Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 920/1862/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д.(доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської радина постановупостанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 рокуу справі№ 920/1862/14 Господарського суду Сумської областіза позовомУправління майна комунальної власності Сумської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4провиселення з приміщення, ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (надалі - Управління, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому посилаючись на те, що після припинення договору нежитлового приміщення № УКМ-0069 від 29.09.2005 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, відповідач) без законних підстав займає орендне приміщення та не повертає його орендодавцю, просило виселити відповідача із нежитлового приміщення площею 19,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з поверненням зазначеного приміщення позивачеві.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він є добросовісним орендарем; належним чином виконував зобов'язання за договором, та вносив орендну плату своєчасно і у повному обсязі; має переважне право на укладення договору оренди на новий термін; будь-які письмові повідомлення позивача про припинення договору не отримував, а тому відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.02.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Жерьобкіної Є.А., суддів: Костенко Л.А., Левченко П.І.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року (колегія суддів у складі : головуючого судді Пелипенко Н.М., (доповідач), суддів: Хачатрян В.С., Чернеляк М.І.) рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2015 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, та ст.ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду - залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 29.09.2005 року між сторонами було укладено договір оренди нежитлового приміщення № УКМ-0069 (надалі - договір), згідно з яким позивач (орендодавець) за актом прийняття - передачі нежитлових приміщень від 26.09.2005 року передав, а відповідач (орендар) прийняв нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_1, площею 19,5 кв.м. на строк з 26.09.2005 року до 26.09.2008 року.

03.11.2008 року між сторонами було укладено зміну № 1 до договору, відповідно до якої договір викладено у новій редакції і встановлено строк дії договору з 03.11.2008 року до 03.10.2011 року.

В подальшому договір було автоматично поновлено на строк, який був раніше встановлений договором, до 03.09.2014 року у зв'язку з відсутністю заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря.

17.09.2014 року позивач надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується фіскальним чеком № 2784 від 17.09.2014 року, лист № 23.01-16/1016, в якому повідомив про те, що термін дії договору оренди закінчується 03.09.2014 року, і договір не буде продовжуватись на новий строк на тих же умовах. Для продовження договору позивач запропонував відповідачеві надати у строк до 19.09.2014 року технічну документацію та звіт про незалежну оцінку майна, а у разі ненадання зазначених документів - передати об'єкт оренди позивачу у строк до 25.09.2014 року по акту приймання-передачі.

Відповідно до інформації Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (лист № 03-21/1-34 від 02.02.2015року), рекомендований лист за № 4003005431194 надійшов 20.09.2014 року до відділення поштового зв'язку Піщане та вручений простим порядком (тобто, вкладений до абонентської поштової скриньки).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та виселення відповідача з орендованого приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у строк, встановлений у ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, шляхом надсилання листа № 23.01-16/1016 від 17.09.2014 року, а тому такий договір припинився, і відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Доводи відповідача про неотримання цього листа суд відхилив, оскільки останнім не подано будь-яких доказів на підтвердження вказаних тверджень (довідки підприємства зв'язку про ненадходження на адресу відповідача відповідного рекомендованого поштового відправлення, тощо), і умови договору та приписи діючого законодавства не містять вказівки про особисте вручення орендодавцем орендарю повідомлення про наміри не продовжувати договірні стосунки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд указав, що підстави для виселення відповідача з орендованого приміщення відсутні, оскільки доставка рекомендованого поштового відправлення № 4003005431194 (рекомендованого листа № 23.01-16/1016 від 17.09.2014 року) з вини Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" не була здійснена у порядку, встановленому Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, що підтверджується листом заступника директора Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 03-21/1-34 від 02.02.2015 року, і в матеріалах справи відсутні докази отримання орендарем листа орендодавця про відмову від продовження дії договору оренди у 30-денний термін після закінчення строку його дії, договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто на 35 місяців.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Зі змісту ст.ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, але за умови, якщо орендар продовжує користуватися майном, і проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендодавець про наявність у нього таких заперечень повинен висловити у заяві про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Лише відсутність такої заяви є підставою вважати договір продовженим.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, і відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, для припинення договору оренди достатнім є вираження стороною в обумовлений законом строк своєї волі у формі заяви про небажання продовжувати орендні відносини. При цьому, законодавчо на орендодавця покладається лише обов'язок зробити заяву про відсутність у нього намірів продовжувати орендні правовідносини і не встановлено, у який спосіб він повинен пред'явити (зробити, повідомити) таку заяву. У сфері орендних відносин усталеною є практика надсилання відповідної письмової заяви рекомендованим листом за адресою місцезнаходження (місця проживання) орендаря, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, або за іншою поштовою адресою, що була повідомлена орендарем в установленому порядку. Відповідно до п. 6.2.13 договору орендар зобов'язаний письмово, рекомендованим листом або нарочні, у двадцятиденний термін повідомляти орендодавця про зміну юридичної адреси.

Позивачем (орендодавцем) обов'язок щодо здійснення заяви в обумовлений законом строк шляхом її надсилання рекомендованим листом виконаний, і неотримання відповідачем (орендарем) цього листа з вини третіх осіб (працівника поштового зв'язку) не змінює правових наслідків, що обумовлені у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з вчиненням орендодавцем таких дій, оскільки орендодавець не відповідає за невиконання (неналежне виконання) третіми особами свого обов'язку перед відповідачем. Відповідно до п. 129 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року N 270, оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законом.

Господарським судом апеляційної інстанції не спростовані встановлені місцевим господарським судом обставини щодо належного та своєчасного надсилання орендодавцем на адресу орендаря повідомлення про припинення дії договору оренди за збігом строку його дії та про відсутність згоди останнього щодо продовження договору на тих самих умовах. Висновок апеляційного суду про те, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто на 35 місяців, не ґрунтується на вимогах ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи і було скасовано апеляційним господарським судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції відповідно до п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України відшкодовується за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління майна комунальної власності Сумської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року скасувати.

Рішення Господарського суду Сумської області від 10.02.2015 року у справі № 920/1862/14 залишити в силі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_1) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова,33, ід. код 33525906) 852,60 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

Головуючий суддя Кондратова І.Д.Суддя Вовк І.В.СуддяСтратієнко Л.В.