Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 910/14844/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Міщенка П.К., Коваленка В.М.,суддів:Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на рішення та на постанову Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гартенка Віталія Федоровича господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі№ 910/14844/13господарського суду за позовом міста Києва Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гартенка Віталія Федоровича господарського суду міста Києва від 17.11.2014 рокудоКиївської міської радипровизнання права користування земельною ділянкою та визнання відсутнім праваза участюКиївської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

За участю представників: ПАТ"Київський завод гумових та латексних виробів" - ліквідатора Кіцула С.Б.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі розпорядника майна - керівника Гартенка Віталія Федорович звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою площею 31 089 кв. м., кадастровий номер 8000000000:79:286:0005, цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд заводу, що розташована за адресою: вул. Амурська, 6, Голосіївський район, м. Київ, 03022, за позивачем на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 18.09.2008 року, укладеного між сторонами; визнання відсутнім у відповідача права на розірвання вказаного вище договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері було подано позов в інтересах відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 18.09.2008 року через наявність у позивача заборгованості з плати за землю. Оскільки позивач перебуває в стані процедури банкрутства, заборгованість з плати за землю, яка належить до вимог третьої черги, має бути сплачена в порядку черговості та не може вважатися простроченою, у зв'язку з чим підстави для розірвання спірного договору відсутні, а позивач має право користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/14844/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року (головуючий суддя - Куксов В.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/14844/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із наведеними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора Гартенка Віталія Федорович звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення та невірне застосування судами приписів матеріального та процесуального права, зокрема, 1 ГПК України, ст. 20 Господарського кодексу України, 1, 2, 19, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі по тексту - Закон про банкрутство).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями встановлено наступні її обставини.

18.09.2008 року між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів") (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 30.09.2008 р. за № 79-6-00661 (Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 14.06.2007 року № 858/1519 та від 17.07.2008 року № 45/45 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Згідно з 2.1 Договору об'єктом оренди є земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Амурська, 6, у Голосіївському районі, м. Києва, площею 31 089 кв. м., цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель та споруд заводу, кадастровий номер 8000000000:79:286:0005.

Відповідно до п. 3.1 договір укладено на 15 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2010 року порушено провадження у справі № 50/311-б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство, до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 року у справі №50/311-б призначено розпорядником майна відкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" арбітражного керуючого Гартенка Віталія Федоровича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року у справі №50/311-б затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на суму 525 697,67 грн. вимогами третьої черги.

11.03.2013 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 910/4390/13 за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.09.2008 року та повернення земельної ділянки.

У зв'язку із наведеним, ПАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" подано позов у даній справі, оскільки вважає, що подання позову у справі №910/4390/13 порушує його право у подальшому, в разі задоволення позовних вимог і розірвання договору оренди земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою.

Позивач вважає, що, оскільки заборгованість з плати за землю підпадає під дію мораторію, у відповідача відсутні підстави для розірвання договору оренди та з цих підстав просив визнати за ним право користування земельною ділянкою та визнати відсутнім у відповідача право розірвання спірного договору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції із висновком якого погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що вимога визнати відсутнім право на розірвання Договору, пов'язана зі спонуканням не вчиняти дії, спрямовані на припинення права позивача на земельну ділянку, що виникли в силу укладення цього договору, є фактично вимогою не вчиняти дії в майбутньому, а тому не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останніх в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, право позивача на користування земельною ділянкою виникло внаслідок укладення спірного договору.

В силу ст. 395 Цивільного кодексу України позивач набув речове право на чуже майно.

При цьому згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 (Захист права власності) цього Кодексу.

Статтею 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Проте, слід погодитись із висновками судів попередніх інстанцій про те, що звернення прокуратури з позовом до суду з вимогою про розірвання Договору свідчить про визнання нею права позивача на користування земельною ділянкою, а тому підстави для захисту його в судовому у даному провадженні передчасні.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Сторона самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права.

В силу приписів статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів вважає, що вимога, з якою позивач звертається до суду, повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав.

Оскільки, на момент звернення до суду із позовом, відсутні правові підстави вважати порушеним право позивача на користування земельною ділянкою, а вимога визнати відсутнім право на розірвання договору оренди є, фактично, вимогою не вчиняти дії у майбутньому, тому суд касаційної інстанції погоджується із рішеннями попередніх судових інстанцій про підставність відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гартенка Віталія Федоровича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі №910/14844/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/14844/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий: П. К. Міщенко

Судді: В.М. Коваленко

В.Ю. Поліщук