Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 5011-36/11522-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Корчук О.В. - за дов. від 26.11.2013р. №1-132000/12185від відповідача:Піскун С.П. - за дов. від 01.04.2013р. № 103/04/13 Шуплякова С.Б. - за дов. від 15.12.2013р. № 207/12/13від третьої особи:ОСОБА_7 - за дов. від 21.09.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"на рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р.у справі№ 5011-36/11522-2012 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"доПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_8простягнення 154 365,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" про стягнення 154 365,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2012р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р., у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2013р. рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.01.2013р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. (головуючий суддя Гавриловська І.О., судді Нечай О.В., Удалова О.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. (головуючий суддя Кондес Л.О., судді Ропій Л.М., Рябуха В.І.), позов задоволено частково; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 146 646,75 грн. страхового відшкодування; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 256, 267, 985, 990 Цивільного кодексу України, статті 354 Господарського кодексу України, статей 8, 16, 17 Закону України "Про страхування", з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 щодо виплати страхового відшкодування.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 58 Конституції України, статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що судами не досліджувалось питання повідомлення ОСОБА_8 позивача про прийняте відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за договором страхування. Окрім цього скаржник посилається на те, що ОСОБА_8 на момент ДТП, у результаті якої було знищено застрахований автомобіль, перебував у стані алкогольного сп'яніння, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також скаржник зазначає, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на вартість залишків автомобіля.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.04.2007р. між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне РУ" та ОСОБА_8 (позичальник) укладено кредитний договір № 23-237/07-А, у відповідності до умов якого банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 31 386 дол. США з оплатою за процентною ставкою 10 процентів річних для придбання автомобіля Honda Accord.

У забезпечення виконання умов даного кредитного договору між позивачем (заставодержатель) та третьою особою у справі (заставодавець) укладено договір застави автомобіля від 17.04.2007р., предметом якого є передача у заставу заставодержателю легкового автомобіля марки Honda Accord 2006 р.в. чорного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

На виконання вимог кредитного договору та договору застави між Відритим акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія", нове найменування якого Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія", (страховик) та ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Ноnda Ассоrd, д.н.з. НОМЕР_1.

Вигодонабувачем за цим договором страхування є ТОВ Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є позивач, який має першочергове право на отримання страхового відшкодування на свою користь, тобто на погашення кредитної заборгованості страхувальника (пункт 4 договору страхування № 5-376-131/08).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2008р. о 23 год. 45 хв. ОСОБА_8, керуючи застрахованим автомобілем, потрапив на дорожній ділянці с. Мирча - с. Тальське Бородянського району Київської області, у дорожньо-транспортну пригоду, у результаті якої автомобіль отримав механічні пошкодження у зв'язку із з'їздом у кювет.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2008р. у справі № 3-22112/11 ОСОБА_8 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10.10.2008р. ОСОБА_8 звернувся до відповідача із заявою про настання випадку, який може бути визнаний страховим.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 13.03.2009р. № 2170, проведеного експертом автотоварознавцем ОСОБА_9, вартість матеріальних збитків, завданих страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля Ноnda Ассоrd, д.н.з. НОМЕР_1, при ДТП, складає 154 365,00 грн. і дорівнює ринковій вартості автомобіля.

Згідно з пунктом 6 договору страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 до страхових випадків належить, зокрема пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв'язку з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ВАТ "СТ "Гарантія" про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми та моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2011р. у справі № 2-36/11 позов ОСОБА_8 до ВАТ "СТ "Гарантія" задоволено частково, присуджено до стягнення з останнього на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" страхове відшкодування у розмірі 150 100,00 грн. та пеня у сумі 17 913,57 грн. Рішенням апеляційного суду міста Києва від 18.04.2012р. рішення Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2011р. скасовано, у позові відмовлено повністю. Рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на тому, що оскільки вигодонабувач - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не реалізував своє право на стягнення страхового відшкодування у встановленому порядку, із відповідною заявою до страховика не звертався, дії щодо сплати страхового відшкодування із вигодонабувачем не узгоджувались, у місцевого суду не було підстав для задоволення позову страхувальника на користь вигодонабувача страхового відшкодування і пені.

Зважаючи на викладені обставини, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", як вигодонабувач за договором страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08, звернулося з даним позовом до ПрАТ "СТ "Гарантія".

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення 154 365,00 грн. страхового відшкодування за договором від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 добровільного страхування наземного транспорту.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до статті 990 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про страхування" страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 985 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про страхування" страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Зі змісту наведених правових норм випливає, що договір страхування надає право вигодонабувачу вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у результаті ДТП, яка сталася 08.11.2008р. о 23 год. 45 хв. на дорожній ділянці с. Мирча - с. Тальське Бородянського району Київської області, було знищено автомобіль марки "Ноnda Ассоrd", д.н.з. НОМЕР_1, що відповідно до пункту 6 договору страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 є страховим випадком, з настанням якого у відповідача виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування. У свою чергу відповідач свої зобов'язання за цим договором щодо виплати страхового відшкодування не виконав.

Порядок виплати страхового відшкодування встановлено у пунктах 1.4., 1.5., 1.7., 1.8. додатку № 1 до договору страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08, який є його невід'ємною частиною.

Так згідно з пунктом 1.8. додатку № 1 до договору страхування страхова виплата (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків; страхова виплата за цим договором страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах дійсної вартості транспортного засобу на момент укладення договору; якщо страхова сума за цим договором перевищує дійсну вартість транспортного засобу відповідно до експертної оцінки ринкової вартості цього автомобіля, то страхове відшкодування за ризиком "тотальне знищення" виплачується в наступному порядку: у розмірі дійсної вартості транспортного засобу з урахуванням умов страхування (франшизи, обмеження та інше) на користь вигодонабувача або страхувальника.

У висновку автотоварознавчого дослідження від 13.03.2009р. № 2170 було встановлено, що вартість матеріальних збитків, завданих страхувальнику в результаті пошкодження автомобіля Ноnda Ассоrd, д.н.з. НОМЕР_1, при ДТП, складає 154 365,00 грн. і дорівнює ринковій вартості автомобіля.

Відповідно до пункту 10 договору від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 франшиза для ризику "тотальне знищення транспортного засобу" встановлюється п'ять відсотків.

Враховуючи викладене і зважаючи на умови договору страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08 з урахуванням додатку № 1 до нього, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування у розмірі 146 646,75 грн.

При цьому, як вірно зазначили місцевий та апеляційний суди, вартість залишків пошкодженого автомобіля страхувальника не впливає на вартість збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки подальша доля залишків цього автомобіля повинна вирішуватись між страхувальником і страховиком, а не між останнім і вигодонабувачем.

Окрім цього судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відхилено посилання відповідача на умови пункту 2.2. додатку № 1 до договору страхування, згідно з яким страховик звільняється від виплати страхового відшкодування у разі знищення транспортного засобу внаслідок управління особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ним не підтверджено належними доказами факт перебування ОСОБА_8 під час ДТП у вказаному стані.

У свою чергу із встановлених місцевим та апеляційним судами обставин вбачається, що ОСОБА_8 на момент ДТП був тверезий, що також підтверджується протоколом від 09.10.2008р. № 488 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано відхилено висновок від 07.12.2010р. № 154/к комісійної судово-медичної експертизи, який ґрунтується на припущеннях і не містить чітких відповідей на поставлені питання.

За таких обставин, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування у даному випадку.

Окрім цього слід зазначити, що посилання місцевого суду на приписи Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09.09.2009р. № 400/666, є помилковим, оскільки її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли у 2008 році. Проте вказана помилка не вплинула на обґрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для виплати відповідачем страхового відшкодування за договором страхування від 17.07.2008р. № 5-376-131/08.

При цьому апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи було правильно застосовано приписи Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995р. № 114/38/15-36-18, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем було заявлено заяву про застосування позовної давності у справі.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (статті 256 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з тим, що позивач, згідно з умовами договору від 17.07.2008р. № 5-376-131/08, є вигодонабувачем, який має першочергове право на отримання страхового відшкодування, а не страхувальником (застрахованою особою), до правовідносин між вигодонабувачем та страховиком застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зважаючи на відсутність належних доказів на підтвердження дати, коли банку відмовлено у виплаті страхового відшкодування, і як наслідок виникло право на позов у даній справі, керуючись частиною 5 статті 267 Цивільного кодексу України, визнав поважними причини пропуску позивачем позовної давності.

У свою чергу за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, касаційна інстанція погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів стосовно наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 146 646,75 грн. страхового відшкодування, а також для відмови в іншій частині позовних вимог.

У свою чергу доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013р. у справі № 5011-36/11522-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк