Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 908/2260/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відпо-відальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.08.15у справі№908/2260/15-ггосподарського судуЗапорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй компанія"третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"провитребування майна з чужого незаконного володінняза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,третя особаМаксименко І.В. (дов. від 23.12.15)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-строй компанія" про витребування майна: вантажного автомобілю MAN26413 (шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.15 (суддя Алейникова Т.Г.) в позові відмовлено, з мотивів припинення у позивача права користування предметом лізингу ще у 2012 році, а докази перебування на теперішній час майна саме у ТОВ "Торг-Строй Компанія" матеріали справи не містять.

За результатом апеляційного перегляду, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Скакун О.А., судді: Ломовцева Н.В., Колядко Т.М.), рішення скасоване, позовні вимоги задоволені у повному обсязі, оскільки чинне законодавство не пов'язує укладення договору зберігання з правом власності поклажодавця на майно, передане на зберігання, тому ТОВ "Торг-строй компанія" має повернути спірне майно ТОВ "ШБ "Альтком", яке виступає поклажодавцем у правовідносинах між сторонами.

Не погоджуючись із судовими актами, третя особа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що позивач не є власником спірного майна, єдиним законним власником оспорюваного майна, яке є також предметом лізингу є третя особа - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", строк договору лізингу закінчився вже у червні 2012, на підтвердження чого матеріали справи містять договір фінансового лізингу від 26.04.07 №L639-04/07, а саме: п.1.2 (а.с.8) та додаток №1 до договору лізингу, де визначений графік платежів (а.с.17).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "ШБ "Альтком" (лізингоодержувач) 26.04.07 укладений договір фінансового лізингу №L639-04/07, за яким лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у володіння та користування протягом усього строку лізингу за плату (лізингові платежі) майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються у специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (а.с.8-12).

Специфікацією від 26.04.07, яка є невід'ємною частиною договору, сторони визначили, що предметом лізингу є вантажний автомобіль MAN 26413 № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166581 (а.с.9). Строк лізингу закінчився згідно до п.1.1 договору, у червні 2012 року.

Пунктом 8.1 договору визначено, що він діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором. Також договором не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після червня 2012 року. При цьому, не укладалися додаткові угоди до договору щодо продовження строку лізингу та не визначалися порядки розрахунків за таких обставин.

На виконання умов Договору ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" придбало предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передало у тимчасове володіння та користування ТОВ "ШБ "Альтком", що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізинга від 07.07.07 (а. с.17).

Між ТОВ "ШБ "Альтком" (поклажодавець) та ТОВ "Торг-строй компанія" (зберігач) 03.06.14 укладений договір зберігання (а.с.20-23), відповідно до якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього договору рухоме майно на підставі акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною зазначеного договору (а.с.31-33). Предметом договору зберігання, серед іншого, є тягач сідельний MAN 26413 (шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1), зазначений у п.22 акта приймання-передачі майна на зберігання відповідно до вказаного договору.

Відповідно до п.1.2 договору зберігання за цим договором є безоплатним. При цьому, п.2.1 визначено, що зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання і несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві відповідно до цього договору та чинного законодавства України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.

Пунктом 6.1 визначено, що договір є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками, тобто з 03.06.14. Строк дії договору погоджений сторонами і спливає 30.12.14 (п.6.2).

Крім того, п.3.2 передбачене право поклажодавця протягом строку дії договору у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, що зберігається. Даний обов'язок також кореспондується у п.2.1.4.

08.01.15 позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою №08/01-15 про повернення майна у зв'язку із закінченням строку договору зберігання (а.с.23). Відповідач листом від 09.01.15 №03/01/15 (а.с.24) повідомив позивача, що не може повернути спірне майно через відсутність власних співробітників у місці його зберігання, а саме: м. Донецьк та проведення періодичних воєнних дій у цій місцевості, при цьому відповідач стверджує, що після стабілізації військово-політичної ситуації у місті зазначена техніка у належному стані буде передана ТОВ "ШБ "Альтком".

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно за договором зберігання повернуто поклажодавцю не було, строк дії договору сторони не продовжили, що змусило позивача звернутися до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Місцевий господарський суд відмовляючи у позовних вимогах вказав на те, що оспорюваний вантажний автомобіль підлягає поверненню тільки його власнику, тобто ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - третій особі у справі, а тому витребовування позивачем майна з чужого незаконного володіння є безпідставним.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та зобов'язання відповідача повернути позивачеві спірний предмет договору зберігання, оскільки предметом цього позову є виконання зобов'язань зберігача щодо повернення майна за договором зберігання від 03.06.14, а не витребування майна з чужого незаконного володіння, як це було помилково визначено у позові. При тому, що ст.4 ГПК України наділяє господарські суди не лише правом, а й обов'язком у вирішенні спорів застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову. На думку апеляційної колегії чинне законодавство не пов'язує укладення договору зберігання з правом власності поклажодавця на майно, передане на зберігання. Тобто, відповідно до вимог ст.ст.936, 949 ЦК України, ТОВ "Торг-строй компанія" зобов'язано повернути спірне майно ТОВ "ШБ "Альтком", яке виступає поклажодавцем у правовідносинах між сторонами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновку суду апеляційної інстанції помилковими, а місцевого суду - вірними зважаючи на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння рухомого майна у ТОВ "Торг-строй компанія".

Статтями 317, 387 ЦК України визначено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Він також має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіла ним.

Статтею 400 ЦК України визначений обов'язок негайного повернення майна недобросовісним володільцем особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору, закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Як встановлено судами, єдиним законним власником оскаржуваного майна - тягача сідельного MAN 26413 (шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1) і єдиною особою, що має право витребовувати дане майно з незаконного володіння - є третя особа, на користь якого за преюдиційним рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.15 по справі 908/592/15-г, витребуваний предмет лізингу. При цьому, у позивача припинилось право користування предметом лізингу ще у 2012 році. Доказів перебування на теперішній час майна саме у відповідача - ТОВ "Торг-Строй Компанія" у м. Донецьк не надано.

Зважаючи на те, що підставою даного позову визначено невиконання умов договору зберігання, які врегульовано нормами цивільного кодексу, а саме Главою 66 ЦК України, що визначає наслідки невиконання сторонами договору зберігання. При цьому, позивач не може витребовувати майно у такий спосіб, бо відносини зберігання передбачають інший спосіб захисту порушеного права зберігача і поклажодавця та порядок врегулювання відповідних спорів, а суд позбавлений права змінювати предмет позову або виходити за межі позовних вимог, тим паче, що позивач позбавлений права користування на заявлене майно ще у 2012 році, а власником майна є третя особа, місцевий суд правомірно відмовив у задоволені позовних вимог про витребовування майна з чужого незаконного володіння.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.15 підлягає залишенню без змін, а постанова Донецького апеляційного суду від 26.08.15 - скасуванню.

Судовий збір у порядку ст.49 ГПК України підлягає стягненню з позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.08.15 скасувати. Рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.15 у справі №908/2260/15-г залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 9, корп. 5, оф. 101 код ЄДРПОУ 34480657) суму 8271,29 (вісім тисяч двісті сімдесят одна грн. 29 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак