Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 905/676/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на постановуДонецького апеляційного господарського судувід28.09.2015у справі№ 905/676/15Господарського судуДонецької областіза позовомАкціонерного товариства Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А."доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" простягнення суми

за участю

- позивача:Лавренчук Т.В. (довіреність від 24.02.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Акціонерне товариство Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А. в особі представництва "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А." (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - відповідач) 26 772 979,50 грн., з яких: 6 700 911,76 грн. пеня за несвоєчасну оплату грошових зобов'язань за платіжним сертифікатом №3; 15 077 729,36 грн. інфляційних нарахувань на заборгованість по грошових зобов'язаннях за платіжним сертифікатом №3; 431 515,19 грн. три відсотки річних на заборгованість по грошових зобов'язаннях за платіжним сертифікатом №3; 3 061 883,52 грн. основного боргу по платіжному сертифікату №4 від 05.05.2015; 1 397 163,35 грн. сума гарантійних утримань; 98 758,40 грн. пеня за несвоєчасну сплату гарантійних утримань; 4 937,92 грн. три відсотки річних на суму гарантійних утримань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи на підставі договору субпідряду на капітальний ремонт автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2015 (суддя Сич Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бойченко К.І., судді Колядко Т.М., Стойка О.В.), позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції і прийняти нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з письмовим клопотанням про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату у зв'язку з розглядом 09.12.2015 справ за його участі у Господарському суді Запорізької області.

Клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, а представниками, згідно цієї норми, є як керівники, так і інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Із наданих на підтвердження клопотання матеріалів не вбачається, що позивач, як юридична особа, припиняв свою діяльність у зв'язку із наведеними у клопотанні обставинами.

Згідно ж приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду касаційної скарги здійснюється лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а оскільки таких обставин не вбачається, з урахуванням наведеного та тієї обставини, що учасники процесу попереджались судом касаційної інстанції що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги, і перешкод для її розгляду не встановлено, враховуючи процесуальну заборону на вчинення у суді касаційної інстанції процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, що визначено статтею 1115 наведеного кодексу, в задоволенні клопотання належить відмовити.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.09.2014 відповідач як "Підрядник" та позивач як "Субпідрядник" уклали контракт номінального субпідряду на виконання капітального ремонту автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський №3 (далі - Контракт) відповідно до якого на підставі інструкції Інженера, а також листа № 1962/1/20-02-10 від 02.09.2014 Державного Агентства Автомобільних Доріг України як "Замовник" з погодженням залучити субпідрядні організації для виконання частини робіт, обумовлених даним Контрактом, Підрядник залучає у якості Субпідрядника - позивача, для виконання частини Контракту на будівельні роботи на ділянці автодороги М03 Київ - Харків - Довжанський, ЛОТ 3, в рамках Контрактної угоди від 26.05.2014 між Замовником та Підрядником, а саме: - будівництво дорожнього покриття; - будівництво скотопрогону; - встановлення захисних кожухів магістральних газопроводів у відповідності з наданою ВОР, згідно Проекту ремонту автодороги М03 Київ - Харків - Довжанський.

Субпідрядник в свою чергу приймає на себе та погоджується виконати зобов'язання Підрядника по переданих на субпідряд частинах робіт. (ст.1 Контракту).

Відповідно до п.2.1 ст.2 Контракту Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту частини автодороги М03 Київ-Харків-Довжанський по тим видам робіт, які визначаються у ВОР, що додається.

Згідно п.9.1 статті 9 Контракту Субпідрядник має право на оплату всіх коштів по Контракту за частину переданих субпідрядних робіт.

Затвердження виконаних робіт регламентовано статтею 14 Контракту, згідно із п.14.1. якої проміжний Платіжний Сертифікат оформлюється не рідше одного разу в місяць, кожний місяць, на суму виконаних робіт.

Не пізніше 7 календарних днів з моменту завершення робіт за Контрактом Субпідряду, складається та затверджується звіт про завершення робіт за Контрактом (ст.15. п.15.2 Контракту).

Відповідно до п.19.2 ст.19 Контракту Підрядник, а точніше банк Підрядника (ПАТ "Унікомбанк"), в якому відкритий рахунок для здійснення платежів, по даному Контракту, як того вимагають умови ст.11.1 даного Контракту, зобов'язується оплачувати вартість виконаних робіт, по даному Контракту, на підставі проміжних платіжних сертифікатів, не пізніше 3 банківських днів з моменту надходження коштів в банк Підрядника, а саме ПАТ "Унікомбанк", від Замовника.

Пунктом 19.3. ст.19 Контракту встановлено, що остаточний розрахунок за виконані роботи за Контрактом Субпідряда здійснюється Підрядником, а точніше банком Підрядника (ПАТ "Унікомбанк"), в якому відкритий рахунок для здійснення розрахунків за Контрактом, як цього вимагають умови ст.11.1. зазначеного Контракту, протягом 3 банківських днів після надходження коштів в банк Підрядника, а саме ПАТ "Унікомбанк", від Замовника.

У відповідності до п.19.7 ст.19 Контракту, із кожного проміжного платіжного Сертифіката Підрядник буде утримувати 10 % суми платежу як гарантію виконання, проте не більше 5 % від загальної ціни Контракту.

Утримані суми, в повному обсязі, повертаються Підрядником Субпідряднику, на протязі 7 банківських днів, з моменту підписання звіту про закінчення робіт по даному Контракту.(п.19.7 ст.19 Контракту).

Відповідно до умов Контракту 05.05.2015 сторонами підписано та скріплено печатками підприємств платіжний сертифікат №4 на суму 3 061 883 грн. 52 коп., який в свою чергу є звітом про завершення робіт. Виконані роботи прийняті замовником без зауважень.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що сторонами у Контракті не було погоджено строк (термін) виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт, а отже до спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України і за цих обставин дійшов висновку, що відповідальним за порушення грошового зобов'язання за Контрактом є відповідач.

Між тим, висновки судів є суперечливими, а відтак не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства виходячи із наступного.

Положеннями статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд повинен з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Відповідно до приписів статті 84 ч.1 п.3, статті 105 ч.2 п.7 цього кодексу судові рішення є законними і обґрунтованими тоді, коли всі обставини справи, що входять до предмету доказування в справі та мають значення для її розгляду, відображені, в судових рішеннях, а висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Приймаючи рішення судами встановлено, що платіжний сертифікат №4 на суму 3 061 883 грн. 52 коп. сторонами підписано та скріплено печатками підприємств 05.05.2015.

Також судами встановлено, що у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань позивачем 23.06.2015 було надіслано на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за Контрактом з доказами направлення.

З урахуванням вказаних обставин та із посиланням на приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт на підставі платіжного сертифікату №4 суди визначили 26.06.2014.

Згідно із положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому із наведених вище обставин справи, встановлених судами, та враховуючи положення наведеної норми права, застосованої судами до спірних правовідносин, не вбачається, що надіслання позивачем 23.06.2015 на адресу відповідача претензії дає правові підстави вважати, що відповідач повинен був виконати свій обов'язок із оплати виконаних робіт 26.06.2014, як про це зазначено судами у своїх рішеннях.

Крім того, враховуючи, що, як встановлено судами, пунктом 19.3. ст.19 Контракту визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи за Контрактом Субпідряду здійснюється Підрядником, а точніше банком Підрядника (ПАТ "Унікомбанк"), в якому відкритий рахунок для здійснення розрахунків за Контрактом, як цього вимагають умови п.11.1. зазначеного Контракту, протягом 3-х банківських днів після надходження коштів в банк Підрядника, а саме ПАТ "Унікомбанк", від Замовника, та враховуючи наведені вище доводи судів попередніх інстанцій, можна дійти висновку, що строк виконання обов'язку відповідача із оплати виконаних робіт судами встановлено не у сім днів від дня пред'явлення вимоги як це передбачено приписами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, застосованої судами до спірних правовідносин, а протягом 3-х банківських днів, як це передбачено наведеною умовою Контракту, отже висновки судів є суперечливими, а відтак незаконними.

Також, здійснюючи оцінку умовам Контракту, наведеним у пунктах 19.2, 19.3, судами обох інстанцій не досліджено та не надано правової оцінки ст.11.1 даного Контракту, на які здійснюється посилання у зазначених пунктах 19.2, 19.3 Контракту.

Судами також встановлено, що згідно із п.14.1. Контракту проміжний Платіжний Сертифікат оформлюється не рідше одного разу в місяць, кожний місяць, на суму виконаних робіт, та встановлено із посиланням на умови ст.15. п.15.2 Контракту, що не пізніше 7 календарних днів з моменту завершення робіт за Контрактом Субпідряду, складається та затверджується звіт про завершення робіт за Контрактом.

Таким чином із встановлених судами обставин справи вбачається, що проміжний Платіжний Сертифікат оформлюється не рідше одного разу в місяць на суму виконаних робіт, а після завершення робіт за Контрактом складається та затверджується звіт про завершення робіт за Контрактом.

Разом з тим, приймаючи рішення суди виходили із того, що підписаний та скріплений печатками сторін платіжний сертифікат №4 на суму 3 061 883 грн. 52 коп., є звітом про завершення робіт, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що у відповідача виник обов'язок здійснити остаточний розрахунок.

Однак такий висновок не ґрунтується на встановлених судами умовах п.15.2 Контракту, за якими після завершення робіт за Контрактом складається та затверджується звіт про завершення робіт за Контрактом.

Положеннями статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

За приписами частини 4 статті 879 цього кодексу оплата робіт за договором будівельного підряду провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Отже встановивши, що за умовами п.15.2 Контракту після завершення робіт за Контрактом складається та затверджується звіт про завершення робіт, суди дійшли передчасного висновку про те, що у відповідача виник обов'язок здійснити остаточний розрахунок.

Оскільки з'ясування вказаних обставин справи пов'язане з дослідженням та оцінкою доказів, судові рішення, з урахуванням вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій постанові, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2015 у справі №905/676/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський