Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 910/17376/13

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна"на постановувід 12.12.2013Київського апеляційного господарського судуу справі господарського суду міста Києва № 910/17376/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"простягнення 3524 грн.,за участю представників: позивача - Поцелова А.О.відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2013 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Іоннікової І.А., Майданевича А.Г.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - відповідач) про стягнення 3524 грн. боргу за договором фінансового лізингу № 236/0410/ЛТ від 10.04.2010.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 612, 625, 762, 806 Цивільного кодексу України; ст. ст. 7, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"; ст. ст. 33, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що лист УДАІ ГУ МВС у м. Києві, в якому зазначено про неможливість надання відповіді на запит позивача щодо надання інформації про реєстрацію трьох легкових автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, так само, як вимога суду апеляційної інстанції щодо надання відповідачем доказів реєстрації вищевказаних транспортних засобів, а також щодо надання УДАІ ГУ МВС у м. Києві інформації щодо факту такої реєстрації, повною мірою підтверджують обставини неможливості подання позивачем зазначених доказів в обґрунтування заявлених вимог та, відповідно, свідчать про порушення апеляційним господарським судом приписів процесуального законодавства внаслідок ненадання оцінки додатково поданим доказам, неможливість отримання яких була обґрунтована позивачем.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 10.04.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" (лізингодавець) та Закрите акціонерне товариство "Перша страхова компанія", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (лізингоодержувач), уклали договір фінансового лізингу №236/0410/ЛТ, відповідно до умов якого якого лізингодавець зобов'язується придбати або отримати у фінансовий лізинг на замовлення лізингоодержувача майно: 3 легкових автомобілів Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, вказане у лізинговій заявці та специфікації (додаток № 1 до договору) та передати його лізингоодержувачу, а останній зобов'язується прийняти предмет лізингу у виключне платне користування терміном на три роки з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток № 4 до договору) (п. 1.1 договору); вартість предмету лізингу на дату укладення договору складає 165 000 грн., в т.ч. ПДВ (п. 1.2 договору); предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів за користування предметом лізингу (п. 3.1 договору); лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору) (п. 3.3 договору).

Господарськими судами також встановлено, що 29.08.2012 сторонами підписано додаткову угоду до договору фінансового лізингу від 10.04.2010 за № 236/0410/ЛТ, за умовами якої внесені зміни в графік лізингових платежів і його викладено в новій редакції зі змінами від 29.08.2012 (п. 2 додаткової угоди); лізингодавець передає право власності на предмет лізингу, а саме 3 легкових автомобілі Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, лізингоодержувачу після сплати ним в повному обсязі щомісячного лізингового платежу №29 згідно графіку лізингових платежів №1 до договору в новій редакції від 28.08.2012, про що буде підписано акт передачі майнових прав (п.3 додаткової угоди); щомісячний лізинговий платіж №30 у розмірі 3524 грн. згідно графіку лізингових платежів №1 до договору в новій редакції від 28.08.2012 лізингоодержувач зобов'язується оплатити протягом двох робочих днів з моменту реєстрації частини предмету лізингу, а саме трьох легкових автомобілі Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, в органах ДАІ на ім'я лізингоодержувача (п. 4 додаткової угоди).

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача останнього лізингового платежу №30 в сумі 3524 грн., позивач зазначив про настання обов'язку його сплати, оскільки станом на 02.08.2013 всі автомобілі Daewoo Lanos SE, 2008 року випуску, були зареєстровані в органах ДАІ на ім'я відповідача.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог, виходячи з того, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували факт реєстрації трьох автомобілів Daewoo Lanos SE в органах ДАІ на ім'я відповідача, а, отже, і настання у відповідача обов'язку сплати лізінгового платежу №30.

В ході апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції задоволено клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та ухвалою від 28.11.2013 зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на 3 автомобілі Daewoo Lanos SE, 2008 р.в., а також зобов'язано УДАІ ГУ МВС України у м. Києві надати суду інформацію про факт реєстрації вищевказаних автомобілів. Разом з тим, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач звернувся з даним позовом, не маючи усіх необхідних доказів, а процес їх зібрання розпочав після винесення оскаржуваного рішення.

Втім, такий висновок апеляційного господарського суду колегія суддів вважає передчасним, тобто, таким, що став наслідком порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Згідно з приписами норм ст. ст. 33, 38, 43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Нормою ст. 43 ГПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, такі дії по підготовці справи до розгляду: викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дотримався вимог зазначених норм і не забезпечив сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин з метою правильного вирішення спору у даній справі. Так, відмова в позові відбулась з посиланням на недоведеність факту реєстрації автомобілів в органах ДАЇ на ім'я відповідача, втім, цей факт не був предметом встановлення, дослідження та оспорювання відповідачем, адже, як вбачається з матеріалів справи, останній свої заперечення проти позову ґрунтував на зовсім інших обставинах.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, при цьому, задовольнивши клопотання позивача про витребування відповідних доказів та отримавши їх, не надав їм будь-якої оцінки, як і обставинам неможливості самостійного подання цих доказів позивачем, в т.ч. до суду першої інстанції, що вбачається з листа УДАІ ГУ МВС у м. Києві від 05.11.2013 №10/30124вх., за змістом якого інформація про реєстрацію ТЗ є конфіденційною та не може бути надана позивачеві.

Таким чином, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові з підстав його недоведеності, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 43, 101 ГПК України фактично ухилився від повторного розгляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами, яким і неможливості подання яких суду першої інстанції з причин, що не залежали від позивача, не надано будь-якої правової оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, з врахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з подальшим направленням справи до Київського апеляційного господарського суду для здійснення її належного повторного розгляду, відтак касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 у справі господарського суду міста Києва № 910/17376/13 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос