Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року Справа № 910/569/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівКозир Т.П., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2015у справі№ 910/569/15-гГосподарського судуміста Києваза позовомУправління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвідо1) Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"; 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осібпростягнення 97749,63 грнза участю представників:

позивача: Вернигора В.А., дов. від 09.02.2015;

відповідача-1: Голуб'ятникова Ю.А., дов. від 07.09.2015;

відповідача-2: Костюков Д.І., дов. від 03.10.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі № 910/569/15-г (суддя Головатюк Л.Д.) в задоволенні позову до ПАТ "Брокбізнесбанк" відмовлено. Припинено провадження в частині позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної відмови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" при розгляді вимог позивача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" включити вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до реєстру кредиторів та віднести вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді - Федорчук Р.В., Лобань О.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі № 910/569/15-г скасовано в частині відмови в задоволенні позову до ПАТ "Брокбізнесбанк" та в цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позов до ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення 97749,63 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі №910/569/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Брокбізнесбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення апеляційного господарського суду залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача-2 не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Представником відповідача-1 заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, з огляду на що, зазначене клопотання підлягає відхиленню.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між РВ ФДМУ по м. Києву (Орендодавець) та ПАТ "Брокбізнесбанк" (Орендар) укладено договори від 12.03.2010 №5171, від 12.03.2010 №5172, від 21.04.2010 №5350, від 12.05.2011 №5847, від 12.05.2011 №5849 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до умов даних договорів Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, що перебуває на балансі УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (Балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення банкомату (фінансова установа).

Пунктами 3.1, 3.6, договорів визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 №786. Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Також, між УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (Балансоутримувач) та ПАТ "Брокбізнесбанк" (Орендар) укладено договори від 12.03.2010 №К-5171, від 12.03.2010 №К-5172, від 11.05.2010 №К-5350, від 01.06.2011 №К-5847, від 01.06.2011 №К-5849 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Згідно з умовами зазначених договорів, Балансоутримувач забезпечує обслуговування та експлуатацію будівлі, в якій Орендарю передано в оренду частину нежитлового приміщення, а Орендар відшкодовує Балансоутримувачу експлуатаційні витрати та витрати надані за комунальні послуги, інші витрати відповідно до умов договору, пропорційно займаній площі в цій будівлі.

Відповідно до п. 2.2.3 наведених договорів, Орендар зобов'язався перераховувати на рахунок Балансоутримувача будівлі відшкодування плати за експлуатаційні та комунальні послуги і податку на землю протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунків та акту наданих послуг, але не пізніше 25 числа кожного місяця.

Суди встановили, що ПАТ "Брокбізнесбанк" належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання за зазначеними вище договорами щодо сплати орендних платежів, відшкодуванню комунальних послуг та податку на землю, внаслідок чого, станом на 01.11.2014 утворилась заборгованість на загальну суму 97749,63 грн, що стало підставою для звернення УДАІ ГУ МВС України в м. Києві до ПАТ "Брокбізнесбанк" 26.05.2014 з вимогою про погашення заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та належного реагування.

Водночас, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 на період з 03.03.2014 по 02.06.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою Правління Національного банку України від 10.06.2014 №339 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Брокбізнесбанк" і розпочато його ліквідацію.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до ПАТ "Брокбізнесбанк" про стягнення заборгованості в сумі 97749,63 грн, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог.

Апеляційний господарський суд, користуючись правами, наданими ст. 99, 101 ГПК України, здійснивши перегляд рішення в апеляційному порядку, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, встановивши наявність заборгованості відповідача-1 на заявлену позивачем суму за вищезазначеними договорами та відсутність доказів на погашення ПАТ "Брокбізнесбанк" цієї заборгованості, а також врахувавши норми ЦК України, ГК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", дійшов висновку про обґрунтованість позову в зазначеній частині, його доведення матеріалами справи, та, відповідно, задоволення.

Суд відхилив посилання відповідачів на те, що після запровадження у ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації цього банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" а також, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Суд звернув увагу, що такі доводи відповідачів зроблені без врахування положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Що стосується позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправної відмови Фонду на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" при розгляді вимог позивача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" включити вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" до реєстру кредиторів та віднести вимоги до відповідної черги в порядку, встановленому чинним законодавством, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

В силу ст. 626, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 762 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Зважаючи на досліджену та встановлену судом апеляційної інстанції наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем за наведеними вище договорами та відсутність доказів на спростування зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог до відповідача-1 обґрунтованими.

До того ж, апеляційний господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в зазначеній частині, виходив також з положень ст. 2 та 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та врахувавши, що послуги за вищезазначеними договорами надавалися позивачем з метою оренди, тобто, стосувалися його господарської діяльності як суб'єкта господарювання, дійшов вірного висновку, що обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПАТ "Брокбізнесбанк", посилаючись на положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" зазначило про звільнення від сплати судового збору.

Водночас, пунктом 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно пунктів 6, 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, що безпосередньо пов'язані з процедурою виведення банку з ринку та припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

В пункті 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 роз'яснено, що статтею 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (п. 3 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України") з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Предметом спору у даній справі є стягнення з ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості за договорами оренди, тобто ці правовідносини не пов'язані із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк".

Оскільки скаржник звернувся до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, а його вимоги не пов'язані з поданням позовів, щодо яких особа звільняється від сплати судового збору, то відповідач-1 повинен сплачувати судовий збір у загальному порядку (даної думки дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.05.2015 у справі № 910/14490/14).

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у справі №910/569/15-г - без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) в дохід Державного бюджету України 977 (дев'ятсот сімдесят сім) грн 50 коп. судового збору за перегляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Т.П. КОЗИР

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