Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 908/2358/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І. Вовка, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"на постановувід 07.09.2015Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/2358/15-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ"простягнення 176 449,84 грну судове засідання представники сторін не з'явились заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" про стягнення 176 449,84 грн заборгованості за договором фінансового лізингу від 22.03.2007 № L389-03/07.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 (суддя М. Мірошниченко), залишеним без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 (колегія суддів: Л.Чернота, К.Бойченко, О.Скакун), позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Судові рішення мотивовані наступним.

22.03.2007 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" укладений договір фінансового лізингу № L389-03/07 (далі - Договір), за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов Договору лізингодавець придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу № Р363-03/07 від 22.03.2007 та на підставі акта приймання-передачі від 03.04.2007 передав його лізингоодержувачу.

Предметом лізингу є Тандемний каток HD 12 фірми HAMM, серійний номер Н1396361.

Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів, та не може бути менше одного року, відповідно до п. 1.2 Договору.

Згідно з графіком сторони визначили строк лізингу - 60 періодів лізингу.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 Договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця.

Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в графіку.

Оплата всіх лізингових платежів, зазначених в цьому розділі договору, здійснюється лізингодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку.

Відповідно до п. п. 5.1 - 5.4 загальних умов фінансового лізингу та додатку № 4 до договору, лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок.

Внаслідок наявності у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором, проведена реструктуризація заборгованості та між сторонами підписані угоди, якими внесені зміни до графіку платежів, а саме: угодою від 28.04.2007 про внесення змін до договорів фінансового лізингу сторони дійшли згоди внести зміни до примітки п.2 графіку; угодою від 02.03.2009 про внесення змін до договору сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 «Графік платежів» до договору; угодою від 01.09.2009 про внесення змін до договору сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 «Графік платежів» до договору; угодою від 02.08.2010 про внесення змін договору сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 «Графік платежів» до договору; угодою від 01.12.2010 про внесення змін договору сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 «Графік платежів» до договору; угодою від 04.05.2011 про внесення змін до договору сторони дійшли згоди внести зміни до додатку № 1 «Графік платежів» договору.

Однак, лізингоодержувачем за закінченням строку лізингу такі зобов'язання не були виконані належним чином та у повному обсязі.

У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони досягли згоди щодо внесення змін до договору, уклавши додаткову угоду від 28.02.2014 (далі - Угода до договору) та домовились про таке:

Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками, оформленими з 01.12.2009 по 17.02.2014 за Договором перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити у розмірі та строк, визначений сторонами, згідно з п. 1.1 Угоди до договору.

Відповідно до п. 1.2 Угоди до договору підписанням цієї угоди лізингоодержувач (відповідач) засвідчує та визнає, що на дату укладання угоди до договору, зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором.

Пунктом 1.3 Угоди до договору сторони визначили, що виконання зобов'язань/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим та встановили кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014 (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Докази погашення заборгованості у матеріалах справи у сумі 176449,84 грн відсутні.

З посиланням на вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоволення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги про стягнення лізингових платежів обґрунтовані посиланням на Договір та додаткові угоди до нього, а також на виставлені відповідачу рахунки з оплати лізингових платежів.

Відповідачем не заперечується факт здійснення господарських операцій, за якими виникла спірна заборгованість та, відповідно, наявність у нього зобов'язання з оплати лізингових платежів у розмірі 176 449,84 грн.

Водночас, відповідні зобов'язання відповідачем визнані, а також погоджений строк їх виконання (Угода від 28.02.2014) до 30.09.2014.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог є правомірним, а отже підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у справі № 908/2358/15-г залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил