Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 910/21541/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Приса Віктора Петровича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 у справі № 910/21541/14 господарського суду міста Києваза позовомфізичної особи-підприємця Приса Віктора Петровичадопроектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка"

провизнання протиправними дій, визнання договору № 160/2008 від 28.02.2008 недійсним та стягнення 14 811, 00 грн.,за участю представників

позивача: Мороза В.В.,

відповідача: Пількевича Є.А.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року фізична особа-підприємець Прис Віктор Петрович звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до проектно-технічного центру у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" про визнання протиправними дій щодо введення в оману за договором № 160/2008 від 28.02.2008 стосовно можливості монтажу, налагодження, введення в експлуатацію, навчання персоналу та використання грилю газового RGC 660 у нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська, буд. 25; визнання недійсним договору № 160/2008 від 28.02.2008 в частині здійснення купівлі-продажу, монтажу, пусконалагоджувальних робіт, вводу в експлуатацію грилю газового RGC 660; стягнення 14 811, 00 грн. вартості грилю газового RGC 660.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення попередніх судових інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між фізичною особою-підприємцем Присом Віктором Петровичем (покупцем) та проектно-технічним центром у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" (продавцем) 28.02.2008 укладено договір № 160/2008, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати, а покупець придбати купити обладнання згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору.

У додатку № 1 до договору сторони погодили перелік обладнання, яке постачається, та визначили його вартість, серед якого мав бути поставлений гриль газовий RGC 660 із балоном зрідженого газу вартістю 14 811 грн.

Частиною 2 п. 1.1 договору сторони визначили, що відповідач постачає обладнання за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 23, кв. 16, а позивач розвантажує та доставляє обладнання на місце монтажу, а також приймає обладнання згідно з додатком № 1 на підставі акта приймання-передачі.

Згідно з п. 1.2 договору відповідач здійснює монтаж, введення в експлуатацію, навчання персоналу, передачу документації та гарантійне обслуговування.

На виконання договору 09.02.2009 між сторонами без зауважень підписано та скріплено печатками акт приймання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, відповідно до якого відповідач: виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи у повному обсязі; запуск обладнання та навчання персоналу здійснено спеціалістами фірми "Кюпперсбуш"; відповідачем надано пакет документації (інструкції експлуатації устаткування, паспорти, сертифікати відповідності, санітарно-гігієнічні висновки).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що договір вчинений під впливом обману з боку відповідача у зв'язку з тим, що останній приховав ту обставину, що у нього відсутні відповідні дозволи на виконання технічного проекту монтажу гриля газового RGC 660, який у подальшому було встановлено у ресторані "Апрель", за адресою: м. Київ, вул. В. Васильківська, 25, здійснення монтажу та пусконалагоджувальних робіт вказаного гриля, введення в експлуатацію та проведення навчання персоналу щодо його експлуатації.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів введення в оману відповідачем щодо наявності в останнього відповідних дозволів на виконання технічного проекту монтажу гриля газового RGC 660, здійснення монтажу та пусконалагоджувальних робіт вказаного гриля, введення в експлуатацію та проведення навчання персоналу щодо його експлуатації. З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору, судами також залишено без задоволення вимогу про стягнення з відповідача 14 811 грн. вартості грилю газового RGC 660, оскільки окремого правового обґрунтування вона не має, а є наслідком задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Вимоги визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач, укладаючи договір в частині продажу гриля газового RGC 660, ввів позивача в оману щодо наявності в останнього відповідних дозволів на виконання технічного проекту монтажу гриля газового, здійснення монтажу та пусконалагоджувальних робіт вказаного гриля, введення в експлуатацію та проведення навчання персоналу щодо його експлуатації, у зв'язку з чим дійшли правильного висновку про відмову в позові в цій частині.

Крім цього, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості грилю газового RGC 660 у розмірі 14 811 грн., оскільки останні окремого правового обґрунтування не мають, а є наслідком задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 - без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.Судді:Вовк І.В. Могил С.К.