ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 904/1224/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Дніпро"на постановувід 01.10.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/1224/13-ггосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"доФермерського господарства "Дніпро"простягнення 741 488,47 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились Дніпровський В.Л. (довіреність від 31.12.2014)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дубінін І.Ю.) від 20.05.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дмитренко Г.К., судді - Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.) від 01.10.2015, у справі № 904/1224/13-г позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Дніпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.02.2015 № 2502/15-1юр (т.3, а.с.6-8)) 527 908 грн 32 коп. комісії за користування, 33 180 грн 89 коп. штрафу за прострочення оплати лізингових платежів, 11 221 грн 78 коп. судового збору; повернуто позивачу зайво сплачений судовий збір в сумі 11 865,91 грн; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.193, ч.ч.1, 7 ст.202 ГК України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 593, 610, 625, 629, ч.6 ст.762, п.1 ч.2 ст.806 ЦК України, п.3 ч.1 ст.84, п.7 ч.1 ст.105 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Дніпро" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог т.3 а.с.6-8) про стягнення заборгованості у розмірі 681 762,86 грн, штрафу у розмірі 59 725,61 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів.

Судами встановлено таке.

13.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - лізингодавець) та Фермерським господарством "Дніпро" (далі - лізингоодержувач) був підписаний договір фінансового лізингу № 66АФ-12.

Згідно п.1.1. договору лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладання договору наведені в додатку №1 специфікації.

Сторони передбачили в пункті 1.2. договору, що строк користування лізингоодержувачем предмету лізингу починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу та не може бути меншим одного року.

Відповідно до п.4.2. договору передача лізінгодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору сторонами 14.09.2012 укладений акт приймання-передачі, з якого вбачається, що лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу (комбайн John Deere S660 №1HOS660SCCO745744, жниварка John Deere 625F №1H00625FKС0745369, візок Zurn SWW500 №15517).

Усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті відповідно до умов договору та додатку №2 до договору "Графік внесення лізингових платежів" шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

В пункті 3.3. договору сторони визначили, що розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку. Сума чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в доларах США), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку. Такий порядок застосовується до усіх лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з договором.

Відповідно до пункту 3.3.1. договору у випадку, якщо лізингоодержувач здійснить оплату лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в графіку, і на дату фактичної оплати лізингового платежу міжбанківський курс фактичної оплати буде більшим, ніж міжбанківський курс графіку, лізингоодержувач зобов'язаний здійснити оплату такого платежу, виходячи з міжбанківського курсу фактичної оплати.

Вилучення предмета лізингу у відповідача відбулось 04.03.2013.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що комісія за користування та штрафні санкцій мають нараховуватись до моменту вилучення предмета лізингу у відповідача (жовтень 2012 лютий 2013).

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування за цей період заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постановах від 19.12.2011 року у справі № 7/114/10, від 01.10.2013 №11/5005/2290/2012 та від 19.12.2011 №7/114/10, яка в порушення приписів 11128 ГПК України неправомірно не врахована судами попередніх інстанцій.

Оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України), при новому розгляді справи судам необхідно дослідити умови договору в частині моменту припинення зобов'язань лізингоодержувача по сплаті комісії за користування та штрафних санкцій (п.9.5. договору), встановити дійсний період за який нараховані за договором лізингу комісія та штрафні санкції можуть бути стягнуті, та перевірити правильність розрахунків позивача за визначений період.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про задоволення касаційної скарги Фермерського господарства "Дніпро", оскільки судами було порушено положення ст.43 ГПК України щодо повноти встановлення обставин справи.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Дніпро" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 у справі № 904/1224/13-г скасувати.

Справу № 904/1224/13-г направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк