ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 року Справа № 911/4055/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В.на рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2016та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016у справі№ 911/4055/15Господарського судуКиївської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт",треті особи1.Національний банк України, 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", 3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група", 4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аккорд",простягнення 87132444,08 грн.

за участю представників:

позивача - Грицик А.С., довір. від 21.11.2016,

Білоус Т.А., довір. від 08.02.2017

відповідача - Дубей В.Ю., довір. від 26.12.2016

третіх осіб - 1. не з'явились

2. Гладишенко М.І., довір. від 30.11.2016

3. Гладун А.І., довір. від 24.02.2017

4. Галонський В.М., довір. від 29.08.2016

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 911/4055/15 (судді: Щоткін О.В., Шевчук Н.Г., Конюх О.В.) припинено провадження у справі в частині стягнення 51 967 154,26 грн - заборгованості по тілу кредиту, 2 198 902,26 грн - заборгованості по процентах, 32 652,19 грн - пені за несвоєчасне повернення відсотків та 910 000, 00 грн - штрафу, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у даній справі (судді: Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі №911/4055/15.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 911/4055/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" в частині стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 87 132 444,08 грн.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 43, 80, 83 Господарського процесуального кодексу України.

03.03.2017 від Державного підприємства "Укрспирт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити без змін судові рішення, а касаційну скаргу позивача - без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Державним підприємством "Укрспирт" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1, відповідно до якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з пунктом 1.1.1 кредитного договору надання кредиту здійснювалось окремими частинами (надалі за текстом кожна частина окремо - транш, а у сукупності - транші), на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 130 000 000,00 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 24% річних, в порядку, визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 25.12.2014 включно.

Відповідно до пункту 1.1.3 договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених підпунктами 1.1.2, 3.3.13.1-3.3.13.3 та пунктом 2.7 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 26% річних, починаючи з моменту невиконання зазначених зобов'язань. Плата за користування кредитом в розмірі 26% річних діє до дня (включно) виконання умов, передбачених підпунктами 1.1.2, 3.3.13.1-3.3.13.3 та пунктом 2.7 цього договору. При цьому сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру плати за користування кредитом є заздалегідь погодженим.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в період (28-29-30-31/365), а також в день погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Відповідно до пункту 2.7 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше 31 числа в грудні 2014 року, а в інші місяці не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 у справі № 911/3411/14 присуджено до стягнення з ДП "Укрспирт" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 54 156 500,00 грн заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 32 652,19 грн - пені, 390 000,00 грн штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 змінено рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014 у справі № 911/3411/14 в частині стягнення суми штрафу, стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 54 156 500,00 грн заборгованості за кредитом, 2 198 902,26 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 32 652,19 грн - пені, 162 469,50 грн - штрафу, в іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 87 132 444,08 грн заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 р., з яких: 51 967 154,26 грн - заборгованості по тілу кредиту,14 841 536,83 грн - заборгованості по процентах за користування кредитними коштами, 12 014 122,62 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2 902 285,23 грн - пені за несвоєчасну сплату відсотків, 4 420 000,00 грн - штрафу, 793 041,00 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту та 194 314,15 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, частково припинено провадження у справі № 911/4055/15.

Рішення мотивовано тим, що предметом розгляду справи № 911/3411/14 є стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, яка складалась з 54 156 500,00 грн тіла кредиту, заборгованості за процентами в розмірі 2 198 902, 26 грн за період з 27.12.2013 по 27.07.2014, пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 10 241, 46 грн за період з 13.05.2014 по 29.05.2014, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22 410,73 грн за період з 11.06.2014 по 16.07.2014, штрафу в розмірі 910 000,00 грн.

Враховуючи, що позивач в межах даної справи просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, яка складається з 51 967 154,26 грн тіла кредиту, 14 841 536,83 грн заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за період з 27.12.2013 по 26.08.2015, 12 014 122,62 грн - пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 13.10.2014 по 26.06.2015, 2 902 285,23 грн - пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 13.05.2014 по 26.08.2015, 4 420 000,00 грн штрафу за період з 27.12.2013 по 21.07.2015, 793 041,00 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту за період з 13.10.2014 по 26.06.2015 та 194 314,15 грн - 3% річних від суми простроченої заборгованості за відсотками за період з 13.05.2014 по 26.08.2015, частина якої вже була предметом розгляду в межах справи № 911/3411/14, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що провадження у справі № 911/4055/15 в частині стягнення 51 967 154,26 грн тіла кредиту, заборгованості за процентами в розмірі 2 198 902,26 грн за період з 27.12.2013 по 27.07.2014, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 10 241,46 грн за період з 13.05.2014 по 29.05.2014, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 22 410,73 грн за період з 11.06.2014 по 16.07.2014, штрафу в розмірі 910 000,00 грн підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки ці вимоги вже були предметом розгляду в справі № 911/3411/14 та є відповідні рішення господарського суду Київської області та суду апеляційної інстанції, які в межах своєї компетенції вирішили господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В іншій частині судом відмовлено Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" в задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів "Дельта-Капітал", а в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (новий кредитор), в редакції додаткового договору від 22.12.2014 № 1 до договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, у зв'язку з частковим виконанням боржником зобов'язань за кредитним договором в сумі 4 388 248,00 грн первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ДП "Укрспирт" за основним договором, в тому числі право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51 967 154,26 грн; повернення (сплати) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 774 552,73 грн; повернення (сплати) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за кредитним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або пред'явлені за кредитним договором станом на 22.12.2014 складає 53 741 706,99 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору про відступлення права вимоги з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у кредитному договорі, зазначеному в пункті 1.1 цього договору, та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, що зазначені в пункті 1.2 цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору про відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять всі права вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, в повному обсязі і на умовах, визначених кредитним договором, включаючи права вимоги до боржника по поверненню отриманого кредиту, сплати процентів за його користування, комісій, штрафів та пені, які вже нараховані первісним кредитором на дату укладення цього договору і розмір яких зазначений в пункті 1.1 цього договору, а також права вимоги, які виникнуть за кредитним договором в майбутньому в момент набрання чинності цим договором, який визначений у пункті 5.2 цього договору.

Цей договір набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обов'язки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення заборгованості за основним договором в строк до 11.02.2015 включно (п. 5.2 договору про відступлення права вимоги).

Пунктом 5.3 договору про відступлення права вимоги передбачено, що після набрання чинності цим договором новий кредитор має право здійснити наступне відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними в забезпечення належного виконання основного зобов'язання на користь будь-якої третьої особи до проведення розрахунку з первісним кредитором.

12.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правнича консалтингова група" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 8/2-VP відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ДП "Укрспирт" (боржник) за кредитним договором, в тому числі право вимоги щодо: повернення заборгованості за кредитом в розмірі 51 967 154,26 грн; повернення (сплата) заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1 774 552,73 грн; повернення (сплата) заборгованості за процентами та/або процентів, що не нараховані та підлягають нарахуванню за кредитним договором. Всього загальна сума вимог, які нараховані та/або пред'явлені за кредитним договором станом на дату укладення цього договору складає 53 741 706,99 грн.

Згідно з пунктом 1.4 вказаного договору з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у кредитному договорі, зазначеному в пункті 1.1 цього договору, та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, що зазначені в пункті 1.3 цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.3 договору про відступлення права вимоги).

Ухвалою Господарським судом Київської області від 17.03.2015 у справі №911/3411/14, на підставі вищевказаних договорів, здійснено заміну позивача (стягувача) - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на його процесуального правонаступника - ТОВ "Правнича консалтингова група".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у даній справі суд першої інстанції вказує на те, що на момент звернення позивача до суду його права не були порушені, оскільки він відступив своє право вимоги за договором кредитної лінії № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013 іншим особам.

Суди попередніх інстанцій зазначають про те, що договір відступлення права вимоги від 12.09.2014 не відповідає ознакам нікчемності, встановленим пунктом 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Виконання зобов'язання за договором відступлення права вимоги ПАТ "Дельта Банк" отримало від ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" у грошовій формі, тому у погодженні з куратором ПАТ "Дельта Банк" не було потреби, від так підстави вважати, що ПАТ "Дельта Банк" порушено введені постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ обмеження, відсутні, а посилання на те, що ПАТ "Дельта Банк" відмовилось від власних майнових вимог, є необґрунтованими.

Висновок Комісії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що договір відступлення права вимоги нікчемний з підстав, встановлених пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди вважають безпідставним.

Стосовно посилань скаржника на те, що договір відступлення права вимоги суперечить приписам пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої нікчемними є укладені банком правочини (у тому числі договори) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України, суд першої інстанції зазначив про те, що зі змісту пункту 8 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемним є не будь-який договір, укладений банком з пов'язаною особою, а лише договір між вказаними особами, який не відповідає вимогам законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення Суду у справі Суомінен проти Фінляндії, № 37801/97, від 01.07.2003).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язав.

Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Для вирішення спору по суті судам слід встановити факт наявності права вимоги у позивача за кредитним договором № ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, відповідність договору про відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", нормам статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", положенням статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Зазначеної позиції дотримується і Верховний суд України у постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9.

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 560/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом призначення куратора.

30.10.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних".

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "Дельта Банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на час укладення договору відступлення права вимоги) Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" надіслано ТОВ "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент" та Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" повідомлення про нікчемність договору відступлення права вимоги від 12.09.2014, укладеного між ТОВ "КУА "Скай кепітал менеджмент" та ПАТ "Дельта Банк".

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки тій обставині, що розрахунки за договором про відступлення прав вимоги від 12.09.2014 мали проводитися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "КУА "Скай кепітал менеджмент", відкритого в ПАТ "Дельта Банк" та рахунок у ПАТ "Дельта Банк".

Суди мали встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань. Сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 560/БТ, Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ про віднесення банку до категорії проблемних та на постанову Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі статей 75, 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та на те, що зазначені акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з вересня 2014 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.

У контексті інформації, що міститься у вказаних Постановах Правління НБУ, і слід було досліджувати і оцінювати обставини справи, а також докази, надані на їх підтвердження, зокрема, й обставини щодо наявності реальної можливості оплати за спірним правочином, в тому числі з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки факту повернення ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Скай кепітал менеджмент" грошових коштів у сумі 58 129 954,99 грн за відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 12.09.2014, як наслідок недійсності нікчемного правочину.

Судом першої інстанції не прийнято висновки комісії Фонду про те, що договір відступлення права вимоги є нікчемним з підстав, встановлених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку), оскільки ТОВ "Скай кепітал менеджмент" бере участь у договорі відступлення права вимоги не як кредитор ПАТ "Дельта Банк", а як особа, яка взяла на себе грошові зобов'язання перед ПАТ "Дельта Банк" і останній при цьому набув статусу кредитора.

Однак, судом не досліджено правовідносин ТОВ "Скай кепітал менеджмент" та ПАТ "Дельта Банк", які склалися на підставі договору банківського рахунку, і при наявності коштів на рахунку ТОВ "Скай кепітал менеджмент", останній є кредитором банку.

Судами не дано оцінки тому, чи використання ТОВ "Скай кепітал менеджмент" вказаних коштів на рахунку підпадає під підстави, встановлені пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо переваг окремим кредиторам.

26.02.2014 між Національним банком України (кредитор) таПАТ "Дельта Банк" (позичальник) укладено кредитний договір № 06, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит для збереження ліквідності у сумі 800 000 000,00 грн. на строк з 26.02.2014 до 20.02.2015 (включно).

Забезпеченням за цим кредитним договором виступають майнові права за укладеними позичальником кредитними договорами з юридичними та фізичними особами, на загальну суму 3 355 266 666,35 грн., згідно з реєстром, який є додатком до договору застави майнових прав від 26.02.2014 № 06/ЗМП;

Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" було укладено додаткові угоди № 1 від 04.12.2014 та № 2 від 02.03.2015 до кредитного договору, в яких сторони дійшли згоди доповнити розділ 1 кредитного договору пунктом 1.4 із визначенням строків сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом, а також змінити пункти 1.1, 1.2 кредитного договору, скоригувавши суму кредиту та дату його погашення;

26.02.2014 Національним банком України (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав №06/ЗМП, за умовами якого предметом договору є майнові права за кредитними договорами, що укладені заставодавцем і юридичними та фізичними особами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

В додатку № 1 наведено реєстр укладених ПАТ "Дельта Банк" кредитних договорів з фізичними та юридичними особами, що передані у забезпечення Національному банку України (пул кредитів).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави заставодержатель. У разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження цим предметом у інший спосіб є порушенням права заставодержателя. Заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України (така позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 922/3131/14).

Судами попередніх інстанцій не надано оцінки умовам вищезазначеного договору застави майнових прав, якими встановлено обмеження щодо предмету застави, зокрема, заставодавець (AT "Дельта Банк") зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Суд першої інстанції частково припиняючи провадження у справі не обґрунтували припинення провадження в частині стягнення штрафу в розмірі 910 000,00 грн, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 присуджено до стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" лише 162 469,50 грн.

Оскільки, в силу приписів статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Касаційна інстанція вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд в цілому для повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В. задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 у справі № 911/4055/15 скасувати.

Справу № 911/4055/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Л.Б. ІВАНОВА

Т.П. КОЗИР