Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 909/1269/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаВаськевич Ю.М. - довіреність від 05.01.2015 відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осіб Заставний Р.А. - довіреність від 23.12.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТД на постановувід 12.02.2015 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/1269/14 господарського суду Івано - Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Калина ІФ" ЛТДдо Відділу Державної виконавчої служби Івано - Франківського міського управління юстиціїТреті особи- Відкрите акціонерне товариство "Прикарпатагробуд"; - Публічне акціонерне товариство "Мегабанк"провилучення з акта опису та арешту майна боржника

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 р. у складі колегії суддів: Дроботової Т.Б. - головуючого, суддів: Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга прийнята до розгляду.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/736 від 12.05.2015 р. у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Волковицької Н.О., розгляд касаційної скарги здійснювався у складі колегії суддів головуючий - Дроботова Т.Б., судді: Алєєва І.В., Рогач Л.І., затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 16.04.2015 №2, про що повідомлено присутніх у судовому засіданні представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 р. ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД звернулось до господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Івано - Франківського міського управління юстиції з позовом про вилучення з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав №36/115, що належить на праві приватної власності ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, посилаючись на приписи статті 317, 321 Цивільного кодексу України та статті 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору купівлі - продажу від 01.12.2011 р. ВАТ "Прикарпатагробуд" передало у власність ПП "Енергобудпостач" козловий кран ККТМ-1036, зав № 36/115 рег. № И1558, а позивач, в свою чергу, за договором купівлі - продажу № 24 від 16.05.2014 р. придбав вказаний кран у ПП "Енергобудпостач", здійснивши його оплату та набувши права власності на придбане майно з моменту підписання та скріплення печатками сторін акта прийому - передачі від 16.05.2014 р.

Проте, з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" позивачу стало відомо про включення козлового крану ККТМ-1036, зав № 36/115 рег., придбаного позивачем згідно договору купівлі - продажу № 24 від 16.05.2014 р., до переліку описаного та арештованого майна боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд".

Ухвалами господарського суду Івано - Франківської області від 07.11.2014 р. та від 27.11.2014 р. залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ "Прикарпатагробуд" та ПАТ "Мегабанк".

У відзиві на позовну заяву ВАТ "Прикарпатагробуд" вказуючи на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача зазначав, що 02.11.2012 р. в ході проведення виконавчого провадження, у якому ВАТ "Прикарпатагробуд" виступало боржником, накладено арешт на майно боржника, у тому числі і на козловий кран, який фактично знаходився на території ВАТ "Прикарпатагробуд", тобто з 02.11.2012 р. було накладено заборону на розпорядження козловим краном ККТМ-1036 з метою його збереження до визначення подальшої долі. Проте, ПП "Енергобудпостач" 16.05.2014 р., незважаючи на встановлені обмеження, уклало з ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД всупереч Закону України "Про виконавче провадження", договір купівлі - продажу козлового крану, що спростовує вимоги позивача. При цьому, ВАТ "Прикарпатагробуд" зазначало, що договір купівлі - продажу від 01.12.2011 р., за яким ВАТ "Прикарпатагробуд" передало у власність ПП "Енергобудпостач" козловий кран ККТМ-1036, зав № 36/115 судовим рішенням у справі № 909/513/14 було розірвано.

ПАТ "Мегабанк" у відзиві на позовну заяву просив відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що у провадженні ВДВС Івано - Франківського міського управління юстиції перебуває на виконанні наказ господарського суду Харківської області, виданий на підставі судового рішення у справі № 29/425-10, за яким з ВАТ "Прикарпатагробуд" підлягають стягненню грошові кошти за іпотечними правовідносинами сторін, у зв'язку з чим державним виконавцем в процедурі виконавчого провадження 02.11.2012 р. було описано та арештовано майно боржника, у тому числі козловий кран ККТМ-1036, зав № 36/115, що за приписами чинного законодавства передбачає заборону вчиняти будь - які дії щодо розпорядження майном, на яке накладений арешт.

При цьому, ПАТ "Мегабанк" наголошував, що на момент укладення договору купівлі - продажу № 24 від 16.05.2014 р., за яким ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД придбало у ПП "Енергобудпостач" козловий кран ККТМ-1036, зав № 36/115, останньому було відомо, що вказаний кран арештовано, оскільки господарським судом в межах справи № 909/368/14 вирішувався спір за вимогами ПП "Енергобудпостач" про вилучення з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав № 36/115. Крім того, судовим рішення у справі № 909/513/14 розірвано договір купівлі - продажу від 01.12.2011 р., укладений між "Прикарпатагробуд" та ПП "Енергобудпостач" щодо продажу вказаного козлового крану.

Третя особа у відзиві на позовну заяву також вказувала, що в даному випадку є безпідставними доводи позивача про наявність порушення його права власності, оскільки на момент укладення договору купівлі - продажу від 16.05.2014 р. з ПП "Енергобудпостач" вказане майно - козловий кран вже було описано та арештовано і включення цього крану 02.11.2012 р. до переліку описаного та арештованого майна не могло порушувати права позивача.

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.2014 р. (суддя Кобрин О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції встановивши обставини стосовно того, що між ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД та ВАТ "Прикарпатагробуд" наявний спір про право власності і без вирішення в судовому порядку питання про те, кому належить право власності на спірне майно, не може бути вирішено питання про виключення спірного майна з акта опису та арешту, дійшов висновку, що ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД вправі пред'явити позов про визнання його права власності на козловий кран та заявити вимогу про вилучення його з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд", визначивши відповідачами стягувача та боржника - ПАТ "Мегабанк" та ВАТ "Прикарпатагробуд" відповідно. Натомість, позивачем заявлено лише вимогу про вилучення з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд", тобто позивачем обрано невірний спосіб захисту.

