Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 911/2004/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1

відповідача -

третіх осіб -

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Селянського (фермерського) господарства "Василько", за участю: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Селянського (фермерського) господарства "Василько" - Приватне підприємство "Агросинтез-плюс"; третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" про стягнення суми боргу,

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про стягнення солідарно з відповідачів 1000 грн. пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року та на підставі договору поруки №21-12/2012-1 від 21.12.2012 року; 743,36 грн. пені на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року; 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК070410/7 від 07.04.2010 року, угоди №15-11/12-54 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012 року; а також позивач просив суд пропорційно стягнути з відповідачів адвокатські витрати в розмірі 2000 грн., нарахованих згідно договору №28-1/13 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні селянського (фермерського) господарства "Василько" - Приватне підприємство "Агросинтез-плюс".

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез".

Рішенням господарського суду Київської області від 12 серпня 2013 року (суддя Щоткін О.В.) позов задоволений повністю та стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1000 грн. пені. Стягнуто з селянського (фермерського) господарства "Василько" на користь позивача 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 743,36 грн. пені, 1912,42 грн. адвокатських витрат та 1645,15 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 87,58 грн. адвокатських витрат та 75,35 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року рішення суду скасоване частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Василько" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 1000 грн. пені. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Василько" на користь позивача 21090,84 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 743,36 грн. пені, 1645,15 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" на користь позивача 75,35 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на користь селянського (фермерського) господарства "Василько" 75,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 грудня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року в частині вирішення питання про стягнення адвокатських витрат скасовано та справу в цій частині направлено до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду. В решті частині постанову залишено без змін.

При новому розгляді справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2014 року рішення господарського суду Київської області від 12 серпня 2013 року в даній справі в частині стягнення адвокатських витрат в розмірі 2 000 грн. скасоване. Прийняте в цій частині нове рішення про відмову в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 87,58 грн. та з селянського (фермерського) господарства "Василько" 1 912,42 грн. на користь позивача адвокатських витрат.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 5 лютого 2014 року в частині відмови в стягненні адвокатських витрат, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 12 серпня 2013 року.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення витрат за надання адвокатських послуг та відмову позивачу в позові в цій частині, апеляційний господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 надавав позивачеві правові послуги і отримав за це від останнього плату в сумі 2000 грн. як фізична особа - підприємець, а не як адвокат, тому ці витрати позивача не є витратами на оплату послуг адвоката в розумінні ст.ст.44, 49 ГПК України.

Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2013 року між ТзОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець) був укладений договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги), згідно умов якого виконавець зобов'язався надавати замовнику правову допомогу на умовах та в порядку, передбаченому цим договором (т.1, а.с.47).

Факт виконання адвокатом ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань за укладеним договором щодо надання позивачеві адвокатських послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема Актом прийому-передачі документів від 28.01.2013 року та Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.05.2013 року, підписаними між замовником та виконавцем (т.1, а.с.50, 51).

Крім того, сплата даних адвокатських витрат підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №191 від 28.01.2013 року (т.1, а.с.53).

За вказаних обставин, суд вважає, що висновки апеляційного господарського суду в тому, що ОСОБА_1 надавав позивачу правові послуги і отримав за це від останнього плату в сумі 2000 грн. як фізична особа-підприємець, про що зазначено в платіжному дорученні №191 від 28.01.2013 року, визнати законними і обгрунтованими не можна, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема наведеними в мотивувальній частині даної постанови Вищого господарського суду України.

При цьому, апеляційний господарський суд не звернув уваги та не дав належної правової оцінки тим обставинам, що відповідно до вказаного платіжного доручення призначенням платежу є плата за послуги згідно договору №28-1/13 від 28.01.2013 року, тобто договору про надання адвокатських послуг.

Саме по собі зазначення в платіжному дорученні одержувачем ОСОБА_1 (ФОП) не може бути доказом того, він є фізичною особою, яка займається підприємницькою діяльністю.

Тому, постанова апеляційного господарського суду як прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права в цій частині не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.

Перевіряючи законність і обгрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення в цій частині позову, суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому його необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2014 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Рішення господарського суду Київської області від 12 серпня 2013 року залишити без змін.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

С у д д і Грек Б.М.

Палій В.В.