Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 905/2873/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Реактив"на постановувід 21.01.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Донецької області № 905/2873/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Реактив"доВідкритого акціонерного товариства "Содовий завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області за участюПрокуратури Донецької областіпрозобов'язання підписати угоду про зміну договору оренди,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача - третьої особи - Генеральної прокуратури України не з'явились не з'явились Сіромашенко Р.Л.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.10.2013 у справі № 905/2873/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Колесника Р.М., суддів Говоруна О.В., Кучерявої О.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Марченко О.А., суддів Попкова Д.О., Татенко В.М.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" (далі-відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, а також за участі Прокуратури Донецької області, про зобов'язання відповідача підписати угоду від 01.03.2013 про зміну умов договору від 24.10.1990 про оренду цеху ГОК та ХОМ (в редакції угоди від 04.06.1999)..

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 75, 760 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не прийнято до уваги істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору оренди від 24.10.1990, що сталася внаслідок придбання позивачем частини об'єкту оренди, який, за твердженням скаржника, є цілісним майновим комплексом із завершеним циклом виробництва, розташований за новою адресою.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін та третьої особи не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 24.10.1990 між Слов'янським виробничим об'єднанням "Хімпром", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод", (орендодавець) та Кооперативом "Реактив", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Реактив", (орендар) укладено договір оренди цеха ГОК та ХОМ, за умовами редакції від 04.06.1999 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування та володіння цех ГОК та ХОМ, будівлі, що входять в цех, споруди, обладнання, механізми, матеріали та інше (п.1.1 договору); орендований об'єкт розташований за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91 (п.1.2 договору); орендар зобов'язується в переданих йому виробництвах, продовжувати виробництво окису кальцію, хімічно осаджуваної крейди, високодисперсного і гідратованого окису кальцію і організувати виробництво інших продуктів (п.2.1 договору); розмір орендної плати 12140 грн на дату підписання угоди, в тому числі ПДВ 2023 грн (п.3.1 договору); вартість послуг орендар сплачує по окремим договорам (п.3.3 договору); всі витрати за користування телефоном сплачуються орендарем самостійно згідно виставлених рахунків (п.3.4 договору); орендодавець має право, зокрема, укласти з орендарем угоди на обслуговування залізничним транспортом, постачання води, газу, електроенергії, сировини і т.п. (п.4.1 договору); орендар зобов'язується, зокрема, сплачувати орендодавцю вартість послуг цеху КВПіА, цеху енергопостачання і зв'язку, цеху з.д. транспорту, АЦС, по збуту, постачанню, виробництву аналізів та ін. центральної лабораторії, лабораторії екології, лабораторії якості продукції та ін. згідно укладених договорів (п.5.1 договору); строк дії оренди до 24.10.2025 (п.7.1 договору в редакції змін б/н б/д до договору); цей договір не підлягає розірванню в односторонньому порядку, за виключенням випадків, коли одна із сторін порушує умови цього договору і свої зобов'язання (п.7.3 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав орендарю основні фонди цеху ГОК і ХОМ у кількості 337 позицій згідно переліку (додаток №1).

Наказом Фонду державного майна України від 20.12.1995 на виконання Указу Президента України від 25.11.1994 №699/94 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" перетворено Державне підприємство Слов'янське виробниче об'єднання "Хімпром" у Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод" із статутним фондом 3292300125000,00 карбованців (32923001,25 гривень), засновником якого є держава в особі Фонду державного майна України.

Згідно з наказом Фонду Державного майна України № 906 від 24.05.2002, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Донецькій області № 395 від 31.03.2003 відповідачу видано перелік нерухомого майна, переданого у його власність за наказом Фонду Державного майна України № 50 від 20.12.1995.

Арбітражним судом Донецької області ухвалою від 03.01.2001 порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод".

19.03.2001 Донецьким філіалом СГП "Укрспецюст" за дорученням Відділу державної виконавчої служби України м. Слов'янська проведено публічні торги з реалізації рухомого та нерухомого майна відповідача, в т.ч. того, що входило до складу орендованого позивачем майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведених торгів складено акт від 19.03.2001, який відповідно до п. п. 4.9, 7.1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 №42/5, є достатнім підтвердженням набуття права власності на рухоме майно щодо якого проводилися прилюдні торги, і за змістом якого переможцем та набувачем печі №1, печі №3, залізничної колії, рухомого майна (330 позицій) є позивач.

Також, свідоцтвами про придбання майна з прилюдних торгів від 24.05.2001, зареєстрованими в реєстрі за №1492, №1493, №1494, виданими приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_1, підтверджується, що за наслідками проведених торгів позивач став власником і нерухомого майна, а саме споруди котельної, споруди колишньої компресорної, будівлі станції акумуляторів погрузчиків відповідно.

Таким чином, позивач набув у власність частину майна, що входило до складу об'єкту оренди за договором оренди від 24.10.1990.

Рішенням Виконкому Слов'янської міськради частині об'єктів нерухомого майна, в тому числі і тим, що були придбані позивачем, присвоєно поштову адресу - м. Слов'янськ, вул. Парижської комуни, 26, що підтверджується листом головного архітектора м. Слов'янська №453 від 09.07.2007.

Господарським судом Донецької області постановою від 04.09.2003 відповідача визнано банкрутом, а ухвалами цього суду від 11.09.2012 та від 02.04.2013 строк ліквідаційної процедури продовжувався до 27.01.2013 та до 02.10.2013 відповідно.

08.10.2012 відповідач звернувся до Виконкому Слов'янської міської ради з заявою про присвоєння поштової адреси майновому комплексу цеху гідрату окису кальцію та хімічно осадженої крейди (ГОК і ХОМ) у складі: будівлі складу ГСМ, будівлі механічної майстерні з кузнею, будівлі головного корпусу ХОМ, асфальтові дороги, будівлі головного корпусу ГОК, будівлі складу готової продукції; будівлі відділення вапняно-обпалювальних печей, будівлі перевантажувальної станції і нахильної галереї, будівлі адміністративного корпусу, будівлі відділення грохочення та випалу крейдяної фракції, будівлі медпункту та прохідної, галереї з бункерами скіпових підйомників, приймальня 2-х бункерне устаткування, будівля насосної станції технічно оборотної води, складу бункерного вапна, градирня оборотного водопостачання, дороги автомобільні та площадки, градирня оборотного водопостачання. В зазначеній заяві ВАТ "Содовий завод" вказано, що наведені об'єкти перебувають на балансі підприємства, увійшли до складу статутного капіталу та є власністю ВАТ "Содовий завод".

05.12.2012 рішенням Виконавчого комітету Слов'янської міської ради майновому комплексу цеху ГОК і ХОМ, переданому у власність відповідачу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України №395 від 31.03.2003, у вищевказаному заявленому відповідачем складі, присвоєно поштову адресу: вул. Паризької Комуни, 29, м. Слов'янськ. Також, вказаним рішенням рекомендовано ліквідатору ВАТ "Содовий завод" звернутися до КП "БТІ" для внесення поточних змін до матеріалів технічної інвентаризації та правовстановлюючих документів згідно пункту 1 вказаного рішення.

01.03.2013 позивач листом №138 направив відповідачеві проект угоди від 01.03.2013 про зміну договору оренди, за умовами якої пропонувалося внести зміни до складу орендованого майна, його адреси, визначення сумісного майна єдиним господарюючим суб'єктом із завершеним циклом виробництва продукції, а також виключення деяких пунктів договору і доповнення договору новими пунктами.

Втім, зазначена додаткова угода від 01.03.2013 підписана відповідачем з протоколом розбіжностей та направлена позивачеві 11.03.2013, отже, сторони не досягли згоди з жодної з запропонованих умов щодо зміни договору оренди, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про їх безпідставність, з чим слід погодитись, враховуючи таке.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, згідно з ч. 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Можливість та підстави зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин встановлені нормою статті 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;

Таким чином, звертаючись з позовом про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивачеві належало з допомогою належних та допустимих доказів довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач в порушення ст. ст. 33, 34 ГПК України не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявності обставин і підстав, з якими закон пов'язує можливість зміни договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, фактично доводи позивача зводяться до посилання на необхідність внесення змін до договору оренди у зв'язку набуттям ним у власність частини орендованого майна, яке він став вважати єдиним з майном відповідача об'єктом оренди з завершеним циклом виробництва за новою поштовою адресою. Втім, зазначеним обставинам судами попередніх інстанцій дана відповідна оцінка і правомірно визначено, що їх наявність, з огляду на положення ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, свідчить лише про припинення дії оренди щодо викупленого майна у вигляді окремих індивідуально-визначених об'єктів, які не становлять єдиного з майном відповідача спільного об'єкту із завершеним циклом виробництва, розташованого за новою адресою, однак не підтверджує решту доводів позивача і не є беззаперечною підставою для зміни договору оренди в розумінні суті статті 652 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про безпідставність позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до припущень і намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реактив" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі Господарського суду Донецької області № 905/2873/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос