Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 908/2275/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький завод надпотужних трансформаторів", м.Запоріжжя

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015

зі справи № 908/2275/14

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ (далі - Підприємство)

до публічного акціонерного товариства "Запорізький завод надпотужних трансформаторів", м.Запоріжжя (далі - Товариство)

про стягнення 27 913, 29 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Барчунінов К.О.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Підприємство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з відповідача недобір за перевезення вантажу у сумі 27 913,29 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 у справі № 908/2275/14 (суддя Соловйов В.М.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Могилєвкін Ю.О. - головуючий, судді Пушай В.І. і Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду від 11.12.2014 у справі № 908/2275/14 скасовано, позов задоволено. Стягнуто з відповідача 27 913,29 грн. недобору за перевезення вантажу.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 23.03.2015, а рішення суду першої інстанції від 11.12.2014 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено апеляційним судом, у вересні 2013 року Товариство, згідно з накладною № 46666574, відправило зі станції Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці на станцію Брянськ-Льгівський Російської залізниці через прикордонну станцію переходу Зерново-Експорт Південно-Західної залізниці вантаж, а саме: трансформатори електричні, потужністю більше 1000 кВт. на адресу одержувача ТОВ "Спецрегіонпоставка".

У цьому зв'язку станцією відправлення Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці була встановлена тарифна відстань 923 кілометри до станції пограничного переходу Зерново-Експорт та нарахована провізна плата у розмірі 53 803,00 грн., а також додаткові збори, які включали в себе покриття витрат на митний догляд експортних та імпортних вантажів, супроводження воєнізованою охороною залізниці у сумі 2 181,75 грн. Означені суми платежів були сплачені Товариством Підприємству при відправленні вантажу.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що при розрахунку провізної плати працівником станції відправлення Дніпробуд-2 Придніпровської залізниці була допущена помилка, яка сталась у зв'язку з невірним встановленням тарифної відстані, а саме: при розрахунку платежів за відправлення вантажу було застосовано тарифну відстань 923 км та нараховані платежі на загальну суму 55 984,75 грн. Проте правильна тарифна відстань відповідно до Тарифного керівництва № 4 складала 1067 км, у зв'язку з чим провізна плата становила 81 407, 00 грн., а донараховані у цьому ж зв'язку додаткові збори складали 2 444,54 грн. Таким чином, за висновком апеляційного суду, загальний розмір провізної плати щодо даного випадку мав складати 83 851, 54 грн.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Підприємство вказувало на те, що, оскільки при відправленні вантажу, з урахуванням правильного визначення тарифної відстані, загальна сума платежів складала 83 851, 54 грн., а Товариство оплатило лише 55 984, 75 грн., останнє повинно було здійснити доплату недоотриманих позивачем платежів на загальну суму 27 913, 29 грн., але цього не зробило.

Сукупності встановлених за справою обставин апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому апеляційний суд, врахувавши параграф 5 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", правильно виходив з того, що Підприємство, усунувши помилки в розрахунках при вирахуванні перевізних платежів, які були ним допущені при складанні згаданої накладеної, правомірно визначило та заявило до стягнення спірну суму недобору за надані Товариству послуги з перевезення вантажу.

Твердження відповідача про те, що позивач, здійснивши донарахування суми недобору за перевезення вантажу, тим самим в односторонньому порядку змінив умови договору вже після його укладання, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки такі посилання спростовувались вимогами, що передбачені параграфом 5 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відповідно до якого у випадку неправильного застосування тарифів або помилок у розрахунках при вирахуванні провізних платежів, а також у разі не стягнення платежів недобір підлягає оплаті, а перебір поверненню.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, Вищий господарський суд України не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у справі № 908/2275/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запорізький завод надпотужних трансформаторів" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя В.Палій Суддя В.Харченко