ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 909/265/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Данилова М.В., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016у справі№ 909/265/16 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській областідоВідкритого акціонерного товариства "Автоливмаш"про відшкодування нанесених збитків у сумі 447 421,23 грн.за участю представників:

від позивача: Іжаківський А.О.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Автоливмаш" про відшкодування нанесених збитків в сумі 447421,23 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2016 (суддя Неверовська Л.М.) у справі №909/265/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 (головуючий суддя Л.Л. Давид, судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016, справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги наголошує на невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності спірного майна на балансі товариства дійсним обставинам справи. На переконання Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області заявлені до стягнення збитки повністю доведені наявними в матеріалах справи доказам та підлягають відшкодуванню.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Автоливмаш" створене згідно з наказом РВ ФДМ України по Івано-Франківській області №1627 від 29.12.1995 "Про хід підготовки до приватизації Івано-Франківського заводу "Автоливмаш" шляхом перетворення державного підприємства Івано-Франківського заводу "Автоливмаш".

З акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого головою РВ ФДМ України по Івано-Франківській області 29.12.1995 вбачається, що з оцінки майна вилучено: цивільна оборона, по депо, дитячий садок "Буратіно", незавершене будівництво житла.

Споруди цивільної оборони - сховища №32075, №32076 не увійшли до статутного фонду ВАТ "Автоливмаш".

Як встановлено судами та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, захисна споруда цивільного захисту - сховище №32075 та захисна споруда цивільного захисту - сховище №32076 належать до державної форми власності та перебувають на балансі ВАТ "Автоливмаш" (а.с.14 "зворот").

Актом перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, що не включене до статутного капіталу ВАТ "Автоливмаш", але перебуває на його балансі від 12.12.2013 (а.с.17-18), затвердженого начальником Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області, встановлено, що: 1). в підвалі адміністративного корпусу, який на даний час перебуває на балансі Івано-Франківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, знаходиться захисна споруда цивільної оборони - сховище №32075 (згідно техпаспорту) площею 1029 кв. м, розраховане на 1350 чол. Основний та запасний входи до сховища розгерметизовано, вхідні металічні двері "ДУ" є в наявності, але повністю покриті корозією. Саме сховище та його допоміжні приміщення перебувають у незадовільному стані: стіни покриті грибком та вологі, штукатурка повністю повідпадала, комунікаційні системи розкомплектовані та частково або повністю відсутні. Дизель-генератор розкомплектований та перебуває в незадовільному стані, а бак "ИТ-2648" - відсутній. 2). В підвалі інженерно-побутового корпусу, який на даний час перебуває на балансі ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", знаходиться захисна споруда цивільної оборони - сховище №32076 (згідно техпаспорту) площею 972 кв. м, розраховане на 900 чол. Сховище перебуває у незадовільному стані - було затоплене. Після того як товариство відкачало з нього воду, у сховищі вологість, грибок на стінах і стелі. Інженерні мережі розкомплектовані, комунікаційні системи відсутні. Допоміжні приміщення (санвузли) у сховищі також перебувають у незадовільному стані.

Згідно Акту перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, що не включене до статутного капіталу ВАТ "Автоливмаш", але перебуває на його балансі від 04.12.2015 (а.с.20-21), затвердженого начальником Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській області, встановлено наступне: 1). Адміністративний корпус, в підвалі якого знаходиться захисна споруда цивільної оборони - сховище №32075 (згідно техпаспорту) площею 1572,0 кв.м, закритий. Отже, зі сторони центрального входу адмінкорпусу доступу до сховища немає. Зі сторони запасного входу при обстеженні встановлено, що сховище перебуває в незадовільному стані - всі приміщення покриті грибком та вологі, штукатурка повністю повідпадала, комунікаційні системи розкомплектовані та частково або повністю відсутні. Майно цивільної оборони в незадовільному стані: двері "ДУ" - розгерметизовані та повністю покриті корозією, а дизель-генератор - розкомплектований. Бак "ИТ-2648" відсутній. 2). В підвалі інженерно-побутового корпусу знаходиться захисна споруда цивільної оборони - сховище №32076 (згідно техпаспорту) площею 1001,8 кв. м. Дане сховище перебуває у незадовільному стані - на момент перевірки воно затоплене. Інженерні мережі розкомплектовані, комунікаційні системи відсутні. Допоміжні приміщення у сховищі також перебувають у незадовільному стані (вологі і покриті грибком).

На підставі наведених актів перевірки, позивачем розраховано збитки, завдані неналежним виконанням відповідачем обов'язків зі збереження майна, яке не увійшло до статутного фонду, однак обліковується на балансі підприємства, які складають: по сховищу №32075 - 272752,02 грн., по сховищу №32076 - 174669,21 грн.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області стягнути завдані державному майну збитки.

Розглядаючи спір по суді, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись приписами статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлені судами обставини недоведення позивачем обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для стягнення завданих збитків, таких як: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вина, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України.

Відповідно до вимог пункту 4 наказу ФДМ України та Міністерства економіки України №908/68 від 19.05.1999 "Про затвердження положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами та підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна, захисна споруда цивільного захисту - сховище №32075 та захисна споруда цивільного захисту - сховище №32076 належать до державної форми власності та перебувають на балансі ВАТ "Автоливмаш" (а.с.14 "зворот").

Пунктом 1 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2004 №467 встановлено, що єдиний реєстр об'єктів державної власності є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду, лізинг, концесію або заставу державних підприємств, їх об'єднань, установ та організацій (далі - підприємства), а також корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації (далі - балансоутримувачі).

Накопичення, аналіз, поповнення, зберігання і захист даних Реєстру та контроль за достовірністю і доступом до них здійснюється Фондом державного майна (пункт 8 цього положення).

Відповідачем не надано доказів оскарження відомостей, внесених до цього Реєстру Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській області. Відтак, враховуючи наявні в матеріалах справи суперечливі дані щодо перебування спірних будівель на балансі товариства, витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, на переконання колегії суддів є достатнім доказом перебування спірних будівель на балансі товариства.

За пунктом 3.1. Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" затвердженого наказом ФДМ України та Міністерства економіки України №908/68 від 19.05.1999 (далі за текстом - Положення) відповідальність за збереження та ефективне використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, визначається главою 29 розділу I книги третьої Цивільного кодексу України - щодо захисту прав власності, та главою 51 розділу I книги п'ятої Цивільного кодексу України - щодо правових наслідків порушення зобов'язань.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні положення викладені у статтях 224,225 Господарського кодексу України.

Застосовуючи дані статті необхідно встановити усі чотири елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) шкода; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

В обґрунтування позовних вимог, Фондом надано лише акти перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, що не включене до статутного капіталу ВАТ "Автоливмаш", але перебуває на його балансі від 12.12.2013 та 04.12.2015, якими фактично підтверджується лише незадовільний стан нерухомості.

Водночас, за приписами статті 323 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, яким щодо споруд цивільного захисту №32075, №32076 є Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, оскільки згадані акти перевірки не містять інформації щодо обставин, які призвели до такого стану об'єктів цивільної оборони, а також висновків що саме неправомірні дії відповідача призвели до такого стану, а не, наприклад, стихійні лиха, дії інших осіб, а поданий позивачем розрахунок не містить належного обґрунтування розміру таких збитків - це є витрати на відновлюваний ремонт чи вартість втраченого майна, за відсутності інших доказів, на підтвердження заподіяння неправомірними діями відповідача збитків, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності позивачем як усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, так і розміру заявлених до стягнення збитків. Відтак, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, оцінюючи дії сторін щодо збереження майна, судами встановлено наступне.

Відповідно до вимог пункту 1.3. Положення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

За пунктом 1.4. Положення способами управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є: здійснення приватизації, передача майна в оренду, передача майна у комунальну власність, передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій, передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання), списання об'єктів державної власності, передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

Як унормовано пунктом 1.4.1. Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

Як встановлено судами та не спростовано позивачем, Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області фактично не здійснила дій, передбачених пунктом 1.4, не обрала та не реалізувала найбільш ефективний спосіб управління державним майном, що є предметом спору.

Пунктом 4.1. Положення на Регіональні відділення Фонду державного майна України покладено обов'язки з контролю за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації.

Як встановлено судами, у 2001 році Господарським судом Івано-Франківської області порушено справу про банкрутство ВАТ "Автоливмаш" і в процесі банкрутства на стадії санації 23.07.2004 інвестори ДК "Укрекокомресурси" та ТОВ "Куфур" уклали з боржником договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ВАТ "Автоливмаш" при викупі в процесі відновлення платоспроможності боржника.

Як убачається із акту перевірки ефективного використання та збереження державного майна, що не включене до статутного капіталу ВАТ "Автоливмаш" від 02.06.2010, позивач був обізнаний з тим, що захисна споруда цивільної оборони - сховище №32075, яка знаходиться в підвалі адміністративного корпусу, який на даний час перебуває на балансі Івано-Франківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, а захисна споруда цивільної оборони - сховище №32076 знаходиться в підвалі інженерно-побутового корпусу, який на даний час перебуває на балансі ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", тобто мала можливість забезпечити ефективне управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації та забезпечити збереження цього майна.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних Регіональним відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській області судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2016 у справі № 909/265/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській - без задоволення.

В силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 909/265/16 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 у справі № 909/265/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді М.В. Данилова

О.В. Яценко