Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 914/1876/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення від та на постанову відГосподарського суду Львівської області 14.08.2014 Львівського апеляційного господарського суду 13.10.2014у справі Господарського суду№ 914/1876/14 Львівської областіза позовомОСОБА_5до1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_6 3. Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок"провизнання недійсним договору, визнання недійсним рішення зборів учасниківу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача ОСОБА_7;- відповідачів 1. ОСОБА_4; 2. ОСОБА_6; ОСОБА_8; 3. ОСОБА_6;ВСТАНОВИВ:

28.05.2014 ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" про визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 у справі № 914/1876/14 (суддя Мороз Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 (колегія суддів у складі: Марко Р.І. - головуючий суддя, судді Желік М.Б., Костів Т.С.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 914/1876/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 та Приватне підприємство "Експрес-Зв'язок" надали відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджуються та просять касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 914/1876/14 залишити без змін.

10.12.2014, до початку судового засідання від ОСОБА_5 надійшло клопотання, в якому він просив розглядати касаційну скаргу без його участі та зазначив, що підтримує касаційну скаргу ОСОБА_4.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 5.1. статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" вищим органом управління підприємством є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють більш як 60% голосів. Кількість голосів визначається відповідно до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів (п. 5.3. Статуту).

Відповідно до п. 5.5 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", про проведення загальних зборів учасників кожен із учасників повідомляється персонально шляхом надсилання повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу, місця та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менше як за 20 днів до дня проведення загальних зборів.

Рішеннями зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформленим протоколом № 3 від 08.07.2013, виключено ОСОБА_4 із складу учасників підприємства у зв'язку з даруванням частки ОСОБА_6; здійснено перерозподіл часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_6 - 3 176 000,00 грн. (72,18% статутного капіталу), ОСОБА_5 - 1 224 000,00 грн. (27, 82 % статутного капіталу; затверджено статут підприємства в новій редакції відповідно до запропонованого проекту.

На зазначених загальних зборах, які відбулися 08.07.2014 були присутні: ОСОБА_4 - 44, 36% статутного капіталу, ОСОБА_6 - 27, 82 % статутного капіталу, ОСОБА_5 на збори не з'явився.

Крім того, пунктом 6.2 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" (в редакції від 13.09.2011) передбачено, що засновники підприємства зобов'язані, зокрема, дотримуватися положень цього статуту.

Відповідно до п. 6.3 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" (в редакції від 13.09.2011) засновник підприємства, за згодою інших засновників, має право відступити свою частку або її частину іншому засновнику або третім особам.

Згідно із п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" (в редакції від 13.09.2011) питання передачі частки або її частини іншому засновнику або третій особі вирішується загальними зборами засновників.

14.09.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", відповідно до якого ОСОБА_4 (далі - дарувальник) зобов'язалась в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати, а ОСОБА_6 (далі - обдаровуваний) зобов'язався прийняти в дар частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", що складає 894 577, 72грн., та становить 66,66 %.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що повідомлення про проведення зборів надсилались на адресу позивача, зазначену в статуті Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", чинного на момент прийняття рішення загальними зборами, а саме - АДРЕСА_2, в свою чергу доказів повідомлення позивачем про зміну місця свого проживання (місцезнаходження) суду не надано; в силу вимог ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам; проте, статут підприємства не належить до актів цивільного законодавства, що підтверджується, зокрема, і ст. 4 ЦК України, якою передбачено поняття актів цивільного законодавства.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання недійсними рішень зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оформлених протоколом № 3 від 08.07.2013, та визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи підстави звернення із даним позовом до суду, ОСОБА_5 посилався на те, що в порушення вимог п. 5.5 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" його не було повідомлено про проведення зборів 08.07.2013 та не надіслано порядок денний даних зборів; договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 57 ГК України, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок".

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно із пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про те, що позивач належним чином був повідомлений про проведення зборів, оскільки повідомлення про проведення зборів надсилались на адресу позивача, зазначену в статуті Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", чинного на момент прийняття рішення загальними зборами, а саме - АДРЕСА_2, в свою чергу доказів повідомлення позивачем про зміну місця свого проживання (місцезнаходження) суду не надано, в порушення вимог статей 47, 43 ГПК України, залишили поза увагою та правовим аналізом те, що як в протоколі № 1 зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 (т. 1 а. с. 34-35), була зазначена нова адреса проживання ОСОБА_5 - АДРЕСА_1, так і в спірному протоколі зазначена адреса - АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 17).

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза правовим аналізом те, що спірним протоколом здійснено перерозподіл часток в статутному капіталі на підставі договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_6 частку в статутному капіталі Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", яка становить 66, 66 %. В той час як відповідно до протоколу № 1 зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" від 29.04.2013 та протоколу № 3 зборів учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" 08.07.2013 частка в статутному капіталі ОСОБА_4 становить 44, 36 %.

Враховуючи, що підставою для визнання недійсним договору дарування ОСОБА_5 в позовній заяві послався на те, що спірний договір дарування суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 57 ГК України, оскільки п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" встановлено обмеження на відчуження частки в статутному капіталі підприємства, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що при укладенні спірного договору дарування дотримано п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", який зроблений на підставі того, що заяву ОСОБА_4 від 14.09.2011 про вихід із приватного підприємства у зв'язку із передачею своєї частки на підставі договору дарування було розглянуто 08.07.2013 на зборах учасників Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок", оскільки місцевий господарський суд дійшовши даного висновку не врахував те, що п. 6.3 та п. 6.6 статуту Приватного підприємства "Експрес-Зв'язок" передбачена згода засновників підприємства, яка надається загальними зборами учасників підприємства, саме на передачу частки, а не затвердження її наслідків.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 914/1876/14.

Справу № 914/1876/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