Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 54/267 (4/397) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.за участю представників: від прокуратури:Кузнецова Ю.В., посв. №023135 від 26.11.2013р.;від позивача:Боков І.О., дов. №3055/15/1 від 29.07.2013р.;від відповідача:Ситий В.О., дов. №13-11-16493 від 27.12.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиЗаступника прокурора міста Києва та Державної іпотечної установина постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р.за заявоюПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. за нововиявленими обставинамиу справі господарського суду№54/267 (4/397) міста Києваза позовомДержавної іпотечної установидо Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"за участюПрокурора міста Києвапростягнення 864 685 033,52грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. (складене 11.10.2013р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р. у справі №54/267 (4/397), частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. у справі №54/267. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. у справі №54/267 скасовано та прийнято нове, яким припинено провадження у справі №54/267 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 693595080грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи інфляційні втрати в розмірі 69 359 508грн., 3 % річних в розмірі 28 731 938,65грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Розстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2013р. (складене 11.10.2013р.) у справі №54/267 на загальну суму 98115056,19грн. на п'ять років (60 місяців), згідно з наведеним у рішенні графіком.

Заступник прокурора міста Києва та Державна іпотечна установа з прийнятими судовими актами не погодились та звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувані судові акти, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. у справі №54/267 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Мирошниченка С.В. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №54/267 (4/397) відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.01.2014р. №08.03-04/89.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

У письмових поясненнях на касаційні скарги відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 10.02.2014р. прокурор та представник позивача підтримали вимоги касаційних скарг, представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення останніх.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.10.2008р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладений кредитний договір №7/1, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009р.

Згідно з п. 1.4.1 договору відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних.

Пунктом 1.4.2 договору визначено, що відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.4.3 договору остання сплата відсотків здійснюється позичальником не пізніше дати, зазначеної в п. 1.2 договору.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009р. у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р. та постановою Правління Національного банку України №452 від 05.08.2009р. - продовжено до 10.02.2010р.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До вказаних істотних обставин можуть бути віднесені обставини, які були встановлені при прийнятті рішення в іншій пов'язаній господарській справі. При цьому такі обставини мають бути, зокрема, істотними для даної справи (рішення у якій переглядається за нововиявленими обставинами), тобто виходячи із наявності чи відсутності яких тощо було прийняте таке рішення та впливати на таке рішення, та такі істотні обставини має бути прямо вказано судом (встановлені судом) в рішенні, прийнятому в іншій пов'язаній справі.

Так, господарські суди попередніх інстанцій, переглядаючи судове рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. за нововиявленими обставинами правомірно врахували при оцінці питань наявності нововиявлених обставин постанову Верховного Суду України від 02.07.2013р., яка спростовує фактичні дані, що викладені в судовому рішенні, яке переглядалось за нововиявленими обставинами.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій, здійснивши перерахунок дійшов до вірного та обґрунтованого висновку, що на правовідносини, які склалися між сторонами, поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, вірно визначились з розміром сум, належних до стягнення.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно застосував приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та припинив провадження у даній справі в частині стягнення 693595080грн. з огляду на сплату відповідачем основної заборгованості по поверненню кредиту.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду з посиланням на скрутний фінансовий стан та погашення основного боргу перед позивачем.

Відповідно до п.3, п.6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Встановивши наявність обставин, які є винятковими та такими, що достатні для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, а також врахувавши фінансовий стан сторін, ступінь вини відповідача, його платоспроможність, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про розстрочення виконання рішення суду на строк п'ять років.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржників, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р у справі №54/267 (4/397) відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013р у справі №54/267 (4/397) - залишити без змін, а касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Державної іпотечної установи - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков