Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 5011-12/10763-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013у справі№ 5011-12/10763-2012 Господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ"простягнення 1229303,60 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙН-ІТ"доПублічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"простягнення заборгованості за виконанні роботи 1137657,15 грн., 3 відсотків річних 113796,86 грн.за участю представників сторін:

позивача: Кірсанова К.О., дов. від 20.12.2013 №110-1-4/38-ю

відповідача: Бойко А.А., дов. від 09.07.2014 №2014/07/09-1Д

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн-ІТ" про стягнення 1373021,52 грн., з яких 1200481,14 грн. - основного боргу; 95709, 59 грн. - 3 % річних, 76830,79 грн. - інфляційних збитків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софтлайн-ІТ" подало зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" про стягнення 1137657,15 грн. основного боргу за надані послуги з адаптації, налаштування і запуску системи у відповідності з аналізом бізнес-процесів та 113796,86 - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 у справі № 5011-12/10763-2012 (суддя Прокопенко Л.В.) первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн-ІТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія" 1200481,14 грн. - основного боргу, 95709,59 грн. - 3 % річних, 76830,79 грн. - інфляційних збитків; у задоволені зустрічного збору відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 5011-12/10763-2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 скасовано; у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; позовні вимоги по зустрічному позову задоволено у повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн-ІТ" 1234834,72 грн., з яких: 1134450,31 грн. - основного боргу, 113796,86 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн-ІТ" 25029,09 грн. судового збору за подачу зустрічної позовної заяви, 26078,57 грн. за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 5011-12/10763-2012, рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 у цій справі залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

08.07.2014 від Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги щодо пропуску ТОВ "Софтлайн-ІТ" позовної давності, в яких позивач за первісним позовом підтримав вимоги касаційної скарги, та просив відкласти розгляд касаційної скарги.

З огляду на визначені у ГПК повноваження Вищого господарського суду України як касаційної інстанції, враховуючи те, що неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду скарги, а також виходячи з того, що передбачений ГПК строк розгляду касацйної скарги спливає 11.07.2014, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення з клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.05.2008 між позивачем за первісним позовом як замовником, AIS Software як постачальником та відповідачем за первісним позовом як виконавцем, було укладено договір № 1687/11 (далі-договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а постачальник і виконавець беруть на себе обов'язок з реалізації комплексного проекту з поставки ліцензії, необхідного апаратного та спеціального програмного забезпечення та виконанню робіт з впровадження страхової системи SIREAL в об'ємі відповідно до п. 3.

Відповідно до п. 1.2 договору комплекс робіт складається з 5 етапів.

Згідно із п. 4.1 договору загальна ціна договору за погодженням сторін визначається як сума вартості п.п. 1.2.1 -1.2.5, визначена в додаткових угодах № 1, 2, 3, 4, 5.

Як передбачено п. 5.3.1 договору, виконавець зобов'язаний забезпечити якісне та своєчасне виконання поставок та послуг, вказаних у п.п. 1.2.1, 1.2.2, 1.2.4,1.2.5 цього договору та деталізованих в додаткових угодах до нього.

Судами встановлено, що 22.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1687/11 від 19.05.2008, відповідно до п. 1.2 якої комплекс послуг і поставки складається з наступних етапів:

- вивчення та аналіз бізнес-процесів ІТ-інфраструктури замовника (п. 1.2.1, перший етап);

- адаптація, налаштування та запуск системи у замовника у відповідності до результатів аналізу бізнес-процесів (п. 1.2.2, другий етап).

Пунктом 1.3 додаткової угоди № 1 визначено, що надання виконавцем послуг, вказаних у п. 1.2 відбувається відповідно до Календарного плану, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 додаткової угоди вартість кожного із п.п. 1.2.1-1.2.2. зазначена у Календарному плані. Оплата здійснюється в наступному порядку: - попередня оплата 20 % вартості договору здійснюється протягом 5 робочих днів після підписання договору; попередня оплата в розмірі 50 % вартості першого етапу робіт замовник здійснює протягом 5 робочих днів після підписання договору; попередню оплату в розмірі 50 % вартості другого етапу замовник здійснює за 3 робочих дні до початку етапу. Оплата вартості робіт кожного етапу замовником здійснюється протягом 3 робочих днів після підписання актів здачі-прийняття послуг відповідно до кожного визначеного в календарному плані етапу робіт.

З наявної в матеріалах справи копії Календарного плану до додаткової угоди № 1 суди попередніх інстанцій з'ясували, що роботи по 1 етапу виконуються у строк до 11.09.2008, по 2 етапу - до 05.01.2009. У Календарному плані визначено вартість таких робіт.

На підставі платіжних доручень № 946 від 29.05.2008, № 947 від 29.05.2008, № 2647 від 15.09.2008 місцевим та апеляційним господарськими судами визначено, що на виконання умов договору позивач в порядку оплати за перший етап робіт перерахував 766757,30 грн., за програмне забезпечення сплатив 698570,72 грн. та 627883,72 грн.

Актом прийому-передачі послуг № 652 від 11.09.2008 сторонами підтверджено виконання послуг по першому етапу на загальну суму 230000 Євро, що складало 1675739,80 грн.

Залишок сплаченої позивачем суми у розмірі 417417,94 грн. було перенесено сторонами як розрахунок за виконання робіт, зазначених у 2 етапі.

Також, платіжними дорученнями: № 2850 від 26.09.2008 на суму 109960,00 грн. та № 2864 від 29.09.2008 на суму 673049,20 грн. позивачем було перераховано передоплату за послуги по виконанню 2-го етапу робіт.

04.09.2009 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до договору № 1687/11 від 19.05.2008, якою сторони змінили Календарний графік виконання робіт по другому етапу, визначили поетапне виконання робіт та встановили, що кінцевою датою виконання робіт є 30.10.2009

11.04.2012 позивач направив відповідачеві претензію № 1064-24/24 про повернення коштів у сумі 1200481,14 грн., факт отримання якої 17.04.2012 підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Невиконання станом на 30.10.2009 відповідачем зобов'язань, визначених додатковою угодою № 1 до договору, стало підставою звернення позивача із первісним позовом про стягнення з відповідача 1200481,14 грн. авансових платежів по 2-му етапу, збитків від інфляції у розмірі 76830,79 грн. та 95709, 59 грн. - 3 % річних.

Предметом зустрічного позову у справі є позовні вимоги ТОВ "Софтлайн-ІТ" про стягнення з ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" 1251454,01 грн. заборгованості за виконані роботи.

Обґрунтовуючи підстави звернення із зустрічним позовом відповідач за первісним позовом посилається на те, що супровідним листом № 1168/2-09 від 06.11.2009 передав акт здачі-приймання робіт № 2361 та протокол приймання виконаних робіт, однак ані підписаний примірник акту, ані вмотивовану відмову від прийняття послуг відповідачем за первісним позовом отримано не було.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та задовольняючи первісний позов, виходив з того, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів направлення позивачу акта приймання-здачі робіт № 2361 та протоколу вказаних робіт відповідно до умов договору. Підставою відмови у задоволенні зустрічного позову став пропуск позивачем за зустрічним позовом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем за зустрічним позовом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в повному обсязі згідно із положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, не погодився із вказаними висновками суду першої інстанції та, відмовляючи у задоволенні первісного позову виходив з того, що роботи, передбачені умовами договору були виконані відповідачем за первісним позовом; страхова система SIREAL була адаптована, налаштована і запущена на обладнанні позивача за первісним позовом та пройшла успішну дослідну експлуатацію в кінці 2009; позивач приступив до використання результату виконаних робіт, однак зауважень щодо їх обсягів та якості не висловлював.

Задовольняючи зустрічний позов ТОВ "Софтлайн-ІТ", апеляційний господарський суд виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується виконання позивачем за первісним позовом робіт за другим етапом, та визнав поважними причини пропуску позовної давності.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. Кожна сторонами повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Апеляційний господарський суд на підставі наявних в матеріалах доказів встановив, що страхова система SIREAL, виконання робіт з впровадження якої є предметом договору, була адаптована, налаштована і запущена на обладнанні ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" та пройшла успішну дослідну експлуатацію в кінці 2009 року, позивач за первісним позовом приступив до використання результату виконаних робіт, не висловивши зауважень щодо обсягів та якості робіт, переданих відповідачем за первісним позовом згідно із направленим позивачу актом прийому-передачі робіт до договору та протокол прийому виконаних робіт (послуг).

За таких фактичних обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із правилами визначення початку перебігу позовної давності, визначеними у статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовною давністю є строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення чи захисту своїх прав. Подання особою позову до суду є свідченням того, що заінтересована особа (позивач) реалізував волю на примусове здійснення свого права, яке з урахуванням засад цивільного законодавства, викладених у ст. 3 Цивільного кодексу України, підлягає судовому захисту.

Згідно із частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, застосування наслідків спливу позовної давності можливе, в тому числі, і за умови відсутності поважних причин її пропуску.

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Висновок суду про визнання поважними причин пропуску позовної давності є наслідком оцінки відповідних обставин та доказів на підтвердження їх наявності.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи позивача за зустрічним позовом щодо причини пропуску позовної давності та встановивши, що зустрічний позов був вперше поданий ТОВ "Софтлайн-ІТ" 31.10.2012, тобто в межах позовної давності, проте повертався судом без розгляду, визнав поважними наведені позивачем за зустрічним позовом причини пропуску позовної давності.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої апеляційним судом оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що внаслідок технічної помилки у вступній частині оскаржуваної постанови до складу учасників процесу включено як третю особу Головне управління комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке не залучалось до участі у справі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 5011-12/10763-2012 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир