Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 3/17-3747-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Дунаєвської Н.Г.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року

у справі № 3/17-3747-2011

господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача Міністерства аграрної політики та продовольства України

про зобов'язання укласти договір

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський виноробний завод" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України про зобов'язання останнього внести зміни до договору оренди від 02 жовтня 2001 року цілісного майнового комплексу державного підприємства "Котовський виноробний завод", розташованого за адресою: Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, 220 щодо продовження терміну дії цього договору оренди до 02 жовтня 2016 року включно.

Ухвалою від 21 вересня 2011 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача місцевим судом залучено Міністерство.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 листопада 2011 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 січня 2012 року позов задоволено у повному обсязі та Фонд зобов'язаний укласти з ТОВ договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу ДП „Котовський виноробний завод" від 02 жовтня 2001 року щодо продовження терміну дії цього договору до 02 жовтня 2016 року включно.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 січня 2013 року вищезазначені рішення суду першої та апеляційної інстанції скасовані, а справа передана на новий розгляд до місцевого суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 листопада 2013 року (суддя Зайцев Ю.О.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року (судді Шевченко В.В., Мирошниченко М.А., Головей В.М.) у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 23 листопада 2011 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 січня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 жовтня 2001 року між сторонами у справі укладено договір оренди державного майна за умовами якого Фонд за відповідним актом приймання-передачі передав, а ТОВ прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства „Котовський виноробний завод", що розташований за адресою: Одеська обл., м. Котовськ, вул. 50-річчя Жовтня, 220.

У пункті 11.1 договору сторонами погоджений термін дії договору оренди до 02 жовтня 2006 року.

Відповідно до п. 11.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

02 листопада 2006 року сторонами внесені зміни до договору оренди та продовжений термін його дії до 02 жовтня 2011 року включно.

Протягом всього строку дії договору позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконував своєчасно та належним чином, зокрема, сплачував орендну плату в повному обсязі, орендоване майно застрахував та використовував за призначенням, вживав необхідні заходи щодо поновлення об'єкту оренди за рахунок державних джерел фінансування та за рахунок власних коштів, що підтверджується довідками Фонду за результатами щорічних перевірок 2008, 2009, 2010 років та протоколом засідання комісії щодо ефективності використання державного майна цілісного майнового комплексу „Котовський виноробний завод" від 19 липня 2011 року.

26 серпня 2011 року Міністерство направило Фонду лист № 37-11-3-15/12943 в якому заперечувало проти продовження строку дії договору оренди.

08 вересня 2011 року відповідач направив позивачу лист № 11-05-04131, в якому повідомив останнього про відсутність наміру продовжувати орендні відносини та про прийняте рішення щодо припинення дії договору оренди.

19 жовтня 2011 року відповідач повторно направив позивачу лист № 11-09-04802 в якому повідомив позивача про те, що дія договору оренди від 02 жовтня 2001 року закінчилась 02 жовтня 2011 року та на новий термін продовжена не буде. Одночасно, відповідачем до листа доданий проект угоди про порядок повернення орендодавцю орендованого державного майна.

З огляду на зазначені вище листи суди попередніх інстанцій не надали оцінки в сукупності всім доказам у справі.

Так, в матеріалах справи міститься лист на який посилались суди попередніх інстанцій від 26 серпня 2011 року, в якому мова йде про майно, що є об'єктом оренди, однак зі змісту зазначеного листа випливає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України має намір повернути зазначене майно у сферу управління Мінагрополітики.

До того ж посилання суду апеляційної інстанції на лист від 26 серпня 2011 року, як на підставу припинення договору оренди укладеного між відповідачем та позивачем не може бути доказом належного повідомлення позивача, оскільки цей лист адресований Міністерством аграрної політики та продовольства України Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській області, який і є стороною у спірному договорі оренди. З огляду на зазначене, даний лист не може свідчити про обізнаність позивача щодо намірів відповідача про припинення договору оренди, оскільки він був надісланий не стороною договору відповідачу.

За умовами договору оренди від 02 жовтня 2001 року сторони погодили (п. 11.6), що підставою для подальшого припинення договору є наявність заяви про припинення договору оренди. З огляду на викладене судам слід було надати оцінку листу від 08 вересня 2011 року, оскільки в зазначеному листі лише констатується факт наміру припинити спірний договір.

Водночас, положеннями ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

У п. 5 договору про внесення змін до договору оренди від 02 жовтня 2001 року сторонами погоджено, що цей договір діє до 02 жовтня 2011 року включно.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. При цьому, згідно ст. 284 ГК України, строк оренди є істотною умовою договору оренди.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій необхідно встановити факт наявності доказів, які б свідчили про належне повідомлення позивача в межах трьох місячного строку, оскільки наявні в матеріалах справи листи були складені поза межами строку.

Крім того, у касаційній скарзі позивач зазначає, що він не отримував листа від 08 вересня 2011 року та матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем цього листа позивачу.

Судам необхідно з'ясувати чи є докази відправки зазначеного листа.

Таким чином, суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30 січня 2014 року та рішення господарського суду Одеської області від 01 листопада 2013 року скасувати.

3. Справу № 3/17-3747-2011 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. Г. Дунаєвська

С.С. Самусенко