Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 906/1596/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 рокуу справі№ 906/1596/13господарського судуЖитомирської областіза позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції в Житомирській області, 2. Стрижівської сільської ради Коростишівського районудо Акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва простягнення 19 337 720, 00 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- прокуратури:Баклан Н.Ю. посвідчення № 008813 від 11.10.2012 року,- позивачів:Держекоінспекції в Житомирській обл.: не з'явився, Стрижівської сільради: не з'явився,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Житомирській області та Стрижівської сільської ради Коростишівського району звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до акціонерної компанії "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва (далі за текстом - АК "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті") про стягнення 19 337 720, 00 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 30.12.2013 року у справі № 906/1596/13 в задоволенні позовних вимог Житомирському міжрайонному прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Житомирської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.12.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 906/1596/13 апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 30.12.2013 року у справі № 906/1596/13 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 30.12.2013 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 906/1596/13, а матеріали справити направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 1213 Цивільного кодексу України, ст. ст. 16, 18, 19 Кодекс України про надра, ст. ст. 33, 34, 41, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2014 року № 03-05/752 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/1596/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.06.2014 року, на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи продовжено на 15 днів та відкладено розгляд касаційної скарги до 26.06.2014 року, у зв'язку з неявкою представника позивача 2.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 10.07.2014 року, у зв'язку з неявкою представників позивачів та відповідача.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 07.07.2014 року № 03-05/946 для розгляду касаційної скарги у справі № 906/1596/13 у зв'язку з виходом з відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною Житомирською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевіркою додержання вимог природоохоронного законодавства встановлено самовільне (за відсутності спеціального дозволу, рішення про передачу у користування земельної ділянки та правовстановлюючих на неї документів) користування надрами АК "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" в особі представництва протягом вересня-жовтня 2010 року, внаслідок чого незаконно добуто 167 481 м. куб. піску вартістю 20 097 720, 00 грн.

Так, прокурор посилаючись на протокол огляду місця події від 21.09.2010 року; лист відповідача від 12.10.2010 року № 10.3053; договір на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші від 17.09.2010 року; звіт лабораторного дослідження зразків грунтосуміші, проведеного центральною лабораторією ПАТ "Укргеолбудм"; висновки судово-земельної експертизи від 03.08.2011 року, проведеної спеціалістами управління виробничо-технічного обслуговування КП "Кіровгеологія", та судово-бухгалтерської експертизи від 24.04.2012 року, проведеної в ході розслідування кримінальної справи; акт позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача від 12.10.2010 року; довідку управління Держкомзему в Коростишівському районі, та зазначаючи, що відповідач незаконно заволодів корисними копалинами місцевого значення вартістю 20 097 720, 00 грн., та враховуючи те, що відповідач частково, а саме в сумі 760 000, 00 грн., перерахував кошти за пісок на рахунок КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро", які використані на розвиток інфраструктури Стрижівської та інших територіальних громад Коростишівського району, звернувся до суду з вимогою про відшкодування 19 337 720, 00 грн. вартості безпідставно набутого майна (корисні копалини місцевого значення (пісок)) на підставі ст. ст. 1212 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища закріплено ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно ч. 1 якої порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 6 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення - конфіскації. Одержані від їх реалізації доходи спрямовуються в Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Отже, позов в інтересах Державної екологічної інспекції в Житомирській області може бути заявлено в разі порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2010 року Стрижівська сільська рада та представництво АК "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" уклали договір на тимчасове користування (вивіз) грунтосуміші, відповідно до п. 1.1. якого рада надала дозвіл Представництву "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" тимчасово проводити роботи з вивезення грунтосуміші з земель запасу Стрижівської сільської ради для будівництва автомобільної розв'язки.

Так, суди дослідили, що факт видобування грунтосуміші підтверджується і перерахуванням відповідачем на рахунок КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро" коштів в сумі 760 000, 00 грн., про що також зазначається в письмових поясненнях від 12.10.2010 року та в акті позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності представництва "Гюльсан іншаат санаї туризм накліят ве тіджарет анонім шіркеті" за період 01.01.2010 року по 31.12.2010 року КРУ в Житомирській області від 11.02.2011 року.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою прокурор вказав, що відповідач незаконно заволодів корисними копалинами місцевого значення вартістю 20 097 720, 00 грн., та враховуючи те, що відповідач частково, а саме в сумі 760 000, 00 грн., перерахував кошти за пісок на рахунок КП "Коростишівське архітектурно-планувальне бюро", які використані на розвиток інфраструктури Стрижівської та інших територіальних громад Коростишівського району, звернувся з вимогою про відшкодування 19 337 720, 00 грн. вартості безпідставно набутого майна (корисні копалини місцевого значення (пісок)) на підставі ст. ст. 1212 1213 Цивільного кодексу України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що матеріально-правовою вимогою прокурора є стягнення вартості безпідставно набутого майна, що ґрунтується на нормах цивільного законодавства, а саме, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що прокурором в порушення ст. 16 Цивільного кодексу та ст. 20 Господарського кодексу України, обрано не вірний спосіб захисту порушеного права в порядку ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно положень ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Колегія суддів Вищого господарського України зазначає, що в разі, коли виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в постанові від 02.10.2013 року у справі № 6-88цс13.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що матеріально-правовою вимогою прокурора є стягнення вартості безпідставно набутого майна, що ґрунтується на нормах цивільного законодавства, а саме, ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови в позові.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, судами попередніх інстанції вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 906/1596/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі № 906/1596/13 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко