Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 903/358/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш", м.Київ

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014

за заявою Державного підприємства "Волиньторф", с.Прилісне, Маневицький район, Волинська область про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2013

зі справи № 903/358/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш", м.Київ (далі-Товариство)

до Державного підприємства "Волиньторф", с.Прилісне, Маневицький район, Волинська область (далі-Підприємство)

про стягнення 1 685 000,00 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року відповідач звернувся до суду із заявою, згідно з якою просив відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2013 строком до 31.12.2016, посилаючись на недофінансування у 2013 році бюджетних коштів у сумі 1685000,00грн., у зв'язку з чим погасити заборгованість власними коштами Підприємство не мало можливості, так як сума заборгованості є надто великою. У цьому ж зв'язку відповідач зазначав, що виконання зазначеного рішення суду може призвести до зупинення роботи Підприємства.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.12.2013 у справі № 903/358/13 (суддя Бондарєв С.В.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Тимошенко О.М. - головуючий, судді Огороднік К.М., Коломис В.В.), заяву Підприємства задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2013 до 30.06.2014.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25.12.2013, постанову апеляційного суду від 04.02.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити Підприємству у задоволенні заяви. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судами при прийнятті рішень порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, рішенням господарського суду Волинської області від 12.06.2013 зі справи № 903/358/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова-комерційна компанія "Будшляхмаш" до Державного підприємства "Волиньторф" про стягнення суми грошових коштів задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1685000,00грн. боргу та 33700,00грн. витрат по оплаті судового збору. Зазначена заборгованість Підприємства виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язання по оплаті за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 03.09.2012 №376 (далі-Договір), згідно з яким поставка автомобілів - самосвалів спеціальних МДКЗ-20-11 на базі КАМАЗ-6520 у кількості 4 штук відбувалася у 2012 році відповідно до державної програми КПКВК-1101200 "Державна підтримка будівництва вугле - та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств, у тому числі через механізми здешевлення та погашення кредитів, а також виконання програми реновації гірничошахтного обладнання" за державні кошти.

У цьому ж зв'язку судами також встановлено, що у жовтні 2012 року Товариство передало Підприємству товар на загальну суму 6740000,00грн. В той же час згідно з п.4.1 Договору розрахунки за товар мали бути проведені на таких умовах: 50% - попередня оплата, 50% - протягом 30 календарних днів після отримання товару. Відповідачем впродовж вересня - листопада 2012 року було оплачено товар на загальну суму 5055000,00грн., оскільки сплатити решту грошових коштів у розмірі 1685000,00грн. Підприємство не мало можливості, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування. Ця непогашена сума грошових коштів була зареєстрована в УДКСУ Маневицького району з метою отримати бюджетне асигнування та подальшої оплати у 2013 році.

На виконання вимог листа Міненерговугілля від 17.04.2013 № 04/31-1551 "Щодо забезпечення подальшого розвитку державних торфодобувних підприємств", відповідачем був розроблений бізнес-план технічного переоснащення Підприємства на 2013 рік, який передбачав відшкодування вартості поставленого у 2012 році автомобіля самосвала спеціального МДКЗ-20-11 на базі КАМАЗ - 6520 у розмірі 1685000,00грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.09.2013 було відстрочено виконання рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2013 зі справи № 903/358/13 до 31.12.2013, оскільки у 2013 році Підприємству повинні були бути виділені бюджетні кошти у сумі 35115000,00грн. за програмою "Державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств", з них на капітальне будівництво - 15534000,00грн. та 19581000,00грн. на технічне переоснащення. Тобто до кінця 2013 року Підприємство очікувало надходження цих коштів, за рахунок яких планувало у повному обсязі погасити заборгованість відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 12.06.2013 зі справи № 903/358/13.

Проте, відповідно до зазначеної програми у 2013 році бюджетні асигнування відносно Підприємства не відкривались, рух грошових коштів у цьому зв'язку не проводився, що ускладнювало виконання ним рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Наведені вимоги процесуального законодавства були належним чином враховані судами, які, дослідивши сукупність обставин, на які посилався заявник, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для надання відстрочки виконання рішення суду.

При цьому суди правильно врахували, що відповідач є державним підприємством, яке фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Посилання позивача на те, що невиконання відповідачем наведеного судового рішення, призведе до негативних наслідків для нього, були досліджені судами і обґрунтовано не взяли до уваги, як такі, що не були підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Волинської області від 25.12.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 у справі № 903/358/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-комерційна компанія "Будшляхмаш" - без задоволення.

Суддя В.М. Харченко Суддя І.М. Бенедисюк Суддя Б.Ю. Львов