Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 910/14931/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Петренко Р.О.,відповідача третіх осіб-Залунін К.В., -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2014у справі№910/14931/13за позовомПАТ "АСК "Інго-Україна"до (треті особиПАТ "Київенерго" -ОСОБА_1, Київська міська державна адміністрація)про відшкодування шкоди в порядку регресуВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.12.2013 (суддя Капцова Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 (судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф., Пашкіфна С.А.), позов задоволено повністю - на підставі ст.ст.993,1191 ЦК України стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "АСК "Інго-Україна" 48484,58 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

ПАТ "Київенерго" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.319,322,1166 ЦК України, пп.1 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.ст.34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що теплова мережа, на якій сталася аварія, є власністю територіальної громади м.Києва в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв'язку з чим остання несе тягар утримання належного їй майна (тепломереж). Крім того, на думку заявника, Київська міська державна адміністрація (далі - КМДА) у п.2.1.4 угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу у м.Києві від 27.09.2001 (в редакції від 30.04.2007р.) взяла на себе усю відповідальність за наслідки погіршення власного майна, що сталося внаслідок його природного зношення. Також скаржник вказує на те, що статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження щодо забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації об'єктів ЖКГ покладено саме на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Крім того, заявник стверджує, що невиконання КМДА своїх зобов'язань щодо встановлення для відповідача тарифів на теплову енергія унеможливило ефективне виконання останнім своїх функцій з теплопостачання, що напряму пов'язане з експлуатацією теплових мереж.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

08.07.2010 між ПАТ "АСК "Інго-Україна" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків №250506275.10 (далі - поліс). Відповідно до умов полісу позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Тойота, д.н. НОМЕР_1, від страхових випадків.

29.10.2010 на перехресті вулиць Ковпака та А.Барбюса у м.Києві через прорив металевої труби тепломережі застрахованому автомобілю було завдано механічних ушкоджень.

Згідно страхового акту №55110 та калькуляції №11-11 від 09.11.2010 страховик виплатив ТОВ "Автосаміт ЛТД" страхове відшкодування в розмірі 48484,58 грн.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як зазначено у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25.12.2012 №181/15, технічною причиною прориву подавального водопроводу теплової магістралі ТМ-3 від ТЕЦ-5 між тепловими камерами ТК-330 та ТК-330а на перехресті вулиць А.Барбюса та С.Ковпака є корозійне потоншення стінки труби за рахунок локального зовнішнього корозійного зносу стінки трубопроводу. Корозійний знос теплопроводу в місці аварії стався внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації (38 років замість 25 років).

Згідно п.1.1 угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001 (в редакції додаткової угоди про внесення змін і доповнень до угоди від 30.04.2007) КМДА передає ПАТ "Київенерго" (далі - енергопостачальник), а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади м.Києва, перелік якого наведено у додатку 1, додатку 2 та додатку 3 до цієї угоди (надалі - майно), у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї угоди, обліковується на балансі енергопостачальника (відповідача).

Пунктом 2.1.4 угоди від 27.09.2001 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з КМДА. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Згідно п.п.2.1.5, 2.1.7, 2.1.8 угоди від 27.09.2001 енергопостачальник (відповідач) зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитків, якщо майну заподіяна шкода з вини енергопостачальника.

На виконання умов угоди від 27.09.2001 КМДА передала, а відповідач прийняв майно, до складу якого також увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вулиць А.Барбюса та Ковпака в м.Києві.

Згідно ст.144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Таким чином, апеляційний суд погодився з позицією місцевого суду щодо покладення саме на відповідача обов'язку по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди в порядку регресу, оскільки останній не забезпечив ефективного збереження, реконструкції, ремонту та експлуатації теплової мережі, яка була передана йому в управління на підставі угоди від 27.09.2001, що й призвело до прориву теплової мережі, внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч.3 ст.22, ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до позивача у межах фактичних витрат (48484,58 грн.) перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Разом з тим, згідно зі ст.144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, що згідно п.1.1 угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001 (в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 про внесення змін і доповнень до угоди) тепломережі на перехресті вулиць Ковпака та А.Барбюса у м.Києві знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго".

Враховуючи те, що згідно п.п.2.1.5,2.1.7,2.1.8 угоди від 27.09.2001 відповідач зобов'язується забезпечувати надійність виробництва, транспортування, розподілу і постачання енергоносіїв, нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна, відповідно до чинного законодавства відшкодовувати за рахунок власних коштів збитків, якщо майну заподіяна шкода з вини енергопостачальника (відповідача), суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що саме відповідач є відповідальною особою за шкоду, заподіяну майну третьої особи, зокрема, внаслідок прориву тепломережі, у зв'язку з непроведенням відповідачем своєчасно обов'язкових робіт зі збереження, експлуатації, реконструкції та ремонту тепломережі.

Наведеним спростовується твердження заявника про те, що теплова мережа, на якій сталася аварія, є власністю територіальної громади м.Києва в особі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у зв'язку з чим остання несе тягар утримання належного їй майна (тепломереж), в тому числі в частині відшкодування шкоди, завданої третій особі внаслідок аварійного пошкодження цього майна.

Касаційна інстанція не може прийняти до уваги безпредметні посилання скаржника на п.2.1.4 угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу у м.Києві від 27.09.2001 (в редакції від 30.04.2007р.), згідно якого КМДА взяла на себе усю відповідальність за наслідки погіршення власного майна, що сталося внаслідок його природного зношення, оскільки, як правильно зазначено апеляційним судом, зі змісту зазначеного пункту угоди вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі КМДА, але аж ніяк не перед третіми особами, які є потерпілими від прориву тепломереж.

Також, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зобов'язання, взяті на себе заявником згідно угоди від 27.09.2001, не знаходяться у залежності від виконання КМДА своїх зобов'язань за вказаною угодою. У зв'язку з цим, не заслуговують на увагу твердження заявника про те, що невиконання КМДА своїх зобов'язань щодо встановлення для відповідача економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію унеможливило ефективне виконання останнім своїх функцій з теплопостачання, що, на думку заявника, напряму пов'язане з експлуатацією теплових мереж та їх належним технічним станом.

Крім того, судами попередніх інстанцій з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано, що згідно п.2.2.5 угоди від 27.09.2001 (в редакції від 30.04.2007) енергопостачальник (відповідач) має право використовувати амортизаційні відрахування та інвестиційну складову в розмірах тарифів на теплову енергію на відновлення, реконструкцію та поліпшення основних фондів.

Разом з тим, як встановлено судами, в період дії угоди від 27.09.2001 до моменту прориву труби тепломережі на перехресті вулиць А.Барбюса та Ковпака КМДА встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, що повинна була використовуватись відповідачем виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення теплових мереж, та які були розраховані на підставі Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМ України від 10.07.2006 №955 (чинною на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 у справі №910/14931/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун