Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 905/8440/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиЯсинуватської міської ради на постановувід 31.03.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Донецької області № 905/8440/13за позовомЯсинуватської міської радидо відповідачів:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Естарс"проспонукання до вчинення певних дій,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.02.2014 у справі №905/8440/13 (суддя Бокова Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Будко Н.В., суддів Москальової І.В., Сгара Е.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Ясинуватської міської ради (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ" (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Естарс" (далі-відповідач-2) про зобов'язання відповідачів надати для затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Артема, 31 в м. Ясинувата, Донецької області для розміщення виробничих об'єктів та зобов'язання відповідачів оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку під об'єктами нерухомості, що належать їм на праві приватної власності за адресою: вул. Артема, 31, м. Ясинувата, Донецька область.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що використання відповідачами земельної ділянки без правовстановлюючих документів має наслідком несплату останніми земельного податку, у зв'язку з чим позивач у справі втрачає значні суми коштів.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2014.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 03.08.2011 у справі №10/96пн за Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естарс" було визнано право на оформлення документації на отримання державного акту на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 66,88 га, яка знаходиться під об'єктами нерухомого майна, розташованими по вул. Артема, 31 в м. Ясинувата, а також зобов'язано Ясинуватську міську раду розглянути на найближчій сесії питання про передачу вказаним товариствам зазначеної земельної ділянки загальною площею 66,88 га в постійне користування.

Рішенням Ясинуватської міської ради №9/353 від 30.08.2011, на підставі ст.ст.12, 19, 123 Земельного кодексу України, дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Естарс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ" виступити замовниками з розробки проекту землеустрою з відводу земельної ділянки із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 47,3190 га для розміщення і обслуговування виробничих об'єктів по вул. Артема, 31, співвласниками якого вони є, а саме: 20% Товариство з обмеженою відповідальністю "Естарс" та 80% Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ", з метою подальшої передачі зазначеної земельної ділянки в постійне користування. Пунктом 2 зазначеного рішення вказаних осіб зобов'язано надати розроблений проект землеустрою на затвердження міській раді з метою оформлення землекористування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідачів з численними листами та претензіями, в яких зазначав про необхідність сплати земельного податку, навіть без оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, та наявної заборгованості відповідачів, що виникла у зв'язку з невнесенням зазначених платежів.

Відповідно до листа Ясинуватської ОДПІ Донецької області №2133/9/15-013 від 27.02.2013 у 2012 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ" сплачено 138765,23 грн земельного податку, станом на 01.02.2013 сплачено 9039,82 грн податку, заборгованість відсутня, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Естарс" до Ясинуватської ОДПІ податкові декларації з плати за землю не надає, земельний податок не сплачує.

Зазначаючи про те, що в результаті несплати відповідачами грошових коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Ясинувата, вул. Артема, 31, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належить відповідачам на праві приватної власності, міській бюджет втрачає значну суму коштів, Ясинуватська міська рада звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідачів надати на затвердження проект землеустрою та оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що орган місцевого самоврядування не є стороною у правовідносинах відносно самого процесу розробки проекту землеустрою, оскільки замовником робіт виступає майбутній землекористувач, а виконавцем - відповідна ліцензована організація, у зв'язку з чим зазначили про недоведеність та необґрунтованість доводів позивача відносно порушення саме його прав відповідачами внаслідок недотримання визначеного законодавством 6-ти місячного строку на розробку проекту. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про передчасність та необґрунтованість іншої заявленої позовної вимоги про зобов'язання оформлення правовстановлюючих документів на землю, оскільки вказані дії можуть бути здійсненими за результатами розгляду і затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За приписами ст. 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Статтею 28 Закону України "Про землеустрій" визначено, що розробники документації із землеустрою зобов'язані, зокрема, виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не доводив своєї участі в процесі розробки документації з землеустрою спірної земельної ділянки, доказів укладення відповідного договору з розробником документації із землеустрою не надавав.

Відтак, дозволивши Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфорт ЯМЗ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Естарс" у рішенні №9/353 від 30.08.2011 виступити замовниками у розробленні проекту землеустрою з відводу спірної земельної ділянки, Ясинуватська міська рада виконала обов'язок, визначений ст.123 Земельного кодексу України, і подальше розроблення вказаного проекту за приписами ст.28 Закону України "Про землеустрій" є обов'язком відповідачів у справі сумісно з відповідною землевпорядною організацією, отже посилання позивача на недодержання саме відповідачами встановленого у вказаній статті шестимісячного строку для складання документації із землеустрою є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, як вірно зазначено судами першої інстанції та апеляційної інстанцій, у рішенні Ясинуватської міської ради №9/353 від 30.08.2011 не встановлено строку, в який відповідачам необхідно надати розроблений проект землеустрою на затвердження міській раді з метою оформлення землекористування, що також свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині

Також, колегія суддів погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій про передчасність та необґрунтованість іншої заявленої позовної вимоги щодо зобов'язання відповідачів оформити правовстановлюючі документи на землю, оскільки, зазначені дії відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, а також приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" можуть бути здійсненими за результатами розгляду і затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, який ще не був наданий відповідачами.

Водночас, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги не узгоджуються з підставами звернення позивача до суду - несплата відповідачами земельного податку за користування спірною земельною ділянкою, адже чинним законодавством визначені спеціально уповноважені органи для проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства, а також визначено методики розрахунків розміру шкоди, завданої державі внаслідок невиконання вимог закону.

При цьому, за приписами Податкового кодексу України земельний податок відноситься до загальнодержавних податків, який сплачується у встановленому законом порядку та за який суб'єкти господарської діяльності складають і подають до податкових органів відповідні декларації. А отже, в силу закону, в разі наявності заборгованості зі сплати земельного податку, що, за твердженням позивача, завдає значної шкоди міському бюджету, відповідна податкова інспекція не позбавлена права на звернення до суду визначеної юрисдикції з позовом про стягнення такої заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, позивач, в порушення зазначених процесуальних норм, не довів за допомогою належних і допустимих доказів порушення саме його прав або інтересів відповідачами і що задоволення позовних вимог, заявлених у такий спосіб, призведе до відновлення цих прав або інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 у справі Господарського суду Донецької області № 905/8440/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос