Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №910/386/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 910/386/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс", м. Київпростягнення 134 735, 33 грн.

за участю представників

позивача: Степаненко О.А.,

відповідача: Чернова О.А.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Євроформат" (далі за текстом - ТОВ "Завод Євроформат") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудсервіс" (далі за текстом - ТОВ "Інтербудсервіс") про стягнення заборгованості в сумі 134 735, 33 грн. за Договором субпідряду № 857 від 24.12.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "Інтербудсервіс" на користь ТОВ "Завод Євроформат" основний борг у розмірі 134 735, 33 грн. та судовий збір.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 735, 33 грн. за Договором субпідряду № 857 від 24.12.2012 року є законними та обґрунтованими, оскільки факт виконання субпідрядником робіт за Договором за грудень 2013 року та вартість придбаного обладнання підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, актами форми КБ-2в, КБ-3 та актом на придбання устаткування, які хоч і не було підписано підрядником, що фактично вказує на недобросовісне виконання ним своїх договірних зобов'язань, проте свідчить про виконання субпідрядником робіт за Договором, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вищевказаній сумі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача невиконаного у обумовлений строк, і у зв'язку з цим простроченого, обов'язку сплатити суму боргу в розмірі 134 735, 33 грн., оскільки акти прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 4 658, 40 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 17 863, 01 грн. відповідачем не підписані з посиланням на невиконання позивачем в цій частині вимог п. 8.3 Договору та додатку № 3 до Договору, а акт на купівлю устаткування загалом на суму 277 200, 00 грн. відповідачем також не підписаний у зв'язку з тим, що позивачем всупереч п. 4.8 Договору не надано накладні на купівлю обладнання (ліфта), тобто відповідачем не прийнято виконані роботи з посиланням на недоліки у їх виконанні, що узгоджується як з приписами ст. 853 Цивільного кодексу України, так і з п. п. 4.8, 6.1.5, 6.2.6 Договору, а тому у відповідача не виник обов'язок по їх оплаті, який, відповідно, не є і простроченим.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Завод Євроформат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року.

ТОВ "Інтербудсервіс" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Розпорядженням від 07.12.2015 року № 03-05/2299 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року - скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року необхідно залишити в силі з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2012 року ТОВ "Інтербудсервіс" (підрядник) та ТОВ "Завод Євроформат" (субпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 857 (далі за текстом - Договір), за умовами якого субпідрядник зобов'язався за завданням підрядника виконати на свій ризик та своїми силами роботи, зазначені в пункті 1.2. Договору, а підрядник - прийняти і оплатити виконані роботи. Найменування робіт: Поставка та виконання монтажно-налагоджувальних робіт підйомної платформи для маломобільних груп населення у м. Севастополь (Крим), вул. Загородня Балка, 1 (об'єкт).

Згідно з п. 3.1. Договору ціна цього Договору є Договірною ціною, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток №1 до Договору).

В Додатку № 1 до Договору сторони узгодили договірну ціну в сумі 299 880, 00 грн.

В п. п. 4.1., 4.2. Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором проводяться після підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), (далі - Акти) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), (далі - Довідки). Субпідрядник щомісяця до 30 числа звітного місяця передає підряднику Акти та до 1 числа місяця, наступного за звітним, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Згідно з п. п. 4.3, 4.5, 4.6 Договору підрядник перераховує субпідряднику попередню оплату, яка здійснюється на підставі постанови КМУ від 27.12.2001 року № 1764 "Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва" в розмірі 70 відсотків від загальної суми цього Договору, наведеної в п. 3.1. Договору.

Підрядник проміжними виплатами оплачує вартість фактично виконаних протягом відповідного місяця робіт за цим Договором у розмірі 95 % від суми зазначеної у Довідці за відповідний місяць, протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами Довідки та Актів.

Сума у розмірі 5 % від вартості виконаних робіт, зазначеної у Довідці за відповідний місяць, перераховується підрядником субпідряднику впродовж 14 календарних днів після виконання та приймання усіх робіт за Договором.

Згідно з п. 4.7 Договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в порядку, визначеному ДБН 1.1-1-2000, із урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат субпідрядника, підтверджених відповідними документами, по усіх складових вартості робіт зазначених у вихідних даних.

В п. 4.8 Договору визначено, що оплата матеріалів, придбаних субпідрядником для виконання робіт за Договором, здійснюється відповідно до акта та накладних на матеріали, які завірені круглою печаткою підприємства.

Відповідно до п. п. 6.1.1., 6.1.4. Договору підрядник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з наданими Актами та довідками; забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт відповідно до умов цього Договору на підставі наданих субпідрядником Актів та Довідок.

Згідно з п. 6.2.6 Договору підрядник має право у разі виявлення відхилень письмово надати субпідряднику претензію (вказівку) та розпорядження про їх усунення, а за потребою - прийняти рішення про припинення робіт.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Інтербудсервіс" було лише частково оплачено виконані субпідрядником роботи за Договором в сумі 150 000, 00 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Завод Євроформат" на підтвердження виконання робіт за Договором складено Акти прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 4 658, 40 грн. та Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 17 863, 01 грн., а також на підтвердження купівлі обладнання на суму 277 200, 00 грн. складено Акт на купівлі устаткування, що в сукупності по грудню 2013 року оформлено загальною Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на загальну суму 299 721, 41 грн., які були надіслані підряднику листом № 279/14 від 27.06.2014 року для підписання.

Проте, як встановлено судами, підрядник на день розгляду справи зазначені документи не підписав та не повернув позивачу, а вказував в листі № 204/207 від 16.07.2014 року на неотримання підтвердження вартості придбаного субпідрядником обладнання, зокрема, на ненадання накладних на придбання обладнання (ліфта).

Як було вищезазначено, відповідно до п. 4.6 Договору сума у розмірі 5 % від вартості виконаних робіт, зазначеної у Довідці за відповідний місяць, перераховується підрядником субпідряднику впродовж 14 календарних днів після виконання та приймання усіх робіт за Договором.

Оскільки вартість виконаних субпідрядником робіт складає 299 721, 41 грн. (95 % від якої становить 284 735, 33 грн.), а підрядником було оплачено роботи в сумі 150 000, 00 грн., то розмір неоплаченої частини робіт, яка заявлена позивачем, складає 134 735, 33 грн.

ТОВ "Завод Євроформат" було направлено ТОВ "Інтербудсервіс" претензію № 259/14 від 11.06.2014 року про сплату заборгованості та повернення підписаних належним чином екземплярів Актів прийнятих будівельних робіт та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, проте заборгованість на наданий час підрядником сплачено не було і вказані документи не повернуто субпідряднику у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за невиконання умов договору субпідряду, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 317 Господарського кодексу України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до положень ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається та господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт виконання позивачем робіт за Договором субпідряду № 857 від 24.12.2012 року, що підтверджується, зокрема, Актом прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 4 658,40 грн., Актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 17 863,01 грн., а також Актом на купівлі устаткування на суму 277 200, 00 грн., що в сукупності по грудню 2013 року оформлено загальною Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на загальну суму 299 721, 41 грн., які були надіслані підряднику листом № 279/14 від 27.06.2014 року для підписання.

Проте, як встановлено судами, підрядник на день розгляду справи зазначені документи не підписав та не повернув позивачу, а вказував в листі № 204/207 від 16.07.2014 року на неотримання підтвердження вартості придбаного субпідрядником обладнання, зокрема, на ненадання накладних на придбання обладнання (ліфта).

Як визначено в ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Відтак, вказаними законодавчими приписами передбачено обов'язок замовника негайно розпочати прийняття виконаних робіт та заявити про їх недоліки у випадку їх наявності.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує, що відповідно до норм чинного законодавства субпідрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання підрядника до підписання актів виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України" від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані роботи та складені акти виконаних робіт у грудні 2013 року, в той час як відповідач всупереч вимогам ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України відмовився від оплати таких робіт лише в липні 2014 року після надіслання йому претензії позивачем, що свідчить про недотримання підрядником обов'язку негайно розпочати прийняття виконаних робіт та заявити про їх недоліки у випадку їх наявності.

До того ж, що відповідач не надав судам доказів в підтвердження наявності недоліків виконаних робіт.

З урахуванням вищезазначених правових приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що передання і прийняття робіт на підставі підписаних в односторонньому порядку актів виконаних робіт (наданих послуг) і виникнення за такими актами прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки).

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.10.2012 року у справі № 23/236.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що в порушення вимог ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України замовник безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), а відтак, строк оплати за актами виконаних робіт настав і відповідач не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за Договором субпідряду.

В той же час, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту наявності у відповідача невиконаного у обумовлений строк, і у зв'язку з цим простроченого, обов'язку сплатити суму боргу в розмірі 134 735, 33 грн., оскільки акти прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року відповідачем не підписані з посиланням на невиконання позивачем в цій частині вимог п. 8.3 Договору та додатку № 3 до Договору, а акт на купівлю устаткування загалом на суму 277 200, 00 грн. відповідачем також не підписаний у зв'язку з тим, що позивачем не надано накладні на купівлю обладнання (ліфта), тобто відповідачем не прийнято виконані роботи з посиланням на недоліки у їх виконанні

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на ту обставину, що позивачем були виконані роботи та складені акти виконаних робіт у грудні 2013 року, в той час як відповідач всупереч вимогам ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України відмовився від оплати таких робіт більше ніж через пів року, що свідчить про недотримання підрядником обов'язку негайно розпочати прийняття виконаних робіт та заявити про їх недоліки у випадку їх наявності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3 були підписані субпідрядником в односторонньому порядку і такі акти недійсними судом не визнавались, що вказує на дійсність таких актів згідно з приписами ст. 882 Цивільного кодексу України і є підставою для оплати виконаних робіт за Договором.

В той же час, суд касаційної інстанції враховує, що відповідачем в порушення приписів ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України своєчасно не надано субпідряднику документально-обгрунтованих відмов щодо підписання кожного із таких актів, як і не дотримано обов'язку негайного повідомлення про можливі недоліки виконаних робіт у визначеному законом порядку, у зв'язку з чим відповідач втратив право посилатись на недоліки у виконаних роботах і вказане свідчить лише про намагання підрядника ухилитись від прийняття та оплати таких робіт.

Зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як вимоги позивача про стягнення з відповідача 134 735, 33 грн. за Договором субпідряду № 857 від 24.12.2012 року є законними та обґрунтованими, оскільки факт виконання субпідрядником робіт за Договором за грудень 2013 року та вартість придбаного обладнання підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, актами форми КБ-2в, КБ-3 та актом на придбання устаткування, які хоч і не було підписано підрядником, що фактично вказує на недобросовісне виконання ним своїх договірних зобов'язань, проте свідчить про виконання субпідрядником робіт за Договором, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вищевказаній сумі.

Крім того, згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року у справі № 910/386/15-г - скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2015 року у справі № 910/386/15-г - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга