Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 10/153

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від ВДВС: не з'явились від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явилисьна ухвалуГосподарського суду Рівненської області від 16.01.2014 рокута постановуРівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 рокуу справі№ 10/153на діїВідділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиціїза позовомДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доВідкритого акціонерного товариства "Любомирський вапняно - силікатний завод"простягнення 99 080, 16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі заявник) звернулась 29.11.2013 року, згідно поштового штемпелю на конверті (т. 1 а.с.89) зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції (далі ВДВС).

В своїй скарзі заявник просить витребувати у відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції матеріали виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 18.05.2004 року №10/153; визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2005 року за наказом господарського суду Рівненської області від 18.05.2004 року №10/153; визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2005 року з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області від 18.05.2004 року №10/153 про стягнення з ВАТ "Любомирський вапняно-силікатний завод" заборгованості на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", а саме: збитки від інфляції в сумі 5 584,49 грн., річних в сумі 2 398,10 грн., штраф в сумі 5269,33 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 883,28 грн., витрат на оплату послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 105,43 грн.; зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції відновити виконавче провадження та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.01.2014 року в задоволенні скарги заявника було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року апеляційну скаргу заявника було залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріали виконавчого провадження, з приводу виконання наказу суду від 18.05.2004 року № 10/153 та докази направлення стягувачу постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2005 року знищені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, заявник звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення, визнати неправомірними дії ВДВС та визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 21.09.2005 року з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 18.05.2004 року у справі № 10/153.

Заявник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень судом невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

27.04.2004 року по даній справі прийняте рішення, згідно з яким з ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" на користь заявника підлягає стягненню збитки від інфляції в сумі 5 584 грн.; 3% річних в сумі 2 398 грн.; штраф в сумі 5269 грн.; витрати по сплаті держмита в сумі 885 грн.; 105 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

18.05.2004 року виданий відповідний наказ.

29.11.2013 року заявник звернувся зі скаргою на дії ВДВС про що зазначено вище.

До матеріалів справи (т. 1 а.с. 94) залучена копія постанови ВДВС від 08.07.2004 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 10/153, якій видано 18.05.2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон) в редакції, яка діяла станом на день прийняття постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 10/153 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Аналогічний, 6 -ти місячний строк проведення виконавчих дій передбачений статтею 30 Закону (в редакції, яка діяла на день звернення заявника зі скаргою).

Як вбачається із скарги, скаржник вважає, що ним не пропущений строк на оскарження дій чи бездіяльності органів ВДВС, але аналіз зазначених норм діючого законодавства свідчить про те, що виконавчі дії щодо виконання наказу по даній справі повинні були бути завершені у 2005 році і заявник повинен був знати про це, і відповідно заявником пропущений строк передбачений ст. 121 - 2 ГПК України.

Враховуючи викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст.86, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 16.01.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року прийняті у справі № 10/153 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда