Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/16689/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро"на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 22.07.2015 Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015у справі№ 910/16689/15 Господарського суду міста Києваза заявою Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро"про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27.03.2015 у справі № 1705/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"до Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро"простягнення заборгованостіза участю представників сторін:

позивача: Грачок Н.М., дов. від 05.02.2015 № 02-36/400

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1705/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до спільного Українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/16689/15 (суддя Чинчин О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Чорної Л.В., суддів Кропивної Л.В., Смірнової Л.Г.) у задоволенні заяви відмовлено; рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1705/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" про стягнення заборгованості - залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 у справі № 910/16689/15, задовольнити заяву та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 27.03.2015 у справі № 1705/14.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 112-4, 122-5 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав скасування рішення третейського суду, оскільки вважає, що дія третейського застереження припинилася і суд не міг розглядати позов у справі № 1705/14, а також зазначає про те, що оскаржуваним рішенням було задоволено тотожний позов з тим самим предметом за тих самих обставин, який вже був вирішений судом у третейській справі № 113/12, а тому оспорюваним рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. У додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач також вказує на те, що справа № 1705/14 не підвідомча третейському суду з огляду на те, що спір у ній має публічно-правове значення.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на касаційну скаргу, в якому позивач просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/16689/15 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

До Вищого господарського суду України від представника скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки представника скаржника.

З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 28.08.2008 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Спільним українсько-польським підприємством товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" (позичальник) було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти з досягненням максимального ліміту заборгованості в сумі 2300000 доларів США.

Як передбачено п. 6.2 кредитного договору № 600/03.3-163 від 28.08.2008, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті договору. У разі якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до чинного Регламенту Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Суди попередніх інстанцій визначили, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04.04.2012 у справі № 113/12 стягнуто з відповідача заборгованість станом на 01.03.2012 у сумі 25519522,86 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 2156950,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 17226912,57 грн., заборгованість за відсотками у сумі 1019414,17 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 8141755,15 грн., пеню у сумі 222885,14 грн.

Судом апеляційної інстанцій з'ясовано, що 18.12.2013 сторони уклали Меморандум про взаєморозуміння, яким погодили умови врегулювання питань погашення заборгованості за договором кредиту у розмірі 3673269,58 доларів США, з яких 2156950,00 доларів США - заборгованість за кредитом та 1516319,58 доларів США - заборгованість за відсотками, і визначили, що після підписання сторонами додаткової угоди до договору кредиту боржник подає до Господарського суду міста Києва заяву про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.06.2012, який виданий на виконання вищевказаного рішення третейського суду, таким, що не підлягає виконанню.

Так, 17.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Спільним українсько-польським підприємством товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" було укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 від 28.08.2008, яким викладено в новій редакції п. 1.1 Кредитного договору, відповідно до якої кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в доларах США на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах 3645851,79 доларів США.

З метою погашення заборгованості позичальника за простроченими процентами, що сталася станом на 01.01.2014 кредитор надає позичальнику черговий транш кредиту у розмірі 1488901,79 доларів США (п. 1.1 Договору № 1).

При цьому, як з'ясовано судом першої інстанції, пунктом 5 Договору № 1 було визначено, що після надання кредитором позичальнику траншу кредиту, визначеного п. 1.1, у позичальника, після перерахування вказаного в даному пункті траншу в повному обсязі на погашення кредитору простроченої заборгованості, відсутнє прострочення виконання зобов'язань по Договору кредиту.

27.03.2015 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1705/14 прийнято рішення за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Спільного українсько-польського підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро", яким стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 61781288,77 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій підставою для стягнення заборгованості у справі № 1705/14 стало неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору № 1 про внесення змін від 17.02.2014 до Договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 від 28.08.2008, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 02.02.2015 складала 61781288,77 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 2127163,04 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 02.02.2015 складає 34347293,10 грн., строкова заборгованість за процентами у сумі 19,50 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 02.02.2015 складає 314,87 грн., прострочена заборгованість за процентами у сумі 1488955,95 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 02.02.2015 складає 24042165,77 грн., пеня у сумі 210040,00 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 02.02.2015 складає 3391515,04 грн.

Таким чином, суди дійшли висновку, що спір у справі № 1705/14 виник з інших підстав, ніж у справі № 113/12.

