Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №5021/1783/12
Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №5021/1783/12
Постанова ВГСУ від 07.03.2017 року у справі №5021/1783/12
Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №5021/1783/12
Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №5021/1783/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 5021/1783/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Ткаченко Н.Г.,

Удовиченка О.С.,

за участю представників:

кредитора ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дов. від 04.08.201),

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - Борецького Б.О. (дов. від 15.09.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги 1. Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сумський м'ясопродуктовий комплекс" арбітражного

керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли,

2. Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро",

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирка

м'ясопродукт",

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016

у справі № 5021/1783/12 господарського суду Сумської області

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський

м'ясопродуктовий комплекс"

про визнання банкрутом,

встановив

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.01.2016 (суддя Соп'яненко О.Ю.) в задоволенні заяви ОСОБА_4 б/н від 02.06.2015 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015, укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (колегія суддів у складі: Крестьянінов О.О., Білоусова Я.О., Шевель О. В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016 скасувано в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 б/н від 02.06.2015 щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015, укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Прийнято в цій частині нове рішення.

Заяву ОСОБА_4 б/н від 02.06.2015 в частині визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015 р., укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 16.02.2015, укладений між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016 залишено без змін.

До Вищого господарського суду з касаційними скаргами звернулися ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю(ТОВ) "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" арбітражний керуючий Курбанов Назім Вахід-Огли, Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Банк Кредит Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Охтирка м'ясопродукт", які просять постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 скасувати, ухвалу господарського суду Сумської області від 26.01.2016 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 залишити в силі. В обґрунтування посилаються на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 44, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Кредитор ОСОБА_4 проти вимог касаційних скарг заперечує з підстав, викладених у відзивах на касаційні скарги, вважає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд справи у засіданні суду касаційної інстанції здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозапису відповідно до поданого 29.07.2016 клопотання представника кредитора ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді Куровського С.В., обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 29.11.2012 за заявою ФОП ОСОБА_4 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Сумської області від 18.12.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Курбанова Н.В.

02.06.2015 від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16.02.2015, укладений між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О., ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро"; застосувати двосторонню реституцію; витребувати у ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" на користь ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" майно, одержане за договором купівлі - продажу від 16.02.2015.

Заява обґрунтована тим, що при укладені даного договору купівлі-продажу від 16.02.2015 сторонами було порушено вимоги законодавства, а також його права як кредитора банкрута; продаж майна за оспорюваним договором безпосередньо юридичній особі не відповідає ст.44 Закону про банкрутство, оскільки продані активи не входять до переліку того майна, що можна продавати "прямим договором", без проведення аукціону, без проведення якого неможливо визначити реальну ринкову вартість майна і той факт, чи залишились би кошти від продажу майна після задоволення вимог банку.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 б/н від 02.06.2015 про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 16.02.2015, укладеного між "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", ТОВ "Охтирка м'ясопродукт" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", виходив з того, що заявником не доведено порушення ліквідатором вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42-44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому вказав на наявність згоди ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на частковий продаж майна (м'ясопереробне обладнання), яке передано в забезпечення за договором застави № 070909-3 від 07.09.2009 (52 одиниці).

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції, вказавши, що оспорюваний договір суперечить положенням ст.ст. 655, 658 ЦК Украйни, ст.ст. 42, 44, 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим визнав цей договір недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Таким чином, в цьому випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013.

Згідно зі ст. 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Частинами 1, 2 ст. 43 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що ст.ст. 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що вперше аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону. У разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості. При цьому, про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальний обсяг визнаних грошових вимог кредиторів боржника становить 24461160,24 грн., з яких грошові вимоги ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_4 у розмірі 8194,00 грн. та вимоги заставного кредитора - ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у розмірі 24452966,24 грн. Грошові вимоги банку забезпечені заставою рухомого майна (копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна).

В газеті "Прес біржа" № 1 (1118) - 2 (1119) від 14-28.01.2014 опубліковано оголошення про проведення конкурсу на визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута - ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс". За результатами проведеного 25.01.2014 конкурсу, переможцем визнано СРБ "Нова".

Листом від 01.04.2014 №6/21-2526 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надав згоду на проведення аукціону з продажу майна ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс", яке перебуває у заставі банку у вигляді цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) за початковою вартістю 24461160,24 грн. (яка визначена за сукупністю визнаних вимог кредиторів).

28.04.2014 розміщено оголошення про проведення 12.06.2014р аукціону з продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, який складається з 39 об'єктів нерухомого майна та 1103 найменувань товарно - матеріальних цінностей, з початковою вартістю 24461160,24 грн. без можливості її зниження.

12.06.2014 аукціон не відбувся в зв'язку з відсутністю заяв на участь в ньому, про що організатор аукціону також здійснив відповідне повідомлення.

На засіданні комітету по роботі з проблемними активами ПАТ "Банк Кредит Дніпро" 23.06.2014 прийнято попереднє рішення про продаж майна ТОВ "СМК" частинами (нерухомого майна - по 2-3 обєкти, рухомого по ситуації).

06.11.2014 ліквідатор листом звернувся до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" з проханням прийняти рішення щодо подальших умов продажу майна банкрута частинами: початкова вартість продажу, порядок продажу (аукціон, безпосередній чи ін.).

16.02.2015 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надало згоду на частковий продаж майна (м'ясопереробне обладнання), яке знаходиться під заставою згідно договору застави №070909-З від 07.09.2009 (52 одиниці обладнання з ціною продажу 470000грн/).

16.02.2015 між ТОВ "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" в особі арбітражного керуючого Курбанова Н.В.-О. (продавець) та ТОВ "Охтирка м'ясопродукти" (покупець), а також ПАТ "Банк Кредит Дніпро" укладено договір купівлі - продажу (далі - договір) наступного майна: тачки "Кітаянка" - 5 од. (інвент. №№850,1432,1433,1434,1435); підйомник (подъемник) - 1 од. (інвент. № 394/6); візки (теліжки) - 4 од. (інвент. № 858,1290,1291,1292); стіл - 2 од.( інвент. №№798,799); фаршозмішувач - 1 од. (інвент. №950); ємність для фаршу - 6 од. (інвент. №№ 837, 1438,1439,1440,1441,1442); автоклав Б6- КАБ в к-сі 6 од., в комплекті з корзинами - 8 та 17 од. відповідно (інвент. №№ 1128,1129,1130,1131,1132,1133,1134,1135); машина для консервування (закаточная) - 1 од. (інвент. № 423); транспортна смужка (метал., редуктор тран., секцій корпуса тран - ра) - 2 од. (інвент. № 390); електропідйомник (электрорельеф) 0,5 тон - 2 од. (інвент. №№1101,1501); лещата (тиски) слесарні - 1 од. (інвент. № 897); лещата (тиски) слесарні - 1 од. (інвент. № 898); дозатор (дозировка) - 1 од. (інвент. № 183) - додаток до договору №1.

Відповідно до п. 3 договору вартість майна становить 470000,00 грн. Продаж здійснюється за письмовою згодою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (п. 7 договору).

Згідно п. 13 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.03.2015р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору.

Водночас, ч 6 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор може здійснювати безпосередній продаж таких активів:

- основних засобів, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень, а також інших необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, обсяги або вартість яких є недостатніми для проведення аукціону. Ці матеріальні активи реалізуються безпосередньо ліквідатором або на комісійних умовах через організацію роздрібної торгівлі;

- не проданих на аукціоні. У цьому випадку безпосередній продаж може здійснюватися за ціною останніх торгів на аукціоні;

- не проданих на біржових торгах через товарну біржу;

- стосовно яких після опублікування оголошення про проведення повторного аукціону є лише одна пропозиція від покупця. Безпосередній продаж може здійснюватися за ціною, що була визначена як ціна продажу на аукціоні, покупцеві, який подав пропозицію про участь в аукціоні;

- акцій приватного акціонерного товариства або часток товариства з обмеженою відповідальністю, які належать боржнику і викуповуються цим товариством або учасниками (акціонерами) цього товариства.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу з можливістю зниження початкової ціни, всупереч ст.ст. 42, 44, 62, 66 Закону про банкрутство, не проводився, що спростовує доводи касаційних скарг про безпосередній продаж за спірним договором майна як такого, що не було продане на аукціоні, оскільки це майно як таке на аукціоні не продавалось, продаж на аукціоні цілісного майнового комплексу частинами не відбувався.

Ліквідатором та матеріалами справи не стверджується, що майнові активи, які були предметом договору купівлі - продажу від 16.02.2015 відносяться до переліку активів, безпосередній продаж яких може здійснюватися ліквідатором відповідно ч. 6 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи аналіз інвентаризаційних описів, що містяться в матеріалах справи (т.3 ас. 30-62, 173-190), встановив, що зазначені в спірному договорі інвентарні номери та найменування позицій не відповідають номерам та найменуванням позицій в інвентаризаційних описах, що позбавляє суд можливості встановити, чи належить майно, що є предметом договору до основних засобів банкрута, балансова залишкова вартість яких не перевищує одну тисячу гривень.

Судом також було встановлено, що в матеріалах справи відсутній повний звіт про оцінку майна. Ліквідатором надано лише висновок про вартість майна, а саме необоротних активів у складі рухомого майна 4, 5, 6 груп податкового обліку у кількості 1226 од. (767 позицій) (т. 4 ас. 128). Ліквідаційна вартість об'єкту склала 7256259,00 грн. Проте, з даного висновку неможливо встановити, яке саме майно було об'єктом оцінки та яка вартість його окремих позицій, оскільки він містить лише загальну вартість об'єктів. Окрім того, примітка до цього висновку прямо визначає, що він є невід'ємною частиною звіту про оцінку майна та має силу лише в повному обсязі (з відповідними додатками). Тому, цей висновок не визнаний належним доказом на підтвердження оціночної вартості частини майна банкрута, яке є предметом спірного договору.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскарженого судового рішення не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження. Більш того, фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст. 111-7 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський м'ясопродуктовий комплекс" арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли, Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирка м'ясопродукт" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі №5021/1783/12 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Ткаченко Н.Г.

Удовиченко О.С.