ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 3/17-1116-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської міської радина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016за скаргою на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській областіу справі№3/17-1116-2011 Господарського суду Одеської областіза позовомПершого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України в особі Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України,доОдеської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державного казначейства України в м. Одесіпростягнення 118848,31 грн.за участю представників сторін:

позивача 1: Логін Р.А. (представник за дов. від 05.01.2016 №220/4/д),

позивача 2: не з'явився,

прокуратури: Яговдік С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України),

відповідача: Моджук І.О. (представник за дов. від 11.06.15 № 225/исх-гс),

третьої особи: не з'явився,

ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2011 у справі №3/17-1116-2011, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2011, позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України в особі Південного управління капітального будівництва Міністерства Оборони України задоволено. Стягнуто з Одеської міської ради на користь Південного УКБ МОУ грошові кошти у сумі 118848,31 грн., які були одержані на виконання недійсного правочину - договору оренди землі №724 від 05.09.2007.

07 липня 2011 року на виконання рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2011 видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2011.

Поряд з цим, 04.11.2011 постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області повернуто стягувачу наказ №3/17-1116-2011 від 07.07.2011 без виконання.

Південне УКБ МОУ звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця та про скасування постанови від 04.11.2011 ВП №28145383 про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області прийняти наказ ГСОО від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-2011 до виконання та здійснити виконання.

Вказану скаргу ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2012 задоволено частково. Постанову відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011 ВП №28145383 про повернення виконавчого документа стягувачеві скасовано. В решті вимог скарги - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2012, ухвалу господарського суду Одеської області від 25.04.2012 у справі № 3/17-1116-2011 скасовано. Скаргу Південного УКБ МОУ на дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області у справі №3/17-1116-2011 задоволено частково. Визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеської області, які виявились у винесенні постанови про повернення без виконання наказу №3/17-1116-2011 виданого 07.07.2011 господарським судом Одеської області. Постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011 ВП №28145383 про повернення виконавчого документа стягувачеві - скасовано. В решті вимог скарги відмовлено.

04.11.2015 до Господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшла скарга в порядку ст. 121-2 ГПК України, у якій скаржник просив суд, з урахуванням уточнень від 09.11.2015, визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ДВС) від 11.09.2015 про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2011 №3/17-1116-2011 про стягнення з Одеської міської ради на користь Південного УКБ МОУ грошових коштів у сумі 118848,31 грн..

Обґрунтовуючи скаргу, Одеська міська рада зазначає, що наказ суду було повернуто стягувачу 04.11.2011. Відповідно, строк для його пред'явлення до виконання, що був перерваний згідно до ст. 23 ЗУ "Про виконавче провадження", відраховується з 04.11.2011. Відповідно, строк, протягом якого стягувач міг повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, закінчився у листопаді 2012р. і у державного виконавця не було правових підстав поновлювати виконавче провадження з примусового виконання наказу від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-2011, оскільки строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання вже закінчився.

З огляду на зазначене, Одеська міська рада просить суд скасувати постанову ДВС про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 07.07.2011 №3/17-1116-2011.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 вказану скаргу Одеської міської ради задоволено, визнано Постанову ДВС від 11.09.2015 про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2011 №3/17-1116-2011 про стягнення з Одеської міської ради на користь Південного УКБ МОУ грошових коштів у сумі 118848,31 грн. - недійсною.

Прийнята ухвала мотивована нормами ст.ст. 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження", згідно яких виконавчий документ, яким є наказ суду, підлягає пред'явленню до виконання протягом 1 року. Вказаний строк переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання, після чого такий строк поновлюється. Судом зазначено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Тобто, після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі постанови ДВС від 04.11.2011 ВП №28145383 строк для повторного пред'явлення наказу суду від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-2011 було встановлено до 04.11.2012. Оскільки доказів пред'явлення стягувачем наказу від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-2011 до виконання матеріали справи не містять, то після скасування постанови ДВС від 04.11.2011 ВП №28145383, відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2012 у справі №3/17-1116-2011, виконавчий документ більше ніж 3 роки стягувачем до виконання не пред'являвся, відповідне право стягувача на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання не було реалізовано.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 апеляційну скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства Оборони України задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 в порядку ст.121-2 ГПК України у справі №3/17-1116-2011 скасовано, у задоволенні скарги Одеської міської ради (вх.ГСОО №2-607/15 від 04.11.2015) в порядку ст.121-2 ГПК України щодо скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.09.2015 про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.07.2011 №3/17-1116-2011 відмовлено.

Постанова мотивована тим, що для відновлення виконавчого провадження, про яке йдеться в даній скарзі на дії ДВС, законодавство не ставить за умову надання стягувачем заяви; достатньою умовою згідно ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" для відновлення виконавчого провадження за даних обставин є факт визнання судом незаконною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Одеська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції від 11.01.2016 з даної справи залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником:

- з урахуванням положень ч.1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження мало бути відновлено протягом 3 днів, починаючи з 06.06.2012, натомість його було відновлено лише 11.09.2015;

- враховуючи непред'явлення стягувачем протягом тримісячного строку наказу господарського суду Одеської області від 07.07.2011 №3/17-1116-2011 до виконання, виконавче провадження підлягало закінченню згідно п.13 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);

- враховуючи положення ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" та обставини справи, строк пред'явлення до виконання зазначеного наказу господарського суду Одеської області сплинув у листопаді 2012;

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2011 на виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі №3/17-1116-2011 був виданий відповідний наказ.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Також за матеріалами справи, наказ господарського суду Одеської області від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-2011 був пред'явлений до виконання до ДВС.

Проте, в ході проведення виконавчих дій відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" вказаний наказ суду про стягнення з Одеської міської ради 118848,31 грн. на користь Південного УКБ МОУ повернуто стягувачу (згідно постанови відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011 ВП №28145383).

Разом з тим, як зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України, визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеської області, які виявились у винесенні постанови про повернення без виконання наказу №3/17-1116-2011 виданого 07.07.2011 Господарським судом Одеської області. Постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011 ВП №28145383 про повернення виконавчого документа стягувачеві - скасовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Так, постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 11.09.2015, що оскаржується, на виконання вищевказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2012, було відновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу від 07.07.2011 по справі №3/17-1116-201.

Згідно п.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, для відновлення виконавчого провадження, про яке йдеться в даній скарзі на дії ДВС, законодавство не ставить за умову надання стягувачем заяви. Достатньою умовою згідно ст.51 Закону України "Про виконавче провадження" для відновлення виконавчого провадження за даних обставин є факт визнання судом незаконною постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

У зв'язку із зазначеним, оскаржувана постанова відділу ДВС від 11.09.2015 не порушує права та інтереси Одеської міської ради та неправомірно визнана місцевим господарським судом недійсною, з огляду на, що висновок суду апеляційної інстанції, що ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а у задоволенні скарги Одеської міської ради в порядку ст.121-2 ГПК України слід відмовити у повному обсязі, колегія суддів визнає правомірним.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судовий акт відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.03.2016 у справі № 3/17-1116-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський