Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 910/20416/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 28.11.2013у справі№ 910/20416/13 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"проскасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, що оформлене протоколом № 1582 від 09.10.2013 за наслідками розгляду акту про порушення № 22761 від 17.09.2013в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Шумєєв О.Є.; - відповідача Гаркавенко С.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2013 у справі №910/20416/13 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 (судді: Зубець Л.П., Мартюк А.І., Новіков М.М.), задоволений позов Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі відповідач/скаржник); за рішенням, скасовано рішення комісії структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі РЕМ "Лівобережний" ПАТ "Київенерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, що оформлене протоколом №1582 від 09.102.2013 за наслідками розгляду акту про порушення №22761 від 17.09.2013.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про рішення комісії структурного відокремленого підрозділу "Київські електричні мережі РЕМ "Лівобережний" ПАТ "Київенерго" з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, що оформлене протоколом №1582 від 09.10.2013 за наслідками розгляду акту про порушення №22761 від 17.09.2013.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що актом про порушення Правил користування електричною енергією №22761 від 17.09.2013 встановлено факт самовільного підключення позивача до електроустаткування струмоприймачів до мережі поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії, а саме: у акті зазначено про прилад обліку електричної енергії №0083539, 2012 року випуску. В той же час, між позивачем та відповідачем укладений договір №200 від 27.02.2002 на користування електричною енергією, в додатках до якого, не значиться лічильник під номером 0083539, про якій йдеться в акті. Отже, як стверджує позивач, оскільки прилад обліку електроенергії №0083539 не є власністю та не знаходиться на балансі позивача, то, відповідно, зазначення в акті про порушення Правил користування електричною енергією саме позивачем є некоректним. Крім того, як стверджує позивач, кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", за результатами здійснення перевірки якого й складено акт №22761 від 17.09.2013, перебувало в оренді СПД ОСОБА_6, з яким у відповідача був укладений прямий договір на постачання електричної енергії №60635 від 23.08.2007.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи даний позов виходили з того, що розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адмінінстрації від 11.02.2008 №105 адміністративний будинок АДРЕСА_1 передано на баланс, як нежитловий фонд Комунальному підприємству "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" та делеговано йому функції орендодавця.

Судами встановлено, що розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 11.07.2008 №826 "Про розгляд питань оренди нежилих приміщень" Комунальному підприємству "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" наданий дозвіл на укладення з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 договору оренди нежитлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 191,0 кв.м. для використання під заклад харчування - кафе, терміном - до 01.01.2013. Тобто, відповідачем під час проведення перевірки, за наслідками якої було складено Акт про порушення №22761 від 17.09.2013, невірно визначено споживача електричної енергії - позивача, в той час, як між відповідачем та СПД ОСОБА_6 був укладений прямий договір на постачання електричної енергії №60635, на підставі якого й здійснювалися розрахунки за електричну енергію. При цьому в акті №22761 значиться прилад обліку електричної енергії №0083539, рік випуску 2012, проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вказаний прилад є власністю позивача або знаходиться на його балансі.

Згідно з ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до приписів п.п. 1 та 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Разом з тим, як вбачається із судових рішень, прийнятих у даній справі, судами попередніх інстанцій зроблено висновки щодо укладення між відповідачем та СПД ОСОБА_6 договору на постачання електричної енергії №60635 та невірного визначення відповідачем користувача (орендаря) кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за відсутності прямих доказів в матеріалах справи, тобто за відсутності самого договору на постачання електричної енергії №60635, так само, як і за відсутності будь-якого договору оренди кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в матеріалах справи, що свідчить про прийняття судами попередніх інстанцій судових рішень з порушенням норм процесуального права в частині прийняття судових рішень на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених судами доказів.

До того ж, зазначаючи в мотивувальних частинах судових рішень про те, що 10.01.2012 комісією позивача та СПД ОСОБА_6 був підписаний акт приймання-передачі приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", тобто, фактично встановлюючи факт повернення приміщення СПД ОСОБА_6 з оренди, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на той факт, що акт про порушення №22761 складений 17.09.2013, тобто майже через вісім місяців після повернення СПД ОСОБА_6 орендованого приміщення та, відповідно, не встановили яким чином, навіть при наявності прямого договору на постачання електричної енергії в орендоване приміщення (кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1") №60635, укладеного з відповідачем, особа могла вчинити порушення правил користування електричною енергією щодо приміщення, яке вибуло з її користування.

Виходячи із наведеного, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій допущено низку порушень норм процесуального права (ст. 43 ГПК України); зроблені судами висновки не підтверджуються матеріалами справи; судами так і не визначено, хто був користувачем приміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" та, відповідно, хто має відношення (встановлення, користування) до приладу обліку електричної енергії №0083539 на дату складання акту від 17.09.2013.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами неповно, за відсутності відповідних доказів в матеріалах справи, а тому прийняті у даній справі судові рішення слід скасувати і справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, під час здійснення якого врахувати, викладене в даній постанові та прийняти судові рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2013 у справі №910/20416/13 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.І. Картере

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Євсіков