Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 925/1450/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон"на рішення та постановугосподарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 рокуу справі№ 925/1450/13 господарського суду Черкаської областіза позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Княжа"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Золотінський бекон"простягнення 100 000, 00 грн.,

за участю представників сторін: Арбітражний керуючий - Ярмолінський Ю.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" - Баланчук А.В. дов. б/н від 17.02.2014 року, Борзяк В.А., довіреність б/н від 07.04.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Княжа" (далі - СТОВ "Княжа", позивач) звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" (далі - ТОВ "Золотоніський бекон", відповідач) про стягнення коштів в сумі 100 000, 00 грн., в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку стосовно повернення простого векселю серії АА №0297433 28.04.2009 року номінальною вартістю 470 800, 00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі № 925/1450/13 (суддя - Анісімов І.А.) позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі № 925/1450/13, ТОВ "Золотоніський бекон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року у справі № 925/1450/13 (головуючий суддя - Куксов В.В., суддя - Авдеєв П.В., суддя - Гончаров С.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Золотоніський бекон" залишено без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року у справі № 925/1450/13 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року справі 925/1450/13, ТОВ "Золотоніський бекон" звернувся до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року у справі № 925/1450/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові СТОВ "Княжа" відмовити повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Золотоніський бекон" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також вказує на неповне встановлення обставин справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачаєтся з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року у справі № 14/2428 визнано недійсним договір-купівлі продажу від 29.04.2009 року простого векселя серії АА № 029433 від 28.04.2009 року, укладений між СТОВ "Княжа" та ТОВ "Золотоніський бекон". Судом першої інстанції з власної ініціативи застосовано наслідки визнання правочину недійсним у відповідності до ст. 216 ЦК України, зобов'язано повернути СТОВ "Княжа" майно, яке одержане на виконання договору купівлі-продажу від 29.04.2009 року, а саме простий вексель серії АА № 0297433 номінальною вартістю 470 800, 00 грн.

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року у справі № 14/2428 залишено в силі.

На виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 01.06.2012 року видано наказ про примусове виконання.

06.06.2013 року постановою державного виконавця ВДВС Чигиринського РУЮ було відкрито виконавче провадження № 38344872 по виконанню наказу суду.

ТОВ "Золотоніський бекон" рішення суду не виконав, при цьому надав лист № 166 від 09.07.2013 року в якому зазначив про неможливість повернення вище вказаного векселю, оскільки останній на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2010 року був відчужений Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Крупське" (далі - СТОВ "Крупське").

СТОВ "Княжа" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Золотоніський бекон" про стягнення частини від вартості простого векселю серії АА № 0297433 номінальною вартістю 470 800, 00 грн., в розмірі 100 000, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала та згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

На підставі вказаного вище, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідають фактичним обставинам та підтвердженні матеріалами, тому підлягають задоволенню в повному розмірі у заявленій сумі 100 000, 00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши, про відхилення тверджень апелянта про те, що вексель може бути витребуваний позивачем від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, оскільки обов'язок саме відповідача повернути простий вексель серії АА № 0297433 вартістю 470 800, 00 грн. встановлено ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року у справі № 14/2428.

Також, на думку суду апеляційної інстанції, підлягають відхиленню доводи відповідача про необхідність призначення судової експертизи для встановлення вартості простого векселю серії АА № 0297433, оскільки його вартість в розмірі 470 800, 00 грн. встановлена ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року у справі № 14/2428.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1,2,3 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок " вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселодавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселодержателю).

Як встановлено господарськими судами, простий вексель серії АА № 0297433 посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселодаця Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степанки" (далі - СТОВ "Степанки") сплатити після настання строку платежу 470 800,00 грн. власнику векселя СТОВ "Княжа", строк виконання вказаного векселя встановлений 28 квітня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року зобов'язано ТОВ "Золотоніський бекон" повернути простий вексель серії АА № 0297433 номінальною вартістю 470 800,00 грн.

При цьому, 29.09.2010 року було укладено договір купівлі-продажу між ТОВ "Золотий бекон" та СТОВ "Крупське", відповідно до умов якого було відчужено вказаний вексель на користь останнього.

Тобто на момент винесення ухвали господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року та набрання нею законної сили у ТОВ "Золотоніський бекон" не було реальної можливості повернути майно в натурі, оскільки воно було відчужено на користь іншої юридичної особи за правочином, який на час розгляду даного спору не визнаний у встановленому порядку недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При винесенні рішення судом першої інстанції не було встановлено фактичну вартість простого векселя серії АА № 0297433, номінальна вартість якого становить 470 800,00 грн., враховуючи строк виконання зобов'язання за цим векселем 28 квітня 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 183 ЦК України встановлено, що речі є подільними та неподільними. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Вексель є неподільною річчю, оскільки є єдиним документом, з якого неможливо виділити частину.

СТОВ "Княжа" звернулось до господарського суду Черкаської області про стягнення коштів (збитків) з відповідача ТОВ "Золотоніський бекон" в сумі 100 000,00 грн., посилаючись на приписи ст. ст. 22, 1212, 1213 ЦК України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 100 000, 00 грн. боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно зі ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що позивач змінив підставу або предмет позову, також відсутні докази відмови судом в прийнятті такої заяви, при цьому, суд першої інстанції в своєму рішенні вказує про стягнення саме боргу, не надавши належної правової оцінки заявленої позивачем суми до стягнення та не визначивши правову природу вимог позивача.

Господарський суд Черкаської області в обґрунтування свого рішення від 07.11.2013 року про задоволення позову повністю, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року, якою було залишено в силі ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.12.2011 року у справі № 14/2428 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

При цьому, вказана вище постанова Вищого господарського суду України від 07.11.2013 року в матеріалах справи № 925/1450/13 відсутня.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Абз. 7 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку судові рішення попередніх судових інстанцій та перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, прийшла до висновку, що місцевим господарським судом були допущені такі порушення норм процесуального права, які у своїй сукупності унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки при прийнятті оскаржених судових рішень судами були допущені вищеперелічені порушення норм матеріального та процесуального права, прийнятті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський бекон" задовольнити частково

Рішення господарського суду Черкаської області від 07.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 року у справі 925/1450/13 скасувати, справу № 925/1450/13 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суддів.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді: Білошкап О.В. Погребняк В.Я.