Посилаючись на те, що дія третейського застереження припинилась разом із закінченням строку кредитного договору, і третейський суд допустив подвійне стягнення боргу, задовольнивши позов у справі № 1705/14, незважаючи на наявність рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 113/12 від 04.04.2012, яким вирішено спір з тим самим предметом до тієї самої сторони та за тих самих підстав, що і у справі № 1705/14, Спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" звернулося до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1705/14.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Аналогічні підстави оскарження і скасування рішення третейського суду визначені і статтею 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як передбачено п. 6.1.8 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у судовому розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд з'ясовує компетенцію третейського суду щодо вирішення спору між сторонами відповідно до укладеної ними третейської угоди, перевіряє відповідність заяви підставам для скасування рішення третейського суду, передбаченим Законом та ГПК. Якщо господарський суд встановить наявність інших підстав для скасування такого рішення, ніж ті, які наведено в заяві, то він з урахуванням припису частини четвертої статті 122-4 ГПК скасовує рішення третейського суду з підстави (підстав), передбаченої названим Кодексом.

При цьому, здійснюючи розгляд відповідної заяви господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи по суті заяву Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1705/14, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди", і третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, та встановивши, що розгляд справ № 113/12 та № 1705/14 здійснювався з різних підстав позову, а строк дії кредитного договору не закінчився у зв'язку із укладенням сторонами Договору № 1 про внесення змін до Договору невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 від 28.08.2008, яка і була підставою позову у справі № 1705/14, дійшли правомірного висновку, про відсутність передбачених законом підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 1705/14.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Посилання скаржника на непідвідомчість третейському суду спору у справі № 1705/14 у зв'язку із тим, що спір стосується стягнення іноземної валюти, колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Підвідомчість справ третейським судам визначена ст. 6 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Вказаний перелік є вичерпним.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з повернення кредиту та сплаті процентів за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 600/03.3-163 від 28.08.2008 (зі змінами, внесеними Договором № 1 про внесення змін від 17.02.2014), тобто виник із цивільних правовідносин, і відсутні критерії, визначені ст. 6 Закону України "Про третейські суди", за наявності яких вказаний спір не підлягає вирішенню третейським судом.

Посилаючись у додаткових поясненнях до касаційної скарги на непідвідомчість спору у справі № 1705/14 третейським судам, скаржник, всупереч вимогам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, разом з тим не вказав та не обґрунтував, до якої з визначених ст. 6 Закону України "Про третейські суди" категорій відноситься спір у справі № 1705/14.

При цьому скаржником не враховано, що спір у справі № 1705/14 не є публічно-правовим, а оскаржуваним рішенням третейського суду з боржника стягнуто заборгованість у грошовій одиниці України - гривні, а не в іноземній валюті, що спростовує також посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-831цс14, в якій спір стосувався стягнення з фізичних осіб боргу саме в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Здійснюючи оцінку висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 21.10.2015 у справі № 6-831цс14, колегія суддів касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами, визначений статтею 6 Закону України "Про третейські суди". Норми вказаної статті не містять застережень щодо неможливості розгляду третейськими судами спорів, що виникають з кредитних правовідносин, у яких як кредит надавалася іноземна валюта.

При цьому, згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-190цс15, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Умовою стягнення заборгованості в іноземній валюті є встановлення обставин наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку. Інших особливостей застосування норм Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" при вирішенні вказаної категорії спорів Верховним Судом України не вказано.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, наведені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс14, на яку посилається скаржник, предметом позову були вимоги про стягнення солідарно з фізичних осіб - боржника та поручителя заборгованості, вираженій в іноземній валюті, без зазначення розрахунків у національній валюті України. Натомість оскаржуваним рішенням третейського суду у справі № 1705/14 з боржника стягнуто заборгованість у грошовій одиниці України - гривні, а не в іноземній валюті, і відповідачем не ставиться під сумнів правомірність видачі кредиту в іноземній валюті і не зазначається про порушення вимог Декрету № 15-93, що не дає підстав вбачати подібність правовідносин, з яких виник спір у цих справах.

Колегія суддів також враховує, що у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс14 не міститься вказівки на категорію спору, визначену п.п. 1-14 ст. 6 Закону України "Про третейські суди ", якою мав би керуватися суд касаційної інстанції при вирішенні питання про скасування рішення третейського суду у справі № 910/16689/15.

Інші викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Посилання скаржника на наявність рішення третейського суду між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав, що і у цій справі, та на припинення дії третейського застереження, а також пов'язані із ними фактичні обставини, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанції, вказаним доводам скаржника судами була надана належна правова оцінка і вони було обґрунтовано відхилені судами; вказані доводи ґрунтуються на помилковому розумінні понять строку дії договору та строку виконання зобов'язання, і не враховують, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Мистецький кіноконцертний комплекс "Кінотеатр "Дніпро" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/16689/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир