Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №925/2018/14
Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №925/2018/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 925/2018/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Харченко П.П., Мирошник В.П., Гаврилюк В.В.,відповідача прокуратури-не з'явились, -Савицька О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Комунальник" Городищенської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2015у справі№925/2018/14 за позовом прокурора Городищенського району Черкаської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Черкаській областідоКП "Комунальник" Городищенської міської радипровідшкодування 712164,87 грн. шкоди, завданої внаслідок користування надрами без спеціального дозволувстановив:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.12.2014 (суддя Потапенко В.В.) в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову шляхом стягнення з КП "Комунальник" Городищенської міської ради на користь держави в особі Державної екологічної інспекції України у Черкаській області 712164,87 грн. шкоди, завданої внаслідок незаконного користування надрами.

КП "Комунальник" Городищенської міської ради в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ст.ст.19,23 Кодексу України про надра та ст.ст.48,49 Водного кодексу України. Зокрема, скаржник вважає, що позивач та апеляційний суд помилково ототожнили встановлений у дозволі на спецводокористування граничний добовий ліміт забору води та продуктивність водозабору, вжитий у ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, але продуктивність стосується фактичного обсягу видобутих підземних вод. Крім того, заявник вказує на те, що нормою його звільнено від обов'язку отримувати дозвіл на спецводокористування з тих мотивів, що відповідач видобував підземні води для господарсько-питного водопостачання та ним в спірний період (з 05.09.2012р. по 23.05.2013р.) не перевищувалися встановлені межі водокористування у 300 кубічних метрів на добу.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив того, що:

4 вересня 2012р. Державною екологічною інспекцією у Черкаській області була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки, згідно якого спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) відсутній, первиннооблікова документація по формі ПОД-11, ПОД-12 ведеться встановленої форми.

7 вересня 2012р. старшим інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Колісниченко В.І. внесено припис №358, згідно якого відповідачу було приписано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

23.05.2013р. Державною екологічною інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки. За результатами перевірки встановлено, що відповідачем не виконано пункт 3 припису від 07.09.2012 - не отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

29.05.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Боровиком С.С. внесено припис №90, згідно якого відповідачу було приписано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) до 01.11.2013р., надати довідку про кількість забраної води із свердловин у період з 05.09.2012р. по 23.05.2013р.

Відповідач листом від 27.06.2013 №175 повідомив, що кількість забраної води із свердловин у період з 05.09.2012р. по 23.05.2013р. складає 66851,11куб.м.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області Бицак О.В. проведено розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами (підземними водами). При розрахунку збитків було застосовано Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року №389 та зареєстровану Міністерством юстиції 14.08.2009 року №767/16783 (далі - Методика). Згідно проведеного розрахунку розмір збитків становить 712164 грн. 87 коп.

5 березня 2009 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області було видано дозвіл на спеціальне водокористування №Укр 4725-А/Чрк з терміном дії з 05.03.2009р. по 31.12.2013р., характеристика водокористування - для водопостачання населення, підприємств, організацій м. Городище, і водовідведення. Згідно даного дозволу, водокористування дозволяється при дотриманні окремих умов, які відповідачем у спірному періоді не перевищувались.

З довідки відповідача від 27.06.2013 №175 вбачається, що кількість забраної води із свердловин у період з 05.09.2012р. по 23.05.2013р. складає 66851,11куб.м., тобто 256,13куб.м. на добу.

Крім того, в рішенні судом зазначено, що оглядом журналу обліку водоспоживання (водовідведення) ПОД-11 за 2013 рік встановлено, що перевищення водозабору підземних вод у розмірі 300куб.м. на добу до 23.05.2013 року з боку відповідача не було.

У акті перевірки від 04.09.2012 зазначено, що первиннооблікова документація по формі ПОД-11, ПОД-12 ведеться встановленої форми, у акті перевірки від 23.05.2013 взагалі не згадується про журнал обліку водоспоживання (водовідведення) ПОД-11. Не зазначено у даних актах, що перевіряючий на підставі записів у вказаному журналі встановив факт перевищення водозабору підземних вод у розмірі 300куб.м. на добу. У процесі судового розгляду справи ані прокурором, ані позивачем по справі не спростовано використання відповідачем у вказаний період водних ресурсів для господарсько-питних потреб в обсязі, що не перевищував 300куб.м. на добу.

29.07.2014р. до прокуратури Черкаської області від Державної екологічної інспекції у Черкаській області надійшла заява, в якій зазначено про факт самовільного використання, тобто без дозволу на користування надрами, підземних прісних вод комунальним підприємством "Комунальник" Городищенської міської ради в період часу з 05.09.2012р. по 23.05.2013р., що призвело до незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме підземних прісних вод в кількості 66851,11 метрів кубічних.

Відповідно до вимог ст.16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Комунальне підприємство "Комунальник", маючи в наявності лише дозвіл на спеціальне водокористування з терміном дії з 05.03.2009р. до 31.12.2013р., в період часу з 05.09.2012р. по 23.05.2013р. видобув та в подальшому реалізував третім особам (населенню) 66851,11 метрів кубічних прісних підземних вод (надр), які згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою КМ України №827 від 12.12.1994р., відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

5 вересня 2014р. директору підприємства Сивоконю Руслану Володимировичу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України. Досудовим слідством встановлено, що Сивоконь Р.В., перебуваючи на посаді директора комунального підприємства "Комунальник" Городищенської міської ради в період часу з 05.07.2012 року по 12.12.2013 року, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Городище, вул. Героїв Чорнобиля, 22-а, діючи в інтересах підприємства, самовільно, без передбаченого дозволу на користування надрами, всупереч вимогам ст.ст.16,23,56 Кодексу України про надра, не виконавши припис Державної екологічної інспекції Черкаської області, складений за результатами перевірки господарської діяльності КП "Комунальник", в період часу з 05.09.2012р. по 23.05.2013р. видобув та в подальшому реалізував третім особам (населенню) 66851,11 метрів кубічних прісних підземних вод (надр), які згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою КМ України №827 від 12.12.1994р., відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, тим самим своїми протиправними діями завдав збитків державі в розмірі 712164 грн. 87 коп.

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 17.09.2014р. в даному кримінальному провадженні затверджено угоду про визнання винуватості між обвинуваченим Сивоконь Р.В. та прокурором. Сивоконь Р. В. засуджено за ч.2 ст.240 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з 1 річним іспитовим терміном.

Згідно акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.05.2013р. держінспектором з охорони навколишнього природного середовища в присутності директора КП "Комунальник" Сивоконь Р.В. проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису від 07.09.2012 №358. За результатами проведеної перевірки вказано про неотримання підприємством спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Разом з тим, 23.05.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області складено протокол про адміністративне правопорушення №005429 відносно директора КП "Комунальник" Сивоконь Р.В. за ст.188-5 КУпАП за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів.

28.05.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області винесено постанову №005250 про накладення адміністративного стягнення, а 10.06.2013р. згідно квитанції №201 штраф сплачено в повному обсязі.

29.05.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області повторно внесено припис №90, за змістом якого підприємству необхідно отримати дозвіл на користування надрами в строк до 01.11.2013р. з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства 23.05.2013р.

Згідно довідки Державної екологічної інспекції у Черкаській області №03-06/388 від 13.02.2015 відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у даного суб'єкта господарювання зафіксовано в акті перевірки інспекції 04.09.2012 р., де зазначено, що ліміт забору підземної води складає 531,2 метрів кубічних на добу. З наведеного вбачається безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, заподіяною державі.

Оскільки прокурором доведено наявність протиправної поведінки відповідача, збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками і наявність вини, а також враховуючи вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 17.09.2014, яким директора КП "Комунальник" Сивоконь Р.В. засуджено за ч.2 ст.240 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з 1 річним іспитовим терміном, апеляційна інстанція визнала позовні вимоги про стягнення шкоди, заподіяної незаконним видобуванням надр у сумі 712164,87 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками апеляційного суду про доведеність завдання відповідачем шкоди внаслідок самовільного користування надрами з огляду на таке.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)шкоди; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4)вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Кодексу України про надра останні надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, такі виняткові випадки визначено в ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції від 14.01.2011р.), згідно з якою землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Разом з тим, частинами 1 та 2 ст.48 Водного кодексу України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Статтями 16,19,21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Факт видобування відповідачем прісних підземних вод на території м.Городище з артезіанських свердловин з метою централізованого господарсько-питного водопостачання споживачів та водовідведення підтверджується актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.09.2012 та від 23.05.2013, відомістю обліку води за 2013р., журналом обліку водоспоживання ПОД-11 за 2013р., ліцензією серії АВ №369706 від 25.03.2008, листом КП "Комунальник" від 27.06.2013 №175, довідкою КП "Комунальник" від 25.11.2014 №180, дозволом на спеціальне водокористування від 05.03.2009 №Укр4725-А/Чрк та не заперечується сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до чинного міждержавного стандарту "ГОСТ 17.1.1.04-80", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. №1452, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж). До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Прісні підземні води є природним ресурсом із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра. Відтак, видобуток та подальше використання підземних вод для виробничих потреб відповідача при проведенні ним господарської діяльності потребує отримання як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, норми ч.1 ст.23 Кодексу України про надра мають інший предмет правового регулювання - використання землевласниками і землекористувачами надр в межах наданих їм земельних ділянок та видобуток підземних вод у чітко встановлених обсягах для власних господарсько-побутових потреб чи господарсько-питного водопостачання, що не слід ототожнювати з виробничими (промисловими) потребами суб'єкта господарювання, так як в останньому випадку виключається можливість видобутку та використання підземних вод без отримання відповідних дозволів.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного видобування підземних вод (постанова ВСУ від 01.04.2015 у справі №922/2610/14).

В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що згідно довідки Державної екологічної інспекції у Черкаській області №03-06/388 від 13.02.2015 відсутність спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у даного суб'єкта господарювання зафіксовано в акті перевірки інспекції 04.09.2012 р., де зазначено, що ліміт забору підземної води складає 531,2куб.м. на добу, а спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у відповідача в спірний період (з 05.09.2012р. по 23.05.2013р.) був відсутній, з чого вбачається безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, заподіяною державі.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач протягом спірного періоду видобував підземні води з 7 артезіанських свердловин для централізованого господарсько-питного водопостачання населення, підприємств та організацій м.Городище, що є спеціальним водокористуванням, яке здійснювалося за наявності дозволу на спеціальне водокористування від 05.03.2009 №Укр4725-А/Чрк.

При цьому, судом першої інстанції на підставі ретельної правової оцінки актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.09.2012 та від 23.05.2013, відомості обліку води за 2013р., журналу обліку водоспоживання ПОД-11 за 2013р., ліцензії серії АВ №369706 від 25.03.2008, листа КП "Комунальник" від 27.06.2013 №175, довідки КП "Комунальник" від 25.11.2014 №180 та дозволу на спеціальне водокористування від 05.03.2009 №Укр4725-А/Чрк в їх сукупності достеменно достовірно встановлено та апеляційним судом не спростовано той факт, що загальна продуктивність водозабору в період з 05.09.2012р. по 23.05.2013р. становила 66851,11куб.м., з врахуванням чого добова продуктивність водозабору, тобто добовий обсяг видобутої відповідачем води становив 256,13куб.м. (66851,11куб.м. : 261доба), а, відтак, не перевищував межі водокористування перевищувалися межі водокористування у 300 кубічних метрів на добу, встановлені ч.1 ст.23 Кодексу України про надра.

За таких обставин, колегія погоджується з твердженням скаржника про те, що передчасний висновок апеляційного суду про наявність підстав для відшкодування шкоди ґрунтується на помилковому ототожненні судом граничного добового ліміту забору води (531,2куб.м.), зазначеного у дозволі на спецводокористування, та терміну "продуктивність водозабору", вжитого у ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, оскільки останній термін стосується лише фактичного добового обсягу видобутих підземних вод. Таким чином, у цій нормі не йдеться про індивідуальний добовий ліміт забору води, який встановлюється конкретному суб'єкту господарювання у дозволі на спецводокористування.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що господарська діяльність відповідача по видобутку води в охоплений перевіркою вказаний період не потребувала одержання спеціального дозволу на користування надрами з огляду на поширення на спірні правовідносини положень ст.23 Кодексу України про надра, які передбачають звільнення землекористувача від обов'язку отримання дозволу на спецводокористування за певних умов (видобуток води для власних господарсько-побутових потреб чи господарсько-питного водопостачання в обсязі не більш як 300куб.м. на добу).

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з приписами п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, в порушення вимог ст.ст.43,101,105 ГПК України апеляційним судом не враховано, що виходячи зі змісту ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, реалізація суб'єктами господарювання права видобувати підземні води без спеціальних дозволів можлива за сукупності трьох умов: 1) наявність права власності на земельну ділянку або права на користування нею, з надр якої видобуваються підземні води, 2) видобування води для власних господарсько-побутових потреб або централізованого (нецентралізованого) господарсько-питного водопостачання, 3) відсутності перевищення добової продуктивності водозабору підземних вод (300куб.м.).

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Апеляційним судом не з'ясовано обставини набуття чи відсутності набуття відповідачем статусу легітимного землекористувача (в розумінні ч.1 ст.23 Кодексу України про надра) щодо земельних ділянок, на яких розміщені 7 артезіанських свердловин та з надр яких видобувалися підземні води, а з матеріалів справи, зокрема зі Статуту КП "Комунальник" Городищенської міської ради не вбачається передачі їх відповідачу на праві постійного користування чи оренди станом на 05.09.2012р. Апеляційний суд обмежився лише помилковим посиланням на перевищення відповідачем добового ліміту водозабору, яке не відповідає фактичними обставинам справи, не встановивши при цьому наявність чи відсутність у відповідача статусу титульного користувача відповідних земельних ділянок.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено лише дві з трьох умов (видобування води для централізованого господарсько-питного водопостачання та неперевищення добової продуктивності водозабору підземних вод у 300куб.м.), передбачених ч.1 ст.23 Кодексу України про надра, які звільняють відповідача від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами, а тому, передчасно задовольнивши позов, апеляційна інстанція безпідставно ухилилися від встановлення наявності чи відсутності третьої умови (наявність права землекористування), що переконливо свідчить про неповне з'ясування саме апеляційним судом обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Що стосується посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування підстав задоволення позову на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 17.09.2014, яким директора КП "Комунальник" Сивоконь Р.В. засуджено за ч.2 ст.240 КК України до 1 року обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з 1 річним іспитовим терміном (а.с.38-39), то колегія суддів враховує, що згідно з ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, за змістом ч.4 ст.35 ГПК України, вироком суду в кримінальному провадженні може встановлюватися виключно преюдиціальний факт про те, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно певною особою, але аж ніяк не факт завдання шкоди внаслідок вчинення такого діяння та конкретний розмір шкоди.

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 17.09.2014 у кримінальному провадженні №1-кп/691/104/14 встановлено, що директором КП "Комунальник" Сивоконем Р.В. вчинено кримінально каране діяння у вигляді незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення в період часу з 05.09.2012р. по 23.05.2013р., а саме шляхом самовільного (без передбаченого дозволу на користування надрами) видобутку та подальшої реалізації третім особам (населенню) 66851,11куб.м. прісних підземних вод, які згідно Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою КМ України №827 від 12.12.1994р., відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Колегія враховує той факт, що вказаним вироком встановлено обсяг самовільного видобутих та реалізованих населенню прісних підземних вод в період часу з 05.09.2012р. по 23.05.2013р., а саме 66851,11куб.м., що співпадає з даними, повідомленими відповідачем у листі від 27.06.2013 №175 та довідці від 25.11.2014 №180, виходячи з яких добовий обсяг видобутої скаржником в цей період води становив 256,13куб.м., тобто не перевищував межі водокористування у 300 кубічних метрів на добу, передбачені ч.1 ст.23 Кодексу України про надра.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення відповідача від обов'язку отримання спеціального дозволу на користування надрами, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваної постанови і передачі справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.35,43,101,105 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП "Комунальник" Городищенської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі №925/2018/14 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Ж.Корнілова

В.Цвігун