Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа № 902/760/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Безкоровайний Б.О. - заст. нач. відділу ГПУ, посв. №031087, позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: ОСОБА_5 - дов. від 17.02.15,

касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_6на постановуРівненського апеляційного господарського суду від12.05.15у справі№902/760/14 Господарського суду Вінницької областіза позовомХмільницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Хмільницької міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_6простягнення 32123,99 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.15 розгляд справи відкладався до 10.12.15.

Хмільницький міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 32123,99 грн. збитків. В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування використовує земельні ділянки, загальною площею 0,8058 га, в АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, та не сплачує кошти за їх використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 3, 12, 82, 91, 152 Земельного кодексу України, статей 22, 377, 1166 Цивільного кодексу України, статей 269, 274, 288 Податкового кодексу України.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.12.14 (суддя Маслій І.В) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь міського бюджету м. Хмільника 32123,99 грн. збитків. Господарський суд установив, що тимчасове фактичне використання спірних земельних ділянок відповідачем без правовстановлюючих документів (договору оренди землі) позбавило Хмільницьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати. Суд установив наявність усіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленій сумі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.15 (судді: Сініцина Л.М., Гулова А.Г., Олексюк Г.Є.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Приватний підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням доповнень), в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у задоволенні позову. Він посилається на порушення судами приписів статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України, статей 27, 79 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судами невірно визначено процесуальний статус відповідача, оскільки власником будівель, розташованих на спірних земельних ділянках, є ОСОБА_6 як громадянин, а не як фізична особа-підприємець, а відтак, на думку скаржника, справа не підлягає розгляду в господарських судах. Він наголошує на відсутності складу цивільного правопорушення в діях відповідача, необхідного для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків та посилається на те, що сплачував земельний податок. Приватний підприємець також зауважує, що в актах обстеження земельних ділянок в графі де має ставити підпис особа, яка використовує земельні ділянки зазначено ФОП ОСОБА_6, в той час, ці ділянки використовуються ОСОБА_6 не як суб'єктом господарювання, а як фізичною особою. Крім того, скаржник зазначає, що його не було включено до складу комісії з визначення розміру збитків; що розмір заявлених збитків є необґрунтованим. Він вважає безпідставним відмову суду у задоволенні клопотання про залучення СТОВ "Надбужанське" в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом касаційної інстанції.

Від позивача і прокуратури відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачеві на праві власності належать об'єкти нерухомого майна в м. Хмільнику, а саме: корівник, кролятник, столярний цех, силосна яма, жомова яма, гноєсховище (у АДРЕСА_1), що підтверджується реєстраційними посвідченнями Комунального підприємства Вінницького обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації від 17.07.08, від 12.05.09. Рішенням Хмільницької міської ради №373 від 24.11.11 (з урахуванням змін згідно з рішенням ради від 02.08.12) Приватному підприємцю ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою зі складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на АДРЕСА_1; надано в користування на умовах оренди земельну ділянку у АДРЕСА_2, загальною площею 0,8057 га, в т.ч.: 0,2760 га, 0,3548 га, 0,0766 га, 0,0983 га. Пунктом 5 вказаного рішення зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_6 упродовж двох місяців з дати прийняття цього рішення замовити, окрім іншого, винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); укласти договір оренди землі з Хмільницькою міською радою, здійснивши його державну реєстрацію у відповідності до вимог законодавства. Суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідачем не було дотримано вказаних вимог; що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки. Проте такі звернення відповідачем були залишені без задоволення. Установили господарські суди і те, що відповідач без оформлення права землекористування з 01.01.13 до 07.02.14 використовував спірну земельну ділянку (договір оренди землі з власником укладений не був); орендна плата за користування землею відповідачем не вносилася. В ході розгляду спору господарські суди установили, що 15.11.13 комісією з самоврядного контролю за використанням та охоронною земель у місті Хмільнику було проведено обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1, які використовуються Приватним підприємцем ОСОБА_6, та складено акти обстеження №09, №10, №11, №12. Відповідач, як установили суди, був повідомлений про час та місце засідання комісії, але участі у ньому не взяв. За результатом проведеної перевірки комісією встановлено, що земельні ділянки в м. Хмільнику: площею 0,3548 га на АДРЕСА_1, НОМЕР_1, площею 0,2760 га на АДРЕСА_1, НОМЕР_4, площею 0,0766 га на АДРЕСА_1, НОМЕР_3, площею 0,0983 га на АДРЕСА_1, НОМЕР_2, використовуються ПП ОСОБА_6 без оформлення правовстановлюючих документів з 24.11.11. Як вже зазначалося, позивач неодноразово звертався до відповідача щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки, які останнім були залишені без задоволення. За результатами обстеження комісія дійшла висновку про необхідність вирішення питання щодо відшкодування збитків, завданих використанням земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Господарські суди установили, що 07.02.14 відбулося засідання комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам (котра була створена за рішенням виконавчого комітету Хмільницької міської ради №7 від 18.01.12). Позивач повідомляв відповідача про це засідання комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам; вказане повідомлення, було отримано відповідачем, втім останній на засідання комісії не прибув (своїх представників не направив). За результатами роботи комісії складено акти визначення розміру збитків від 07.02.14 та установлено, що відповідач у період з 01.01.13 до 07.02.14 без оформлення правовстановлюючих документів та внесення орендної плати за користування землею використовував земельні ділянки у АДРЕСА_1, чим завдав міському бюджету збитків в загальному розмірі 32123,99 грн., як то передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284. Рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 19.03.14 було затверджено вказані акти комісії та зобов'язано відповідача у добровільному порядку сплатити нараховані збитки. Установлено судами і те, що позивач направляв відповідачу акт про визначення збитків власнику землі та повідомляв про необхідність їх відшкодування. Між тим, вказана вимога відповідачем була залишена без задоволення; збитки у добровільному порядку ним не відшкодовані. Господарські суди в процесі розгляду спору установили наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що визнали підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Хмільницького міжрайонного прокурора заявлена в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_6 32123,99 грн. збитків. Підставою для нарахування збитків стало використання відповідачем земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди) і невнесення орендної плати за користування ними. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди визнали позовні вимоги обґрунтованими та задовольнили їх. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком. При вирішенні спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) з особи, яка набула у власність будівлю чи споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, враховуються загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, з'ясовуються причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.01.15 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11) та від 07.10.15 №916/3371/14. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди попередніх інстанцій установили, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачеві та використовується ним у підприємницькій діяльності; що рішенням ради від 24.11.11 відповідачеві (Приватному підприємцеві ОСОБА_6.) надавалися в оренду спірні земельні ділянки та було зобов'язано останнього у двомісячний строк замовити технічну документацію та укласти договір оренди і зареєструвати його в установленому законодавством порядку. Проте, як установили суди, вказаного відповідачем вчинено не було; у встановлені терміни договір оренди землі з власником укладений не був; орендна плата за користування земельними ділянками відповідачем у спірному періоді не вносилася. Отже, відповідач користувався зазначеними земельними ділянками без правовстановлюючих документів. Як вже зазначалося, дослідивши докази у справі, господарські суди установили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, збитки, що позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цих земельних ділянок дохід у вигляді орендної плати. При цьому, як установили суди, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди нараховано і визначено у відповідності до вказаного Порядку. Відсутності свої вини у спричиненні збитків, і це установили господарські суди попередніх інстанцій, відповідач не довів. Посилання скаржника на те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки він (як власник майна, розташованого на спірних земельних ділянках) є фізичною особою і спірні земельні ділянки йому надавалися в оренду саме як фізичній особі, визнаються неспроможними та спростовуються обставинами установленими судами. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.05.14 ОСОБА_6 зареєстрований підприємцем (доказів зворотнього ним не надано); спірні земельні ділянки за рішенням ради надавалися у користування ОСОБА_6 як приватному підприємцеві; нерухоме майно (корівник, кролятник, столярний цех, силосна яма, жомова яма та гноєсховище (відстійник), яке є власністю останнього, використовується ним у підприємницькій діяльності. Водночас не може бути підставою для скасування судових актів у справі і довід скаржника про помилкове, на його думку, незалучення до участі у справі в якості третьої особи СТОВ "Надбужанське", оскільки йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований. Інші доводи касаційної скарги теж визнаються неспроможними, позаяк не спростовують установленого судами; їм усім надавалася оцінка судом апеляційної інстанції; та вони стосуються переоцінки доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.15 у справі №902/760/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

В. Швець