Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 918/837/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Шаргала В.І.,

суддів Мачульського Г.М., Поляк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р.

у справі №918/837/13 Господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт"

до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт"

про стягнення заборгованості в сумі 81 900,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про стягнення коштів у сумі 81900 грн., що були перераховані відповідачеві в оплату товару, який останній не поставив.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.11.2013р. (судді: Пашкевич І.О., Політика Н.А., Романюк Р.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. (судді: Мамченко Ю.А., Дужич С.П., Саврій В.А.), позов задоволений, з відповідача на користь позивача стягнуто 81900грн. та 1720,50грн. судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.12.2013р. стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" 2142,00грн. оплати за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Вищезазначені судові рішення мотивовані встановленням факту відсутності поставки відповідачем оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати повернення попередньо оплачених коштів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне підприємство-фірма "Інтерекопласт" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги заявник заперечує встановлені судами обставини щодо відсутності поставки оплаченого товару, відзначаючи при цьому, що факт передачі товару підтверджується наданою позивачем довіреністю на отримання товару, яка видана на ім'я ОСОБА_1, однак суди попередніх інстанцій не надали вказаному доказу належної оцінки.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

27 липня 2012 року Приватним підприємством-фірмою "Інтерекопласт" факсимільним зв'язком "Товариству з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" було направлено рахунок №7/5097 на оплату товару (ПВХ Ongrovil S-5070, в кількості 7800 кг, на загальну суму 81900 грн. 00 коп.), який останнім був оплачений. Однак, не зважаючи на оплату товару, відповідач товару не поставив, а претензію позивача про поставку товару або повернення отриманих коштів залишив без відповіді.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторія-пласт" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача вказаної суми коштів.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ним був переданий позивачеві товар відповідно до накладної №7/1418 від 27.07.2012 року.

Проте, господарські суди попередніх інстанцій відхили згадану накладну як доказ поставки товару, оскільки відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №2917, що складений 04.10.2013 року на виконання ухвали Господарського суду Рівненської області від 19.08.2013 року, підпис на накладній виконаний не представником позивача ОСОБА_1, а іншою особою. При цьому, господарські суди відхилили як доказ і довіреність №74 від 27.07.2012 року та відзначили, що інших належних та допустимих доказів поставки товару відповідачем не надано.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, між сторонами склалися правовідносини з купівлі - продажу товару (ст.181 ГК України, ч.1 ст. 638 ЦК України), оскільки наданий оплачений позивачем рахунок містив всі необхідні умови щодо найменування товару, його кількості та ціни; відповідач не виконав свого зобов'язання з передачі попередньо оплаченого позивачем товару, коштів не повернув. А відтак, з огляду на положення ст.ст. 662, 665, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позову.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.03.2014р. у справі №918/837/13 - без змін.

Головуючий суддя Шаргало В.І. Судді Мачульський Г.М. Поляк О.І.