Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 913/2125/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України", м. Київ (далі - ДП "Вугілля України"),

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014

зі справи № 913/2125/13

за позовом ДП "Вугілля України"

до державного підприємства "Антрацит", м. Антрацит Луганської області (далі - ДП "Антрацит"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", смт Дубівський, м. Антрацит Луганської області (далі - ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська");

приватне акціонерне товариство "Луганська вугільна компанія", м. Луганськ (далі - ПАТ "Луганська вугільна компанія"),

про стягнення збитків у сумі 42 555,48 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "Вугілля України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ДП "Антрацит" збитків у сумі 42 555,48 грн.

Позов мотивовано тим, що ДП "Антрацит" порушило визначене договором поставки зобов'язання здійснити завантаження вугіллям відповідно до вимог завантаження, що ставляться залізницею.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2014 (суддя Косенко Т.В.) позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 (колегія суддів у справі: суддя Бойченко К.І. - головуючий, судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ДП "Вугілля України" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі внаслідок невірного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 528, 618 Цивільного кодексу України та статей 194, 228 Господарського кодексу України (далі - ЦК України, ГК України).

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Антрацит" просить залишити скаргу без задоволення з наведених у відзиві мотивів.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- 19.04.2011 ДП "Вугілля України" (покупець) та ДП "Антрацит" (постачальник) уклали договір поставки вугілля № 21-11/1-ЕН (далі - Договір № 21-11/1-ЕН);

- згідно з пунктом 2.1 Договору № 21-11/1-ЕН вугілля поставляється на умовах DDP Інкотермс-2000 (поставка зі сплатою мита до місця призначення) з урахуванням погоджених сторонами умов даного правочину та за вказаними у ньому реквізитами покупця;

- у додатку від 30.06.2011 № 07/11-2 до даного правочину вказано, що вантажоодержувачем є Трипільська теплоелектростанція, що належить відкритому акціонерному товариству "Державного енергетичного концерну "Центренерго" (далі - Трипільська ТЕС, ВАТ "ДЕК "Центренерго"), а станцією призначення - станція "Трипілля Дніпровське" Південно-західної залізниці;

- пунктом 3.1.2 Договору № 21-11/1-ЕН передбачено обов'язок постачальника здійснити завантаження вугіллям відповідно до вимог завантаження, що ставляться залізницею;

- у липні 2011 року ДП "Антрацит" на виконання Договору № 21-11/1-ЕН відвантажило вугілля у вагони №№ 65239204, 60651956, 65287666, 68434703, 68010230, 67862672, 67191676; вантаж супроводжувався залізничними накладними №№ 53268504, 53301206, 53302907, 53303327, 53301073, 53329876) до названої станції призначення вантажоодержувача - Трипільської ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго";

- у дорозі на станції "Нижньодніпровський вузол" було виявлено надлишок вантажу у цих вагонах, що підтверджується актами загальної форми №№ 1225, 1226, 1227, 1228, 3356, 3358, 3361 та комерційними актами АА №№ 039700/380/220, 039701/381/221, 039699/379/219, 040524/341/216, 040525/342/217, 040523/340/215, 040526/343/218;

- у зв'язку наявністю загрози безпеки руху поїздів було здійснено перевантаження вугілля з зазначених вагонів до вагонів №№ 60697976, 66628165, 66711910, 66937368, 66820028 та видано накладні №№ 46775425, 46776209, 46776860, 46776993;

- Південно-західна залізниця на станції призначення здійснила з одержувачем вантажу - Трипільською ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" остаточні розрахунки за перевезення вантажу, в тому числі за перевантаження вантажу в сумі 42 555, 48 грн., що відображено в накопичувальних картках №№ 28071137, 28071138, 28071143 та інших документах;

- Трипільску ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" у Договорі № 21-11/1-ЕН зазначено як вантажоодержувача вугілля, оскільки ДП "Вугілля України" (постачальник) уклало з ПАТ "Центренерго" (покупець) договір поставки вугілля від 29.04.2011№ 111/2 (далі - Договір № 111/2);

- ВАТ "ДЕК "Центренерго", сплативши Південно-Західній залізниці 42 555, 48 грн. за перевантаження вантажу в дорозі, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "Вугілля України" як контрагента за Договором № 111/2 про стягнення збитків у зазначеній сумі;

- рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-35/18943-2012 цей позов було задоволено;

- за заявою ДП "Вугілля України" від 24.05.2013 № 0886/02 з ВАТ "ДЕК "Центренерго" було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі присудженої зазначеним судовим рішенням суми; про сплату ДП "Вугілля України" відповідної суми свідчить складений названими сторонам акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2013 (а.с.58);

- у досліджених у справі накладних вантажовідправником зазначено ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська".

Статтею 124 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), передбачено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

За змістом статті 62 Статуту остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до статті 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга статті 224 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка ї завдала.

Відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової відповідальності, і для застосування такої відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки - збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Статтею 2 Статуту передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до пункту 6 Статуту вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

За змістом статей 30, 32 Статуту завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.

З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд, установивши, що відправником вантажу, який було перевантажено згідно з дослідженими у даній справі фактичними обставинами, є ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська", а не відповідач у справі - ДП "Антрацит", дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДП "Антрацит" не відповідає за наслідки неправильного завантаження вагонів та їх перевантаження. Відтак судом апеляційної інстанції в задоволенні позову відмовлено.

Доводи касаційної скарги обґрунтованість висновку апеляційного господарського суду не спростовують.

Підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014

зі справи № 913/2125/13 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко