Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року Справа № 904/4741/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Овечкіна В.Е., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016у справі№ 904/4741/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комінцентр-Сервіс ЛТД"До1) Дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" 2) Приватного підприємства "Укрекспорт"Провизнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права приватної власності, реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно,за участю представників сторін:від позивача ?Не з'явились, від відповідача 1?Матяш Т.В.,від відповідача 2?Не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комінцентр-Сервіс ЛТД" у червні 2015 року звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" та Приватного підприємства "Укрекспорт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрації права приватної власності, реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 у справі № 904/4741/15 (суддя Петрова В.І.) відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: у будівлі літ. Б-б, на V поверсі, приміщення 5 поз. 1-26, І, ІІ, III, загальною площею 515,9 (п'ятсот п'ятнадцять цілих дев'ять десятих) кв.м; на VI поверсі, приміщення 6 поз. 1-22, І, 11, III, загальною площею 523,7 (п'ятсот двадцять три цілих сім десятих) кв.м; загальною площею відчужуваного нерухомого майна 1039,6 (одна тисяча тридцять дев'ять цілих шість десятих) кв.м, укладений 05.12.2014 між Приватним підприємством "Укрекспорт" та Дочірнім підприємством "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП". Припинено провадження в частині скасування державної реєстрації права приватної власності Дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" на нерухоме майно ? нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в будівлі літ. Б-б, на V поверсі приміщення 5 поз. 1-26, І, II, III, загальною площею 515,9 (п'ятсот п'ятнадцять цілих дев'ять десятих) кв.м; на VI поверсі приміщення 6 поз. 1-22, І, 11, III, загальною площею 523,7 (п'ятсот двадцять три цілих сім десятих) кв.м; загальною площею відчужуваного нерухомого майна 1039,6 (одна тисяча тридцять дев'ять цілих шість десятих) кв.м, проведену на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного 05.12.2014 між Приватним підприємством "Укрекспорт" та Дочірнім підприємством "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП". Прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комінцентр-Сервіс ЛТД" у Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції право приватної власності на нерухоме майно ? нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в будівлі літ. Б-б, на V поверсі приміщення 5 поз. 1-26, І, II, III, загальною площею 515,9 (п'ятсот п'ятнадцять цілих дев'ять десятих) кв.м; на VI поверсі приміщення 6 поз. 1-22, І, 11, ІІІ, загальною площею 523,7 (п'ятсот двадцять три цілих сім десятих) кв.м, загальною площею нерухомого майна 1039,6 (одна тисяча тридцять дев'ять цілих шість десятих) кв. м; та припинено провадження у справі № 904/4741/15 в цій частині. Припинено провадження у справі № 904/4741/15 в частині позовних вимог до відповідача 2 ? Приватного підприємства "Укрекспорт". Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Комінцентр-Сервіс ЛТД" у задоволенні заяви від 16.06.2015 року про забезпечення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/4741/15 ( у складі колегії суддів: Чохи Л.В. ? головуючого, Чимбар Л.О., Виноградник О.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 у справі №904/4741/15 в частині відмови в задоволенні позовної заяви про визнання договору купівлі-продажу від 05.12.2014 недійсним скасовано, і в цій частині позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: у будівлі літ. Б-б на V поверсі приміщення 5 поз. 1-26, І, ІІ, III, загальною площею 515,9 кв.м. на VI поверсі приміщення 6 поз. 1-22, І, 11, III, загальною площею 523,7 кв.м., загальною площею відчужуваного нерухомого майна 1039,6 кв. м., укладений 05.12.2014 між Приватним підприємством "Укрекспорт" та Дочірнім підприємством "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О, зареєстрований в реєстрі за № 2687. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 у справі № 904/4741/15 продовжено строк розгляду касаційної скарги Дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 . Відкладено розгляд скарги на 10.05.2016.

Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016, Дочірнє підприємство "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2015 у справі № 904/4741/15 в силі.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, і матеріалами справи підтверджується, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом, між Приватним підприємством "Укрекспорт" (продавець) та Дочірнім підприємством "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" (покупець) 05.12.2014 укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належні продавцю на праві приватної власності нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в будівлі літ. Б-б, на V поверсі приміщення 5 поз. 1-26, І, II, III, загальною площею 515,9 кв.м; на VI поверсі приміщення 6 поз. 1-22, І, 11, III, загальною площею 523,7 кв.м. Загальною площею відчужуваного нерухомого майна 1039,6 кв. м.

Право власності на спірні приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2014 за дочірнім підприємством "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним на підставі приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції в рішенні від 07.07.2015 виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, при цьому він послався на постанову пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якою не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що оскаржуване рішення в частині відмови в позові про визнання договору недійсним винесене з порушенням матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та підлягають скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Сукдом апеляційної інстанції встановлено, що матеріалами справи, на день укладення спірної угоди приватне підприємство "Укрекспорт" не являлося власником спірної будівлі.

Так, рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2008 у справі № 6-3/2008 визнано недійсною третейську угоду, укладену 22.03.2007 між Приватним підприємством "Укрекспорт" та ОСОБА_8; скасовано рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Левлекс" від 22.03.2007 про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Укрекспорт" до ОСОБА_8 про визнання дійсним укладеного у простій письмовій формі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.12.2006, визнання права власності Приватного підприємства "Укрекспорт" на поверхи 5 та 6 нежитлового приміщення загальною площею 1039,6 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1; відкликано виконавчий лист, виданий Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 04.04.2007 на виконання рішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Левлекс" у справі № 10-18/07 за позовом Приватного підприємства "Укрекспорт" до ОСОБА_9 про визнання права власності за Приватним підприємством "Укрекспорт" на 5-му поверсі приміщення 5 поз.1-26, 1 - сходова клітина, 2 сходова клітина, 3 ліфт, загальною площею 515,9 кв.м; на 6-му поверсі приміщення 6, поз. 1-22, 1,2 сходова клітина, 3 - ліфт, загальною площею 523,7 кв.м; в буд. літ. Б-6, загальною площею 1039,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та рестрацію за приватним підприємством "Укрекспорт" у комунальному підприємстві "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" права власності на 5-му поверсі приміщення 5 поз. 1-26, 1 сходова клітина, 2 сходова клітина, 3- ліфт, загальною площею 515,9 кв.м; на 6-му поверсі приміщення 6, поз. 1-22, 1,2 сходова клітина, 3- ліфт, загальною площею 523,7 кв.м, в будинку літ. Б-6, загальною площею 1039,6 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 55-56)

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13.10.2008 визнано недійсним договір купівлі-продажу 5 та 6 поверхів будівлі за адресою: АДРЕСА_1, площею 1039,6 кв.м, укладений між Приватним підприємством "Укрекспорт" та ОСОБА_8, зобов'язано сторони повернути отримане за даним договором; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Комінцентр-Сервіс ЛТД" право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на 5-му поверсі приміщення 5 поз.1-26, 1 - сходова клітина, 2 сходова клітина, 3 ліфт, загальною площею 515,9 кв.м; на 6-му поверсі приміщення 6, поз. 1-22, 1,2 сходова клітина, 3 - ліфт, загальною площею 523,7 кв.м; в буд. літ. Б-6, загальною площею 1039,6 кв.м. (а.с. 129-134)

Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації безпідставно відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Комінцентр-Сервіс ЛТД" в реєстрації прав власності на підставі вказаних рішень.( а.с. 154-159)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2009 припинено юридичну особу - Приватне підприємство "Укрекспорт" (код ЄДРПОУ 30745237). Постанову направлено Управлінню з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для внесення державним реєстратором відповідного запису до ЄДРПОУ. (а.с. 181-182)

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пункту 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.15 постанова пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 Цивільного кодексу України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції не з'ясовано, яким чином порушуються законні права позивача у зв'язку з укладенням відповідачами спірного договору купівлі-продажу, яким чином він (договір) впливає на права чи інтереси позивача.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як пояснила представник позивача, спірні приміщення постійно знаходились в його користуванні або в користуванні орендарів, яким воно передавалось за договором оренди. Тому заявлення віндикаційного позову про витребування майна не відповідає захисту його дійсних інтересів і, навпаки, для скасування реєстрації спірного договору вимагається рішення суду про визнання цього договору недійсним.

У наведених постановах пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України дано правове розяснення в частині того, яким чином власник майна, який не є стороною договору, може захистити своє право і повернути майно, а саме: шляхом заявлення позову про витребування майна від набувача.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що вказана правова позиція не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вказане майно постійно знаходилось у її власника, ніколи ним не відчужувалось і покупцям за договорами купівлі-продажу не передавалось.

Крім цього, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, діючим цивільним законодавством передбачено право заінтересованої особи, що не є стороною договору, але заперечує його дійсність, звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним.

Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова відповідає законодавству та прийнята на підставі матеріалів справи.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку, та не спростовують законних і обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/4741/15 Господарського суду Дніпропетровської області з слід залишити без змін, а касаційну скаргу "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Васильківське ХЗП" товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківське ХЗП" без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/4741/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Овечкін В.Е. Чернов Є.В.