Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 906/1603/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2014у справі № 906/1603/13 господарського суду Житомирської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Українидокомунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської радипростягнення 365 313, 83 грн.за участю представників сторін:

від позивача:Пац В.О., дов. від 13.05.2014

від відповідача: Борушевська А.А., дов. від 08.01.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" звернулося до господарського суду з позовом до комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 365 313, 83 грн., з яких: 194 902, 83 грн. - сума пені, 85 027, 44 грн. - сума 7% штрафу, 46 713, 29 грн. - сума інфляційних втрат та 38 670, 27 грн. - сума трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 63-22/12БО від 28.02.2012 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого відповідач відповідно до ст. ст.549, 611, 624, 625 ЦК України та умов договору має нести відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.12.2013 (суддя Прядко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 92 241,97 грн. пені, 42513,72 грн. 7% штрафу, 36617,88 грн. три відсотки річних, 6213,29 грн. інфляційних втрат та 6246,85 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав в повному обсязі, але з порушенням термінів оплати, встановлених договором про закупівлю природного газу № 63-22/12БО від 28.02.2012.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем невірно визначено періоди нарахування сум пені та трьох відсотків річних за прострочення зобов'язань, що виникли в березні 2012 року. При цьому, суд, керуючись ч. 5 ст. 254 ЦК України, провів власний розрахунок зазначених сум, визначивши, що період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання починається саме з 17.04.2012, оскільки останній день оплати за поставлений позивачем у березні 2012 природній газ згідно умов договору припадає на вихідний день (14.04.2012), а останнім день виконання боржником свого зобов'язання є, відповідно, перший наступний за вихідним робочий день - 16.04.2012. Крім того, суд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшив нарахований та заявлений до стягнення позивачем розмір пені та штрафу до 50%, врахувавши специфіку діяльності відповідача, існування великої дебіторської заборгованості за надані послуги з теплопостачання споживачів м.Житомира, невідповідність тарифів з теплопостачання економічно обґрунтованим, а також наявні матеріалах справи докази вжиття відповідачем всіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення зростання боргу та повне погашення ним боргу.

Крім того, за висновком суду, на заборгованість, яка виникла в лютому та квітні, інфляційні витрати не нараховуються, оскільки прострочка за платежами в цей період мала місце за період менше, ніж місяць. При цьому, суд провів перерахунок суми інфляційних втрат за березень 2012 року, виходячи з суми боргу, яка існувала на станом на 01.04.2012.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г.) апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 19.12.2013 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 102 660, 86 грн. пені та 42 513, 72 грн. 7% штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 102660,86 грн. пені та 42 513, 72 грн. 7% штрафу, а в іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами, 28.02.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю природного газу № 63-22/12БО, згідно якого продавець зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору.

Згідно з п.1.2. договору постачальник передає покупцю в період з 01.02.2012 по 31.12.2010 природний газ в обсязі до 16250 тис. м3, в тому числі, зокрема, по місяцях: лютий - 4500 тис.м3; березень - 3500 тис.м3; квітень - 1000 тис.м3; травень - 30 тис.м3; червень - 30 тис.м3; липень - 30 тис.м3.

Пунктом 5.1. договору визначено термін поставки газу: з 01.02.2012 по 31.12.2012 включно.

Відповідно до п.п.2.2 п.2 додатку №1 до договору №63-22/12 БО від 28.02.2012 приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого продавцем. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати продавцю для підпису два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна за 1000 м3 газу становить - 3945,90 грн. (в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою 0% та тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами в сумі з ПДВ 366,72 грн.).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п.4.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, останній набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'яти робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника, поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.02.2012, і діє у частині поставки газу до 31.12.212 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 27.06.2012 до договору про закупівлю природного газу № 63-22/12 БО від 28.02.2012 сторони на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" № 4834-VI від 24.05.2012 внесли зміни до п.п.1.2., 3.1. договору, збільшивши обсяги поставки газу та ввівши податок на додану вартість на газ за ставкою 20%.

На виконання умов зазначеного договору позивач за період з лютого по липень 2012 року включно за актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012 та 31.05.2012, поставив відповідачу природний газ в об'ємі 9403,316 тис.м3 на загальну суму 37 129 663, 28 грн.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі на підставі договору про закупівлю природного газу № 63-22/12БО від 28.02.2012 склались правовідносини з поставки.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язаний передати в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснював розрахунки за прийнятий у лютому-квітні 2012 року природний газ із порушенням строків, встановлених п.4.1. договору, що стало підставою для звернення НАК "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом до КП "Житомиртеплокомуненерго" про стягнення з останнього 194 902, 83 грн. пені, 85 027, 44 грн. штрафу, 46 713, 29 грн. інфляційних нарахувань, 38 670, 27 грн. трьох відсотків річних згідно поданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем умов п.4.1. цього договору щодо строків виконання платежів, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

У зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого природного газу позивач на підставі п. 7.3. договору нарахував відповідачу пеню в сумі 194 902, 83 грн. та 7% штрафу в сумі 85 027, 44 грн. за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого позивачем в лютому, березні, квітні та липні 2012 року.

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, наданий позивачем до позовної вимоги розрахунок пені є невірним в частині обрахування пені за несвоєчасну оплату поставленого позивачем в березні 2012 року природного газу, оскільки останнім днем оплати за поставлений позивачем у березні 2012 природній газ згідно умов договору (п. 4.1.) є вихідний день (14.04.2012), а останнім днем виконання боржником свого зобов'язання є, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України перший наступний за вихідним робочий день, тобто 16.04.2012. Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що початком періоду порушення відповідачем встановлених в п. 4.1. договору строків проведення розрахунків за отриманий від позивача природний газ та датою нарахування пені слід вважати 17.04.2012, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, провів власний перерахунок пені та визначив, що належною до стягнення є сума пені 184483,94 грн.

При цьому, судами вірно встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума 7 % штрафу в розмірі 85 027, 44 грн. відповідає обставинам справи, умовам договору та правильно розрахована позивачем.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зменшення заявленого до стягнення з нього розміру пені до 1 % від заявленої суми, пославшись на ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

У зв'язку з цим господарськими судами встановлено, що відповідач вжив необхідні та залежні від нього заходи для недопущення зростання заборгованості та виконав свої зобов'язання згідно укладеного договору, сплативши повністю вартість спожитого газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань. Крім того, судами вірно встановлено та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради знаходиться у складному фінансовому стані, обумовленому значною дебіторською заборгованістю споживачів, про що свідчать довідка про дебіторську заборгованість станом на 25.11.2013, довідка про стан заборгованості за спожитий природний газ станом на 25.11.2013 та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, врахувавши специфіку діяльності відповідача, існування великої дебіторської заборгованості за надані послуги з теплопостачання споживачів м. Житомира, невідповідність тарифів з теплопостачання економічно обґрунтованим, а також наявні матеріалах справи докази, які свідчать про вжиття відповідачем всіх необхідних та залежних від нього заходів для недопущення зростання боргу та повне погашення ним боргу за укладеним договором, вірно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, тобто до 92921,97 грн. пені та 42 513,72 грн. штрафу, відмовивши в задоволенні решти частини позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу.

Таким чином, посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

В іншій частині позовних вимог рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів не оскаржуються та, відповідно, судом касаційної інстанції не переглядаються

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 у справі № 906/1603/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

В. Саранюк