За апеляційною скаргою ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД Львівський апеляційний господарський суд (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Якімець Г.Г.), переглянувши рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм чинного законодавства.

Скаржник зазначає, що судами залишено поза увагою, що фактично право власності на козловий кран ніким не оспорюється, а в даному випадку мають місце дії виконавчої служби, що суперечать нормам чинного законодавства та які призвели до помилкового включення до акта опису майна ВАТ "Прикарпатагробуд", яке на даний час належить ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, але враховуючи той факт, що позивач не є стороною у виконавчому провадженні, оскаржити дії державного виконавця про накладення арешту на майно ВАТ "Прикарпатагробуд", до переліку якого включений і козловий кран, позивач не має можливості.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" просило рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до господарського суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Оскільки відчуження майна відбулося з порушенням положень чинного законодавства, опис та арешт майна жодним чином не міг порушувати прав чи законних інтересів позивача.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. у справі № 29/425-10 стягнуто з ВАТ "Прикарпатагробуд" на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованість за Іпотечним договором № ГД 04/2008-з2 від 23.07.2008 р. у розмірі 2 465 463,30 грн., на виконання якого 04.10.2011 р. господарським судом видано судовий наказ.

26.09.2012 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції на підставі заяви стягувача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 34409296 з виконання наказу суду № 29/425-10.

02.11.2012 р. державним виконавцем складено акт опису й арешту майна боржника, згідно з яким описано і накладено арешт, зокрема, на козловий кран ККТМ-1036, що належить боржнику - ВАТ "Прикарпатагробуд".

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД про вилучення з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" козлового крану ККТМ-1036, зав №36/115, що належить на праві приватної власності ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД на підставі договору купівлі - продажу № 24 від 16.05.2014 р., укладеного з ПП "Енергобудпостач", посилаючись на приписи статті 317, 321 Цивільного кодексу України та статті 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 01.12.2011 р. між ВАТ "Прикарпатагробуд" (продавець) та ПП "Енергобудпостач" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу козлового крану ККТМ-1036, зав. № 36/115, реєстр. № И1558, за умовами якого право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття покупцем товару за актом приймання-передачі, який між сторонами підписано 08.12.2011 р.

16.05.2014 р. між ПП "Енергобудпостач" (продавець) та ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 24, за умовами якого продавець продав покупцеві у власність козловий кран ККТМ 1036, зав. № 36/115 та передав вказане майно покупцеві за актом приймання-передачі від 16.05.2014 р.

Законом України "Про виконавче провадження" визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку та передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина 1 та пункт 5 частини 3 статті 11 Закону).

За приписами статей 7, 8 Закону учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вказаною нормою передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення такими особами, відповідно до правил підвідомчості, позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту, і в такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Тобто, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 21 Господарського процесуального кодекс України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Здійснюючи судовий розгляд справи, судами було встановлено, що зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, позивач вважає, що його право власності на майно - козловий кран ККТМ-1036, ніким не оспорюється, а мають місце незаконні дії виконавчої служби, які призвели до помилкового включення крану козлового до акту опису й арешту майна, а тому вважає, що відповідачем у справі вірно вказано ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції.

Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у справі є спір про право власності на вказане майно між ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД та ВАТ "Прикарпатагробуд", який у відзиві на позов та в заяві про залучення ПАТ "Мегабанк" третьою особою, зазначає по те, що на час складання акта опису та арешту майна власником спірного крану є саме ВАТ "Прикарпатагробуд", у зв'язку з чим, як правильно зазначено судами, ТОВ Фірма "Калина ІФ" ЛТД, яке вважає себе власником майна, включеного до переліку арештованого майна, на підставі статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" є право на подання позову про визнання його права власності та про виключення спірного майна із акту опису, із визначенням відповідачами стягувача та боржника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, згідно з актом опису і арешту майна від 02.11.2012 р. та листа Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області від 25.11.13 р. № 08-15/5119 , на момент проведення опису і арешту козлового крана вказане майно знаходилось у боржника - ВАТ "Прикарпатагробуд", було за ним зареєстроване і відповідно до акта опису і арешту майна було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача - ПАТ "Мегабанк".

Після укладення боржником - ВАТ "Прикарпатагробуд" та ПП "Енергобудпостач" договору купівлі-продажу від 01.12.11 р. та підписання ними акта прийому-передачі майна від 08.12.2011 р., кран не був знятий з реєстрації за боржником - ВАТ "Прикарпатагробуд" та не був зареєстрований за ПП "Енергобудпостач", як й не був зареєстрований за ТОВ "Калина ІФ" ЛТД після укладення ним з ПП "Енергобудпостач" договору купівлі-продажу № 24 від 16.05.2014 р.

Крім того, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2015 р. у справі № 909/513/14 задоволено позов ВАТ "Прикарпатагробуд" та розірвано договір купівлі - продажу від 01.12.2011 р., укладений з ПП "Енергобудпостач" (а.с. 75-81), а рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 02.10.2014 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. відмовлено в позові ПП "Енергобудпостач" до Відділу державної виконавчої служби Івано - Франківського міського управління юстиції, ПАТ "Мегабанк" та ВАТ "Прикарпатагробуд" про вилучення з акта опису та арешту майна боржника ВАТ "Прикарпатагробуд" від 02.11.2012 р. козлового крану ККТМ-1036, зав №36/115, що належить на праві власності ПП "Енергобудпостач" (а.с. 86-88, 113-115).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення та постанову у даній справі такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а доводи скаржника колегія суддів не приймає до уваги, вважає їх такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, викладеними судами під час розгляду справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 р. у справі № 909/1269/14 та рішення господарського суду Івано - Франківської області від 16.12.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач