівною, номер свідоцтва 8107, та встановлено, що 07.11.2013р. між Патріаршою добродійною фундацією (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського Патріархата, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста - І" був укладений спірний за зустрічним позовом договір №07-11/13 про організацію будівництва об'єктів нерухомого майна, який відповідач-1 за первісним позовом звернувшись із зустрічним, вважає недійсним, мотивуючи це тим, що спірний договір укладено з порушенням публічного порядку, його було укладено з метою захоплення чужого майна, та спрямовано на самочинне будівництво.

Відмовляючи у позові місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що відповідно до свідоцтва про право власності П-697 на майно, незважаючи на визнання у судовому порядку недійсним наказу Фонду державного майна України, на підставі якого видано це свідоцтво про право власності, відповідач-2 за первісним позовом мав право на відчуження нерухомого майна відповідачу-1. Також суди виходили із того, що рішенням суду від 01.11.2004 в іншій справі позивача за первісним позовом зобов'язано звільнити та передати відповідачу-2 творчі майстерні, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46, літери А, Б, а ухвалою господарського суду від 14.05.2014 допущено заміну стягувача відповідача-2 його правонаступником відповідачем-1, і станом на січень 2015 року виконавче провадження по вказаному наказу (звільнити та передати відповідачу-2 творчі майстерні, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Комарова, 46, літери А, Б.) не закінчилось та продовжується.

За цих обставин суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нежитлових будівель.

Однак із такими висновкам судів погодитись не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1).

Згідно статті 328 цього кодексу паво власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Відповідно до статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 202 наведеного кодексу одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3).

Статтею 203 вказаного кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 кодексу).

Згідно статті 216 цього кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За статтею 658 вказаного кодексу право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З приписів вказаних норм права вбачається, що набуття права власності здійснюється на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом, а у разі коли судом встановлено незаконність набуття права власності, правомочності такого набувача щодо права власності втрачаються з моменту набуття такого права.

Підставою недійсності договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.10.2013 в первісному позові вказано те, що продані за цим договором нежитлові будівлі були знесені ще в 2008 році, та відповідачу-2 - продавцю не належали, оскільки наказ Фонду державного майна України про їх передачу було визнано недійсним.

Судами обох інстанцій встановлено, що в іншій справі №48/126 рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009, за позовом Добродійної патріаршої фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 31.03.04р. № 642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України".

Таким чином підстави, на яких відповідач-2 набув права власника, на момент укладення спірного Договору відпали.

Отже правові висновки судів у вказаній частині, не ґрунтуються на наведених нормах права.

Крім того, відповідно до приписів частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 92 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону (п. 1), видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону (п. 6).

Відповідно до частини першої статті 15 цього Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви (п. 1); встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (п. 2); прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації (п. 3); внесення записів до Державного реєстру прав (п. 4); видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону (п. 5).

Частиною першою статті 4 наведеного закону визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п.1).

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що у справі №22-ц-2690/9831 за позовом Оленчича Ростислава Богдановича до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, третя особа: Національна спілка художників, про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку зі знищенням відповідачем об'єктів нерухомості за адресою пр. Комарова, 46 у м. Києві, і за зустрічним позовом Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Оленчича Ростислава Богдановича та Національної спілки художників про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, було встановлено, що свідоцтво на право власності №П-697 від 02.04.2004, яке було видано на підстави визнаного у судовому порядку недійсним наказу Фонду державного майна України, в бюро технічної інвентаризації не зареєстровано.

Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно, є документом, що видається лише за наслідками набуття права власності із державною реєстрацією такого права, наявність у особи такого свідоцтва сама по собі не дає права на відчуження майна у разі, якщо підстави, на яких особа набула права власника, відпали, а з урахуванням вищенаведених положень Цивільного кодексу України, з урахуванням наведених вимог статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, виникають з дня їх державної реєстрації судам обох інстанцій належало дослідити ці обставини, та дати їм належну правову оцінку.

Також слід зазначити, що суди обох інстанцій ухилились від досліджень доводів позивача за первісним позовом про те, що нерухоме майно, що є предметом оспореного договору купівлі-продажу, було відсутнє на момент укладення цього договору у зв'язку із його знищенням.

Так, у позові позивач за первісним позовом посилався на судові рішення у цивільній справі №22-ц-2690/9831 за позовом Оленчича Ростислава Богдановича до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, третя особа: Національна спілка художників, про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку зі знищенням відповідачем об'єктів нерухомості за адресою пр. Комарова, 46 у м. Києві, і за зустрічним позовом Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Оленчича Ростислава Богдановича та Національної спілки художників про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, та зазначав, що згідно із судовими рішеннями нерухоме майно підлягало зносу і було знесене.

Судами обох інстанцій ці обставини належним чином не досліджені, правової оцінки їм не дано.

З огляду на приписи статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Оскільки з'ясування цих обставин справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, а також з'ясування їх впливає не дійсні права і обов'язки сторін, судові рішення у частині вирішення спору за первісним позовом, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 цього кодексу, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі №910/20514/14 в частині відмови у позові Патріаршій добродійній фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" та Національної спілки художників України про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський