Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 5019/1840/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014та на рішеннягосподарського суду Рівненської області від 06.03.2014у справі№ 5019/1840/12 господарського суду Рівненської областіза позовомПриватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М"доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконаннюв судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Троянчук Д.М., - відповідача Яценко О.С., - третьої особи повідомлений, але не з'явився,Розпорядженням секретаря першої судової палати від 08.07.2014 №02-05/268 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №5019/1840/12 (суддя Горплюк А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 (судді: Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г., Юрчук М.І.) відмовлено Приватному підприємству "Регіональна компанія "Лідер-М" (надалі позивач/скаржник) в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (надалі відповідач/банк); третя особа у справі - Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №327, вчинений третьої особою у справі 17.09.2009 і яким звернуто стягнення на нерухоме майно, яке є предметом договору іпотеки №36-07/2, укладеного в забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем, що виникли на підставі договору кредитної лінії №36-07 від 20.02.2007.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що подані відповідачем нотаріусу документи не підтверджували безспірність вимог, сума заборгованості, вказана у вимогах відповідача до позивача про погашення заборгованості не співпадає із сумою заборгованості, вказаної у виконавчому написі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у даній справі, були скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 та рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2013 у справі №5019/1840/12, а справа була передана на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Підставами для скасування прийнятих уданій справі судових рішень, було: - не з'ясування судами попередніх інстанцій на підставі яких документів нотаріусом було вчинено спірний виконавчий напис, - не встановлення достовірної дати, коли позивачу стало відомо про спірний виконавчий напис, оскільки відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Під час здійснення нового розгляду даної справи, судами попередніх інстанцій враховані вказівки суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України, в позові відмовлено, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на таке.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (чинної на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно з п. 284 зазначеної Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Виходячи із змісту ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання, в свою чергу така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування. При цьому вчинити виконавчий напис в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору нотаріус має право лише за умови спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При прийнятті судових рішень у справі попередні судові інстанції, керуючись нормами відповідного законодавства, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, яким дали необхідну оцінку, встановивши, що: 20.02.2007 між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кредобанк", відповідач) укладено договір кредитної лінії № 36-07, з наступними змінами (надалі кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк зобов'язується відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі передбачені цим договором; 16.01.2009 між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 36-07/2 (надалі договір іпотеки), відповідності до п.1.1 якого цей договір в повному обсязі забезпечує вимоги іпотекодержателя до іпотекодавця, що випливають з договору кредитної лінії № 36-07 від 20.02.2007, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодавцю відкривається кредитна лінія з максимальним лімітом заборгованості в сумі 600 000,00 грн., строком на 24 місяців, терміном погашення до 17.02.2009; відповідно до п.1.3 договору іпотеки, предметом іпотеки визначено належне на праві власності позивачу нерухоме майно, що знаходиться у м. Рівне по вул. Черняка, 41, а саме: торговий павільйон № 1 (торгова точка № 9), загальною площею 25,1 кв.м., торговий павільйон № 1 (торгова точка № 17), загальною площею 25,3 кв.м., торговий павільйон № 4 (торгова точка № 18), загальною площею 18,4 кв.м., торговий павільйон № 5 (торгова точка № 23), загальною площею 25,4 кв.м., торговий павільйон № 5 (торгова точка № 29), загальною площею 25,1 кв.м.; пунктом 3.1.4 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язання за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, а також необхідних витрат, пов'язаних з утриманням і реалізацією предмета іпотеки; у зв'язку з порушенням виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач, в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" направив позивачу вимоги (№ 02-503-1/09 від 23.04.2009 та № 02-996-1/09 від 04.08.2009), які залишились без виконання з боку позивача; 17.09.2009 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (третьої особи у справі) із заявою про вчинення виконавчого напису; 17.09.2009 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 36-07/2 від 16.01.2009, а саме: торгові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Черняка, 41, що належать на праві власності приватному підприємству "Регіональна компанія "Лідер-М"; за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги відповідача у розмірі 653 157,66 грн.; при зверненні відповідача до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису від 17.09.2009, в підтвердження розміру заборгованості по кредиту на суму 559 997,00 грн. та розміру заборгованості по відсотках в сумі 93 160,66 грн. банком надано відповідні документи, зокрема, розрахунок заборгованості станом на 01.09.2009; позивачем, ані під час первісного розгляду справи, ані під час нового розгляду даної справи, не надано жодних документів, в тому числі, контррозрахунку, що спростовував або ставив під сумнів наданий відповідачем нотаріусу розрахунок заборгованості, на підставі, зокрема, якого нотаріус вчиняв спірний виконавчий напис; доводи позивача щодо невідповідності розміру заборгованості, вказаного у претензії від 23.04.2009 та розміру заборгованості, вказаного у спірному виконавчому написі нотаріуса від 17.09.2009, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 2.1.6. кредитного договору, загальний розмір заборгованості було збільшено на суму нарахованих відсотків за відповідні періоди, прийшли до правомірного висновку про відмову у позові.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності про застосування якого відповідачем було заявлено клопотання, проте, в даному випадку слід відмовляти у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропуску строку позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання спірного виконавчого напису від 17.09.2009), копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Як встановлено судами, 15.10.2009 головним державним виконавцем Булгаковою Н.М. було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження позивачу, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією супровідного листа.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) встановлюється для місцевої кореспонденції - Д+2,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відтак, з урахуванням п.п.4.1.1, 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, є вірним висновок судів, що датою отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2009, надісланої сторонам виконавчого провадження 15.09.2009, слід вважати 19.10.2009, а тому, виходячи із наведених вище норм, трирічний строк позовної давності для звернення із даним позовом, сплинув - 20.10.2012.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи із наведеного, є правомірним висновок судів попередніх інстанцій проте, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском трирічного строку позовної давності.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку, враховуючи відмову у позові з підстав його необґрунтованості, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у позові саме з цих підстав, а не з підстав спливу позовної давності.

Колегія суддів погоджується із спростуванням судів доводів позивача про його обізнаність з спірним виконавчим написом 23.11.2009, оскільки всупереч приписів ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження таких доводів.

Щодо доводів касаційної скарги, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вони за своїм змістом повторюють обґрунтування позову про визнання виконавчого напису від 17.09.2009 №327 таким, що не підлягає виконанню, яким господарськими судами у прийнятих у даній справі судових рішеннях вже надана обґрунтована правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене, а також приписи ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, що забороняють касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів про відмову у позові, а відтак, відсутні підстави для скасування прийнятих у даній справі судових рішень

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіональна компанія "Лідер-М" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 та рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.2014 у справі №5019/1840/12 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова